Роль і місце державних фінансових органів у процесі економічного регулювання діяльності підприємств України

Оподатковуваний прибуток (дохід) зменшується на ту його частину, що використовується на: проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних, екологічно чистих технологій і видів продукції (50% витрат) ; реконструкцію і модернізацію активної частини основних фондів, уведення нових потужностей (за умови повного використання власних амортизаційних відрахувань) та утримання об'єктів соціального призначення; створення через спеціально відкриті рахунки благодійних, екологічних і оздоровчих фондів (у розмірі не більше 2% оподатковуваного прибутку чи доходу). Окрім цього, від сплати податку звільняються: 1) підприємства чи нові виробництва, створені спеціально для виготовлення нової техніки з використанням запатентованого винаходу, придбаної ліцензії, – протягом п'яти років; 2) підприємства, які виробляють нову продукцію, котра не виготовлялась іншими підприємствами України, чи котра може бути замінником імпортних машин і обладнання: у перший рік виробництва – повністю, на другий рік – на 50% від ставки податку; 3) малі підприємства протягом першого року функціонування – на 50% від ставки податку.

 

 

Функції держави необхідно відрізняти і від окремих видів державної діяльності, які здійснюються або спеціально уповноваженими на те органами держави, або структурними підрозділами певної кількості органів. Слід також розмежовувати функції держави від форм і методів їх здійснення. Основними формами здійснення функцій держави є правотворчість, в цілому правове регулювання і безпосередня організаторська робота щодо здійснення правових настанов методами переконання, заохочення і примусу. Змістом тієї або іншої функції держави виступає сам процес впливу держави через практичну діяльність її відповідних структур на певні, або на групу споріднених суспільних відносин. Кожна конкретна функція держави поєднує у собі зміст, форми та методи здійснення відповідної гілки єдиної державної влади (законодавча влада, виконавча влада, судова влада), застосування якої пов'язане з особливостями конкретного об'єкту державного впливу.  Це поєднання можна проілюструвати на прикладі здійснення функції охорони правопорядку законності, прав і свобод громадян. Для виконання завдань, що стоять перед цим напрямком державної діяльності, застосовуються всі її форми:  а) правотворча, правове регулювання шляхом видання відповідними державними органами нормативних актів, а також актів конкретних, які спрямовані на зміцнення та охорону правопорядку, законності, визначення змісту та забезпечення здійснення прав і свобод громадян;  б) безпосередньої організаторської роботи при проведенні конкретних заходів, що стосуються вказаних питань (розподіл кадрів, їх навчання, здійснення нагляду за неухильним виконанням положень нормативних актів, організація цієї роботи і тощо).  При здійсненні функції, що розглядаються, використовуються і вказані методи:  а) переконання – шляхом правового виховання населення, проведенням різних профілактичних заходів;  б) заохочення – шляхом пропаганди досвіду та надання різних пільг та нагород колективам і особам, які не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з ними;  в) примус – шляхом застосування до суб'єктів, які скоїли правопорушення, законних заходів покарання, перевиховування та спонукання до діяльності, спрямованої на усунення шкоди, що заподіяна такою поведінкою іншим суб'єктом.  Таким чином, для глибокого і всебічного аналізу тієї або іншої функції держави слід розглядати зміст, форми і методи здійснення відповідного напрямку державної діяльності.

 

 

Процес державного регулювання економіки створюючи відповідні умови стає рушієм економічного розвитку. Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об'єктивно притаманних державі економічних функцій. В умовах існування різних форм власності роль державного регулювання полягає, з одного боку, у забезпеченні юридичного механізму їх реалізації, а з іншого – у спрямованому впливі на ринкові параметри, що забезпечують організацію функціонування економічної системи як цілого.

Державне регулювання ринкової економіки здійснюється через економічні функції держави. Ними виступають ті заходи, що здійснюються державою і впливають на деякі сторони та процеси економічної діяльності в межах певної країни. В сучасних умовах держава виконує багатоманітні функції, вичерпний перелік яких скласти дуже непросто.

Позитивним на даний час для України в ситуації кризи світового господарства є, як би парадоксально це не звучало, – нерозвиненість економіки і слабка інтеграція на світові товарний і фінансовий ринок. Крім того, на тлі погіршення кон'юнктури на світовому ринку і зниження ділової активності в розвинутих країнах, ситуація в державі, що розвивається, Україна, для інвесторів, буде більш привабливою. Ці обставини є дуже слабкою втіхою для згладжування негативних факторів, що впливають на економіку України, однак це показує неоднозначність кризоутворюючих факторів і як наслідок антикризового управління як одного з методів державного регулювання ринковою економікою.

