Реформування інституту забезпечувальних заходів в цивільному процесі європейського союзу

Положеннями Регламенту № 655/2014 урегульовано питання, пов’язані з розглядом цивільних та комерційних спорів, що містять грошові претензії і мають транскордонний характер. Ним встановлено загальноєвропейський порядок, що дозволяє кредитору отримати наказ на забезпечення своїх вимог і заблокувати кошти, які є на рахунку боржника в банку в державі-члені ЄС. Таким чином, можна запобігти витраті коштів з рахунку боржника, що ускладнило б або взагалі унеможливило спроби кредитора стягнути борг за ухваленим судовим рішенням.

За запровадженою процедурою заходи забезпечення можуть бути застосовані за бажанням кредитора до ухвалення рішення по суті справи або навіть до початку розгляду по суті справи, тобто на будь-якій стадії судового розгляду. Вони також мають бути доступні для кредитора, який уже отримав судове рішення про вимогу до боржника про оплату.

Регламент № 655/2014 складається із 6 глав та містить положення про предмет, сферу застосування та терміни, які вживаються; процедуру застосування забезпечення, юрисдикцію, умови видачі наказу, вимоги до заяви; витрати; гарантії забезпечення інтересів боржника; форму, строки та оскарження наказу про забезпечення; порядок визнання та виконання наказу, передачі документів, декларацій про забезпечення коштів та відповідальності банку, кошти, щодо яких не може бути вжито забезпечувальні заходи.

До транскордонних справ, в яких можна застосувати це положення, відносять ті, в яких банківський рахунок або рахунки, які повинні бути забезпечені, знаходяться в іншій дер- жаві-члені, ніж держава – член компетентного суду, що розглядає заяву, або в іншій державі-члені, де кредитор має місце проживання. У будь-якому разі те, чи є спір транскордонним, вирішує суд, що має юрисдикцію у застосуванні такого забезпечувального наказу. Положення передбачає також право на оскарження встановлених заходів забезпечення, гарантуючи інтереси боржника або відповідача.

Варто відзначити також подальші зусилля ЄС, спрямовані на гармонізацію забезпечувальних заходів у цивільному процесі. Так, у межах спільного проекту ELI та UNIDROIT «From Transnational Principles to European Rules of Civil Procedure» («Від Транснаціональних принципів до Європейських правил цивільного судочинства», далі – Європейські правила) [11], який було розпочато у 2013 р., одна із трьох робочих груп займається підготовкою правил щодо забезпечувальних та охоронних заходів (Provisional and Protective Measures) у цивільному процесі.

Підкреслюючи те, що в законодавствах різних європейських держав закріплено різні процедури застосування заходів із забезпечення, водночас більшість із них слугують однаковим цілям – вони спрямовані на захист права. З огляду на це, робоча група з підготовки Європейських правил зосередилася на визначенні конкретних цілей або функцій цих заходів, що дозволить запропонувати загальні засади забезпечення в цивільному процесі. На першому засіданні за результатами першої підготовленої доповіді було запропоновано певні межі гарантій та стримуючих факторів, за допомогою яких необхідно регулювати забезпечення [12].

Незважаючи на те, що законодавство різних держав-чле- нів ЄС містить різні тимчасові заходи забезпечення, які мають різну правову природу та по-різному застосовуються, за переконанням членів робочої групи вони мають подібні цілі. З огляду на це, першочерговим завданням робочої групи стало визначення цілей цих заходів, після цього визначення загального правового режиму, в якому вони можуть застосовуватися. Таким чином, буде послідовно здійснюватися розбудова системи забезпечувальних заходів у цивільному процесі ЄС. Отже, для подальшої гармонізації робочою групою було визначено такі забезпечувальні заходи:

• Захист грошових вимог (Protect pecuniary interests).
• Захист негрошових вимог (Protect non-pecuniary interests).
• Захист предмета спору, який обидві сторони прагнуть отримати (Protect the subject matter of the dispute which both parties are seeking to obtain).
• Захист прав (Protect value of rights)
• Запобігання подальшим витратам, що викликані порушенням оскаржених прав (Prevent further loss caused by infringement of litigated rights).
• Захист доказів, які будуть використовуватися в ході судового розгляду (Protect evidence to be used during trial).

У процесі виконання рішення віднайдення інформації про активи боржника (Prepare enforcement Find information on assets of the debtor).

Такий підхід видається цілком слушним, і очікуваного результату, безсумнівно, буде досягнуто. Варто зазначити, що цей спосіб гармонізації варто запозичити й використати під час реформування чинного цивільного процесуального законодавства України.

 

 

Ураховуючи євроінтеграційні прагнення України, необхідність забезпечення захисту порушених прав та реального виконання судових рішень, важливого значення набуває гармонізація інституту забезпечення в цивільному процесі України та ЄС. При подальшому реформуванні та вдосконаленні вітчизняних інститутів забезпечення в цивільному процесі, враховуючи євроінтеграційні прагнення України, необхідно враховувати основні положення інституту забезпечення в цивільному процесі ЄС.