+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
12
Мова:
Українська
Статтю присвячено філософсько-правовому аналізу розуміння злочину представниками соціологічної школи кримінального права. Доведено, що представники цієї школи вважали злочин вічним соціальним явищем, притаманним будь-якому суспільству, яке не можна викоренити, проте можна попередити.
Ключові слова: злочин, соціальні відносини, антисуспільна поведінка, аномія.
Статья посвящена философско-правовому анализу понимания преступления представителями социологической школы уголовного права. Доказано, что представители этой школы считали преступление вечным социальным явлением, присущим любому обществу, которое нельзя искоренить, однако можно предупредить.
Ключевые слова: преступление, социальные отношения, антиобщественное поведение, аномия.
Blavatska-Kalinska O. M. CRIME CONSIDERATION IN THE DOCTRINE OF THE SOCIOLOGICAL SCHOOL OF CRIMINAL LAW
The article is devoted to the philosophical and legal analysis of understanding the offense by the sociological school of criminal law. It is proved that the members of this school considered a crime as eternal social phenomenon inherent in any society that cannot be eradicated but prevented.
Key words: crime, social relations, antisocial behavior, anomie.
Постановка проблеми. Соціум завжди засуджував злочин як чинник, що загрожує стабільності та створює небезпеку для життя людей та функціонування спільноти. Упродовж багатовікової історії європейської цивілізації науковий інтерес до поняття злочину постійно зростає. Розуміння «зла» як сутності злочину завжди було у центрі уваги філософів, правників, митців, психологів, педагогів тощо. Вивчення ж причин та умов попередження злочинів дозволяє удосконалити суспільні відносини, у тому числі правові норми та інститути державного управління, створити ефективні механізми притягнення винних до відповідальності та блокувати небажані форми людської поведінки. Новим напрямом дослідження після класичної та антропологічної школи кримінального права стала соціологічна школа. На відміну від попередників, причину злочинів соціологи-кримі- налісти бачили не у фізичних чи психологічних відхиленнях людини, а в несприятливих соціологічних умовах життя.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема філософії злочину як соціального явища була предметом дослідження таких науковців: О. Александров, Д. Бабичев, В. Бачинін, Н. Мельничук, О. Микитчик, С. Нежурбіда, Е. Поздняков, І. Рахімов тощо. Загалом вагомий внесок у філософію кримінального права здійснили: Ю. Голик, В. Гри- щук, Т. Гарасимів, Д. Лук’янець, С. Сливка, А. Франк тощо. Аналізуючи філософсько-правові підходи до розуміння поняття злочину, слід відзначити, що більшість науковців розглядали злочин як правове або як соціальне явище. Крім того, еволюція поняття «злочин» у правовій літературі досліджена недостатньо. У цьому контексті важливим постає подальше осмислення злочину як філософсько-правового явища у різні етапи становлення європейської цивілізації, його співвідношення з іншими правовими явищами та сферами життєдіяльності суспільства задля окреслення його можливих проявів у майбутньому.
Мета статті полягає у філософсько-правовому аналізі трактування злочину представниками соціологічної школи кримінального права.
Виклад основного матеріалу дослідження. Представником соціологічної школи кримінального права був австрійсько-німецький юрист Франц фон Ліст (1851-1919 рр.), який стверджував, що злочин такий же вічний, як смерть і хвороба, однак якщо «гігієні вдалося продовжити людське життя, соціальні реформи, народна освіта і справедливість в управлінні зможуть зменшити злочинність» [1, с. 108]. Тобто вчений вважав, що злочин неможливо викоренити із суспільного життя, його можна лише попередити, якщо вдало проводити соціальну політику.
Злочин, на думку Ліста, не є лише юридичним поняттям, а наука не може обмежитись одними лише догматичними вправами. Це наслідок індивідуальних особливостей злочинця – частково вроджених, а частково набутих, – та соціальних умов. Еволюція поняття злочину у працях науковця відобра-
жає еволюцію його поглядів. Спочатку злочин він називав «неправдою» – винним протиправним посяганням на правоохоронюваний інтерес. Злочин, на його думку, є соціальною патологією – «подвигом неправди» [2, с. 70].
Франц фон Ліст вважав, що природно-історичний підхід до розуміння злочину охоплює два окремі напрями – біологічний і соціальний. Вчений писав: «З біологічної точки зору злочин є подією в житті окремої людини, тож повинна бути пояснена природою та індивідуальністю окремої людини. Ця позиція давно відома як психологічна мотивація злочину. З соціологічної точки зору злочин є подією в житті суспільства, і пояснення його слід шукати в суспільних відносинах. Цей погляд незрівнянно молодший за біологічний. Якщо з біологічної точки зору розглядати злочин як продукт індивідуального життя окремої людини, що прагне пояснити його особистими якостями злочинця, а з соціологічної – як суспільне явище, що пов’язує злочин із суспільними умовами, то звідси випливає, що ні перший, ні другий погляд окремо не в змозі вирішити загальну проблему. За соціологічної точки зору ніколи не слід випускати з уваги, що «масові явища» являють собою лише суму одиничних явищ, у яких індивідуальний чинник – особистість злочинця – відіграє визначну роль, хоча це ще надзвичайно важко встановити навіть за допомогою статистики і масового спостереження» [1, с. 84-86]. Отже, злочин, на думку вченого, виникає внаслідок взаємодії індивідуальних особливостей злочинця та суспільних, зовнішніх чинників. Попри те