Отже основними принципами створення системи державного регулювання економіки в Україні є такі:

розумної достатності – державі перепідпорядковуються тільки ті економічні функції, які ні за яких умов не можуть виконувати нижчестоящі ланки господарської системи (виробники та інші суб'єкти ринкових відносин) внаслідок обмеженої компетентності;

адекватності – система державних регуляторів економіки та системи їх застосування мають відбивати реально існуючий стан соціально-економічного розвитку;

поступовості – командно-адміністративні регулятори замінюються економічними у міру того, як для цього створюються об'єктивні умови у вигляді процесів роздержавлення, демонополізації, приватизації, стабілізації економіки, створення ринкової інфраструктури.

Підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень, тобто стаючи тією силою, котра прискорює рух економіки шляхом ефективності, раціоналізації, бережливості та постійного оновлення. Досвід індустріальне розвинутих країн показує, що розвиток підприємництва – необхідна умова економічного зростання.

Державна підприємницька політика має включати такі складові:

• державне регулювання тих процесів, що відбуваються в підприємницькому середовищі та є формотворчими його факторами (політика роздержавлення та приватизації, антимонопольна політика; інститут банкрутства суб'єктів підприємництва тощо;

• державну систему підтримки підприємництва. Світовий досвід показує, що роздержавлення – це загальноекономічний процес, який може відбуватися в різноманітних формах: як у межах державної власності (демонополізація), так і поза її межами (денаціоналізація), через перетворення великих державних підприємств на акціонерні товариства, тобто корпора-тизацію (акціонування) та трансформацію державної власності в приватну зі зміною суб'єкта права власності (приватизація).

 

 

Мельник А. Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий досвід і проблеми України). – Тернопіль: Збруч, 1995.

Мельник А. Ф. Основні моделі місцевого самоврядування // Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / Кол. авт. ; За заг. ред. проф. О. Ю. Оболенського. -Хмельницький: Поділля, 1999.

Методичні рекомендації з проведення функціонального обстеження апаратів органів виконавчої влади всіх рівнів. – Луганськ, 2000.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій» // Офіційний вісник України. – 2000. – № 20.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про урядові комітети» // Офіційний вісник України. – 2000. – № 7

Райт Г. Державне управління. – К. : Основи, 1994.

. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи /Кол. авт. ; Наук. кер. В. В. Цветков – К. : Оріяни, 1998.

Балабанов І. В. Фінанси і держава, Мн. : Економіка, 2007р., 320 с.

Бєляєв О. О., Бебело А. С. Б 44 Політична економія: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2001. – 328 с.

Колісник М. К., Ільчук П. Г., Віблий П. І. Фінансова санація і антикризове управління підприємством. – К. : Кондор, 2007. – 272 с.

Терещенко О. О. Управління фінансовою санацією підприємств: Підручник. – К. : КНЕУ, 2006. – 552 с.

. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: монографія /

Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. – К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.

Михайловська О. В. Світова фінансова криза: роль транснаціональних корпорацій /

О. В. Михайлівська // Фінанси України. – 2009. – № 6. – С. 93-104.

Економічна теорія. Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання-Прес, 2001.

Економічна теорія. Посібник для вищих навчальних закладів /За ред. С. М. Воробйова – К. – Х., Корвін, 2001.

Іващенко А. В. Роль і функції держави у формуванні ринкової економіки // Проблеми науки. №6. – 2008. – С. 41-46.

Золотарьов В. Ф. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / В. Ф. Золотарьов. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – 292 с.

Державне регулювання економіки: навч. посіб. / С. М. Чистов, А. Е. Никифоров, Т. Ф. Куценко [та ін. ]. – 2-ге вид., доопрац. і доп. – К. : КНЕУ, 2005. – 440 с.

 

 

Деталізована структура дохідної частини Державного бюджету України на 2013 р. 

Стаття доходівСума, млн грн%

123

Доходи134 183, 2100, 0

Податкові надходження98 065, 273, 1

Податки на доходи і податки на прибуток, податок на збільшення ринкової вартості40 789, 230, 4

Утому числі:

податок на прибуток підприємств23 464, 017, 5

податок з доходів фізичних осіб17325, 212, 9

Податки на власність833, 40, 6

Збори за спеціальне використання природних ресурсів3981, 03, 0

3 них:

плата за землю2 718, 22, 0

збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету422, 20, 3

Внутрішні податки на товари та послуги43 366, 232, 3

3 них:

податок на додану вартість33 803, 825, 2

акцизний збір з вироблених в Україні товарів7 346, 55, 5

акцизний збір із ввезених на територію України товарів598, 90, 4

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції6 721, 95, 0

3 них:

ввізне мито6 006, 54, 5

Інші податки2 373, 51, 8

З них:

місцеві податки і збори598, 20, 4

Неподаткові надходження31 778, 023, 7

Доходи від власності та підприємницької діяльності10 868, 38, 1

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу2 025, 01, 5

3 них:

державне мито426, 80, 3

митні збори877, 80, 7

Надходження від штрафів та фінансових санкцій454, 00, 3

Інші неподаткові надходження7 484, 85, 6

Власні надходження бюджетних установ10 945, 98, 2

Офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій182, 50, 1