Розробка та прийняття Конституції США

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

2 року. Члени сенату аж до 1913 року обиралися парламентами штатів, причому склад його повністю оновлюється за 6 років (по третині депутатів в 2 роки). Все це давало сенату деяку незалежність від виборців і можливість, при необхідності, заблокувати популістські рішення палати представників. Двопалатна структура Конгресу США була передбачена також з метою забезпечення пропорційного представництва штатів в законодавчих органах. Густонаселені штати мали явну перевагу перед малонаселеними при виборах в палату представників. сенат, в якому кожний штат мав двох представників, незалежно від числа виборців, зрівнював шанси малих штатів з великими. Різні і підходи до призначення керівників палат. Палата представників обирає спікера, а в сенаті головою автоматично є віце-президент.Необхідно також зазначити, що Конституція заклала механізм зворотнього впливу суб'єктів федерації на законотворчу діяльність Конгресу. Федеральні закони, надходячи на ратифікацію в парламенти штатів, набирають чинності на всій території країни тільки після того, як необхідна більшість (на той період дев'ять з тринадцяти) штатів ратифікують його.

Як і сама Конституція, закони, в належному порядку прийняті Конгресом, є «найвищим законом країни» У разі розходження законів, федерального й окремого штату, визначається верховенство першого.

1.3 Конституція США про статус і повноваження Президента США

Стаття ІІ, розділ І довіряє федеральну виконавчу владу Президентові Сполучених Штатів, який обирається на чотири роки й ( від прийняття Двадцять поправки 1951 року) не більше, ніж двічі. Оскільки автори конституції не вірили, що народ може зробити мудрий вибір, Президент обирається не прямо, а вибірниками, яких обирають ті, хто має право голосу, з усіх штатів. Ця система ніколи не працювала так, як її задумували укладачі Конституції, адже фактично від самого початку вибірники були суто номінальними діячами, що тільки фіксували на папері вибір народу.

Кожен штат обирає певне число вибірників, відповідно до всієї кількості його сенаторів і представників, а округ Колумбія від 1961 року обирає їх не більше, « ніж найменш населений штат». Оскільки кожен штат має, незалежно від його населеності, двох сенаторів, дрібніші штати трохи « пере представлені» і в виборах Президента. До того ж закони штатів на загал передбачають, що переможець виборчої компанії всередині штату дістає собі всі голоси вибірників цього ж штату. Ці фактори уможливлюють таку ситуацію, коли кандидат у Президенти, набравши більшість голосів у всенародному голосуванні, всетаки прграє компанію. Саме це сталося 1876 року, коли Резерфорд Б. Гейс переміг Семюела Тілдена.

Якщо жоден із кандидатів не набере більшості виборчих голосів, Палата представників обирає президента з – поміж тих трьох, за кого подано найбільше голосів. У цьому процесі кожен штат має лише один голос, без огляду на загальне число його представників, тож Президентом стає той, за кого прогулосувала більшість штатів.

Президентові ввірялося верховне командування Збройними Силами. Як глава держави, президент репрезентує Сполучені Штати на міжнародній арені, підписує міжнародні угоди, здійснює керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою держави. Як глава уряду, президент формує його органи, призначає міністрів (із згоди сенату), керує роботою федеральної виконавчої влади, може звільнити з посади будь-якого члена уряду. У своїй діяльності президент не залежить від того, як буде прийнята політика, що проводиться ним в конгресі, за винятком випадків, коли здійснення цієї політики було б неможливе без його сприяння (асигнування, висновок міжнародних договорів, законодавство, призначення на важливі пости). Президент не підзвітний конгресу, що забезпечує йому свободу дій. Однак, слідуючи принципу поділу влади, конституція позбавила президента власно законодавчої ініціативи ( право представляти палатам готовий законопроект).

Президент грає важливу роль у законодавчому процесі через право вето, надано йому статтею І, розділом 7: якщо він відмовиться схвалити законопроект, представлений Конгресом, то цей законопроект стане законом лише тоді, коли його знову схвалить більшість ( дві третини) обох палат. Він також може подавати законопроекти на розгляд Конгресую.

Президент не має повноважень розпустити жодну з палат Конгресу. У свою чергу, для усунення президента Конституція вимагає обгрунтованого обвинувачення в зраді, хабарництві або інших важливих злочинах. Обидві палати мають повноваження збудити процедуру імпічмента. Але питання про відсторонення від влади президента вирішує сенат під головуванням Верховного судді двома третинами голосів присутніх. У результаті, президент і конгрес були позбавлені можливості втручатися в справи один одного напряму, що забезпечує їх незалежність один від одного. Можна сказати, що президент має непрямий вплив на Верховний суд в тому плані, що він призначає його членів. Але оскільки вони призначаються довічно, і всі, у тому числі й президент США, зобов’язані підкорятися рішенням Верховного суду, то стає очевидним те, що система взаємних стримань і противаг працює і тут.

1.4 Конституція США про Верховний суд

«Важливу роль Конституція відводила судовій владі. Вона надала їй право розглядати всі закони країни лише у відповідності з загально-союзною Конституцією та конституціями штатів.». При розгляді цієї частини Конституції члени Установчого конвенту пропонували надати Верховному федеральному суду повноваження вищої судової інстанції США. Він повинен був отримати право перегляду законів, прийнятих Конгресом при їх невідповідності Конституції, але не як наглядова інстанція, а в зв'язку з певними судовими справами, що перебувають в його виробництві.

Верховний суд функціонує лише як суд