Реструктуризація підприємств та шляхи підвищення її ефективності (на матеріалах підприємств трубної промисловості України)

Першочерговим завданням оперативної реструктуризації є забезпечення ліквідності, що має передбачати продаж надлишкових активів, не пов’язаних з випуском труб, стягнення дебіторської заборгованості, ліквідацію понаднормативних запасів. Поряд з ліквідністю, протягом найкоротшого періоду часу необхідно суттєво покращити результати діяльності в межах існуючої організаційно-управлінської структури, маючи пріоритетом скорочення витрат матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Реструктуризація має враховувати конкурентоспроможність підприємства, для чого необхідне позиціювання продукції на окремих ринках, яке дозволяє визначити відносно самостійні сфери діяльності з власними ринковими цілями, що враховують сильні та слабкі сторони бізнес-ліній підприємства, а також всі вагомі для конкуренції фактори. Оптимізація організаційних структур управління як елемент реструктуризації повинна націлюватися не лише на досягнення формальних результатів – створення нової організації виробництва і збуту, а й враховувати переваги, які надає методологія створення стратегічних господарських підрозділів, а саме: найбільш повну реалізацію принципів централізації розробки стратегії та децентралізації процесу її реалізації, забезпечення гнучкості та адаптивності управління, включення в процеси прийняття рішень широкого кола менеджерів всіх рівнів. Особливістю цього типу організаційної структури є виділення в складі підприємств самостійних ланок, орієнтованих на зовнішніх споживачів, надання окремим виробничим і функціональним підрозділам статусу центрів прибутковості, утримання центрів витрат в загальнозаводських інтересах, перехід до холдингового принципу управління. На рис. 2 наведена пропонована трансформація типової організаційно-управлінської структури трубного заводу під час реструктуризації. Вона була реалізована під час впровадження організаційної моделі реструктуризації ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод”, завдяки чому стало можливим технічне оновлення його активів. Підприємство перетворилося на холдингову компанію, яка керує 5 спільними із стратегічними промисловими інвесторами товариствами, 9 дочірніми підприємствами і 7 новими заводами, створеними на базі виробничої інфраструктури материнської компанії. Завдяки проведеній реструктуризації вдалося повернути раніше втрачені ринки, стабілізувати фінансове положення, провести модернізацію основного виробництва, зняти соціальну напруженість у колективі.

Запропонований механізм оптимізації ресурсного забезпечення проекту реструктуризації дозволяє на основі використання економіко-статистичних методів досягти компромісу між ефективністю роботи, технічним рівнем активів і надійністю ринкової позиції та визначити розподіл наявних ресурсів.

Оптимізаційна задача у формалізованому вигляді має наступний вигляд:

відшукуються такі величини вартості ресурсів для кожного з виробництв, які б

максимізували сумарний прибуток підприємства:

  (1)

де П – прибуток підприємства;

r1 … rn – рентабельність n виробництв;

R1…Rn – вартість ресурсів, які надані кожному з виробництв.

при обмеженнях:

 ; (2)

  (3)

де R – сумарна вартість ресурсів підприємства;

  – вартість майна кожного з виробництв підприємства;

  – коефіцієнти, що враховують технічний рівень активів кожного з виробництв підприємства.

Ця задача була вирішена при створенні п’яти спільних підприємств на базі майна ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” із сукупним статутним капіталом 198, 9 млн. грн.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що лише при виваженому управлінні процесом реструктуризації, його плануванні та моделюванні з відповідним інвестиційним забезпеченням, можна досягти позитивних соціально-економічних результатів.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, щодо розв’язання сучасних проблемних питань формування та ефективного використання механізму реструктуризації підприємств. Основні наукові та практичні результати роботи зводяться до наступного:

В результаті конструктивного аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що проблематика реструктуризації підприємств потребує подальшого наукового узагальнення, розробки та обґрунтування методичних і прикладних рекомендацій щодо підвищення її ефективності.

Дослідження процесів реструктуризації підприємств дозволило виявити її особливості, які проявляються під час становлення ринкового середовища і пов’язані з організацією діяльності підприємств і макроекономічними трансформаціями. Обґрунтовано, що головними чинниками, які визначають характер реструктуризації підприємств, є вихідна база, глибина здійснення, масштабність та передумови проведення, переважаюча форма та рівень організації управління.

Виокремлено організаційну та технологічну моделі реструктуризації підприємств; визначено їх основні сутнісні характеристики за критеріями конкурентоспроможності, тривалості проведення і вартості технологічних змін, складності та необхідності НДДКР, характеру інновацій. Запропоновано типізацію підприємств, яка дозволяє обґрунтувати пріоритетність реалізації моделей реструктуризації.

Оцінка ефективності реструктуризації підприємств має ґрунтуватися на загальній концепції визначення результативності з урахуванням суб’єктивних та об’єктивних часткових оцінок, що відповідають певним етапам реструктуризації, а саме реальності, відповідності, сценарності, достатності, продуктивності, інноваційності, соціальності, екологічності та ін. Вимоги до формування цих показників полягають у простоті, конкретності, наочності, гнучкості, направленості, мотиваційності, здібності до агрегування та дезагрегування.

Аналіз рівня використання виробничого потенціалу підприємств трубної промисловості України дозволив виокремити основні чинники, що обумовили низький рівень його віддачі, а саме розрив господарських зв’язків з основними споживачами, падіння попиту на внутрішньому ринку, зниження металомісткості виробів за рахунок застосування полімерів і кераміки, зменшення замовлення на продукцію військового призначення. Оцінка галузевих перспектив свідчить про вірогідне помірне зростання обсягів виробництва та експортну орієнтацію продажу.

Діагностика процесів реструктуризації дала змогу узагальнити світові тенденції трансформації трубних виробництв, що полягають у зменшенні до оптимального розміру виробничих потужностей, усуненні дублювання управлінських функцій,