Реформування інституту забезпечувальних заходів в цивільному процесі європейського союзу

У європейських державах питанням забезпечення заходів було присвячено положення ст. 24 Брюссельскої конвенції про юрисдикцію і виконання судових рішень у цивільних і комерційних справах [6], відповідно до якої суду було надано право тимчасово застосувати Provisional, including protective, measures (превентивні, включаючи охоронні, заходи). Це саме положення було також відображено в регламентах про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень № 44/2001 [7] та № 1215/2012 [8].

Однак за сучасних умов кредитор, який прагне захистити своє порушене право в іншій державі-члені, часто стикається із серйозними труднощами, які, зокрема пов’язані також із заходами збереження активів його боржника, що перебуває за кордоном. Ця проблема має важливе значення з огляду на те, що швидкий і легкий доступ до таких тимчасових заходів часто має вирішальне значення для того, щоб боржник не позбавився своїх активів доти, доки кредитор (позивач) отримає й розпочне виконання судового рішення. Отже, основною ідеєю з підготовки і запровадження єдиних правил забезпечення коштів у державах – членах ЄС стала необхідність забезпечити можливість виконання судових рішень, гарантувати реальність захисту прав жителів ЄС.

Єдині правила забезпечення коштів на банківських рахунках у різних державах-членах ЄС мають надзвичайно важливе значення. Нині боржники можуть легко переміщувати гроші з банківського рахунку з однієї держави-члена ЄС до іншої, тому у кредитора мало шансів заблокувати банківські рахунки боржника за кордоном своєї держави-члена ЄС, щоб забезпечити оплату своїх вимог. У результаті багато кредиторів не в змозі успішно захистити свої права за кордоном або навіть не звертаються до суду.

Для подолання проблем, пов’язаних зі стягненням боргів у транскордонних справах, 24 жовтня 2006 р. було підготовлено Green Paper про підвищення ефективності виконання судових рішень в Європейському Союзі: забезпечення банківських рахунків (далі – Green Paper ЕАРО) [9].

У Green Paper ЕАРО виділили чотири основні недоліки сучасного регулювання, які усуваються за допомогою запровадження єдиних правил забезпечення в цивільному процесі:

• умови застосування забезпечень у вигляді блокування коштів на банківських рахунках у національних законодавствах різних держав – членів ЄС значно різняться. До того ж забезпечувальні заходи, застосовані в суді однієї держави-члена, не визнаються і не виконуються в іншій державі-члені ЄС;
• у багатьох державах-членах надзвичайно важко, якщо взагалі можливо, отримати інформацію про місцезнаходження банківського рахунку боржника, не вдаючись до послуг слідчих органів, і непрозорість часто не дає можливості кредитору скористатися тимчасовим засобом забезпечення;
• витрати із забезпечення вимог у транскордонних спорах, як правило, вищі, ніж у випадках його застосування у внутрішніх спорах, що утримує кредиторів від звернення із претензіями за кордоном своєї держави-члена ЄС;
• розбіжності і тривалість розгляду відповідних клопотань у національних судах у деяких державах-членах становлять серйозну проблему для кредиторів, які прагнуть забезпечити виконання судового рішення, і ставлять під загрозу ефективність тимчасових заходів.

Отже, положення Green Paper ЕАРО спрямовані на те, щоб дозволити кредиторам отримати забезпечення коштів на банківські рахунки на однакових умовах, незалежно від країни, в якій розташований компетентний суд; надати кредиторам можливість отримати інформацію про місцезнаходження банківських рахунків боржників; а також знизити витрати й уникнути затримок для кредиторів, які прагнуть отримати та застосовувати забезпечення коштів на банківських рахунках у транскордонних спорах.

У процесі консультацій і обговорень положень Green Paper ЕАРО виявилося, що ідеї створення окремої Європейського процедури для забезпечення банківських рахунків дістали доволі серйозну підтримку всіх держав-членів, професійних об’єднань, наукової спільноти та жителів ЄС [9]. Незважаючи на те, що в деяких країнах національні забезпечувальні заходи є доволі ефективними, нова європейська процедура необхідна для вдосконалення процедури вирішення спору в інших державах-членах ЄС, тобто в транскордонних справах, кількість яких щороку збільшується. З огляду на це, в ЄС підтримали ідею про те, що європейський порядок забезпечення рахунку повинен мати тимчасовий характер, оскільки, виданий без проведення судових засідань, з метою збереження ефекту несподіванки, він повинен забезпечувати також захист боржника, зокрема його право на оскарження забезпечення.

За умови розвитку цивільного процесу ЄС, коли в державах-членах ЄС запроваджено комплексні процедури з розгляду й вирішення дрібних спорів, видачі наказу про сплату грошових вимог, запровадження єдиного механізму із забезпечення має надзвичайно важливе значення. Звернення до суду має на меті, передусім, здійснення захисту порушених прав, що повинно забезпечуватись ефективними механізмами гарантування реальності виконання судового рішення. Неможливість виконати ухвалене судове рішення і захистити права зводить нанівець зусилля, спрямовані на розгляд і вирішення цієї справи судом, тому забезпечення вимог позивача і стягувача має надзвичайно важливе значення.

З огляду на це, Регламент (EU) № 655/2014 від 15 травня 2014 р., яким запроваджено Європейську процедуру забезпечення коштів, що перебувають на банківському рахунку (Європейський наказ про забезпечення коштів) [10] (далі – Регламент № 655/2014), відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні ефективного функціонування всієї системи Європейського цивільного процесу та сприяє захисту й відновленню порушених прав у транскордонних спорах. Цей Регламент набирає сили з 18 січня 2017 р., окрім положень ст. 50, яка набуває чинності з 18 липня 2016 р. і буде застосовуватися безпосередньо в державах-членах, за винятком