Розвиток фізичних якостей велосипедистів 15-16 річного віку до гонок на треку (на прикладі гонки переслідування)

Залежно від мети та індивідуального рівня фізичної підготовленості кількість занять зрозвитку загальної витривалості може коливатись від 3-4 

до 6-7 на тиждень. 

 

 

 

Розпочинати вдосконалювати загальну витривалість доцільно з застосування методу безперервної стандартизованої вправи. 

Цей метод дозволяє підвищити рівень МПК, забезпечити швидше розгортання систем енергозабезпечення, привчити учнів переносити негативні зміни у внутрішньому середовищі організму. 

Оптимальна тривалість вправи - 20-30 хв. у початківців і кілька годин у спортсменів, що тренуються у видах на витривалість.

Але підходити до цієї тривалості безперервного навантаження слід поступово. При цьому необхідно пам’ятати, що втома більше залежить від інтенсивності, ніж від тривалості навантаження. Тому спочатку необхідно досягнути необхідної тривалості безперервного навантаження на нижній межі його впливової інтенсивності (120-130 уд/хв).

Розпочинати тренування рекомендується з дозованої швидкої ходьби у поєднанні з бігом підтюпцем, надаючи спочатку перевагу ходьбі. Поступово перевагу надають бігові у поєднанні з дозованою ходьбою і доводять безперервний біг (плавання, біг на лижах тощо) до оптимальної тривалості.

Міцно закріпившись на досягнутій необхідній тривалості вправи, поступово підвищують інтенсивність навантаження.

Інтенсивність роботи в необхідних межах поглиблення кисню можна визначити за показниками ЧСС, оскільки відомо, що між ЧСС (в діапазоні 120-130 –170-180 уд/хв) та поглинанням кисню існує пряма залежність. Наприклад, початківцям необхідно виконувати тренувальні завдання тривалістю 20-30 хв. з інтенсивністю на рівні 40-70% поглинання кисню від рівня МПК при ЧСС 130-160 уд/хв.

Тренувальні навантаження, які викликають зростання ЧСС до 120-130 уд/хв, недостатньо активізують функції ССС та інших вегетативних систем, а ті, що викликають збільшення ЧСС понад 170-180 уд/хв, різко стимулюють анаеробний енергообмін, що не сприяє розвитку загальної витривалості та може викликати перенапруження ССС.

 

 

 

У повсякденній руховій діяльності різні координаційні здібності проявляються у тісній взаємодії між собою та з іншими фізичними якостями. Тому, якщо для розвитку фізичних якостей та вдосконалення техніки використовуються складнокоординаційні вправи, то одночасно вдосконалюється і спритність.

Комплексно вдосконалюючи спритність школярів,використовують різні методичні прийоми, серед яких відзначимо:

• виконання вправи з різних незвичайних вихідних положень і закінчення такими ж кінцевими положеннями;
• виконання вправи в обидва боки, обома руками і ногами в різних умовах;
• зміну темпу, швидкості і амплітуди рухових дій;
• варіювання просторових меж виконання вправи;
• виконання додаткових рухів;
• •щойно засвоєну вправу виконують у різних комбінаціях з раніше вивченими.

При цьомузастосовують такі параметри навантаження:

• складність рухових дій учнів коливається в межах від 40% до 70% від максимального рівня (тобто того, перевищення якого не дозволяє виконувати завдання: зберегти рівновагу, оцінити просторові чи часові параметри тощо). • інтенсивність роботи у початківців відносно невисока і може бути забезпечена виконанням різноманітних нескладних естафет з м’ячами і без м’ячів, киданням на точність, з включеннями нескладних акробатичних вправ, стрибків тощо;
• тривалість окремої вправи (підходу, завдання) становить від 10 до 120с, або до появи втоми;
• кількість повторень окремої вправи (підходу, завдання) при нетривалій роботі (до 5с) може бути від 6 до 10-12, при триваліших завданнях – 2-3;
• тривалість активного або пасивного відпочинку між вправами - 1-2хв. 

Під час активного відпочинкупаузи заповнюють вправами на розслаблення і розтягування, самомасаж.

 

 

Тактика проходження дистанції в індивідуальній гонці на 3 кілометра заключається в тому, щоб спортсмен міг раціонально розприділити зусилля на дистанції; залежно від типу заїзду, коли необхідно показати високий результат, чи коли треба добитися перемоги над суперником. При цьому спортсмен повинен враховувати внутрішніі зовнішні фактори, які впливають на спортивний результат: якість екіпіровки, інвентаря і полотна треку. З внутрішніх факторів найбільше значення має рівень спеціальної підготовки спортсмена, на даному етапі, і індивідуальні особливості механізмів енергозабезпечення, які впливають на тактичні варіанти проходження дистанції.

В результаті типології розкладок змагальної швидкості в індивідуальній гонці на 3 кілометра було запропоновано декілька варіантів про ходження дистанції.

Класифікація проходження дистанції заЮ.К. Дравніком (1981 рік) :[5]

1. відносне рівномірне проходження дистанції;
2. проходження 1-ої частини дистанції, швидше ніж другої;
3. проходження 2-ої частини дистанції, швидше ніж першої;
4. проходження дистанції з різко переміною швидкістю.

Більшість спеціалістів вважають 1 варіант найкращим для проходження дистанції.[5 ]

З метою вивчення закономірностей тактики в умовах змагальної діяльності гонщиків - роздільників були поставлені наступні задачі:

1. Визначити тактичні варіанти проходження дистанції індивідуальної гонки переслідування на 3 км. спортсменами високої кваліфікації;
2. Виявити особливості тактики проходження дистанції 3 км.в залежності від типу заїзду;

В результаті досліду було встановлено що при проходженні дистанції 3 км. індивідуальної гонки відбувалися такі зміни:

• стартовий набір швидкості;
• підтримування швидкості;
• падіння швидкості до рівня нижчого за середньо статистичне;
• збільшення швидкості на фініш.

Результати показали що найкраща середня швидкість між 3 і 9 кругом. Науковці виявили що найкращим проходження дистанції є 1 варіант. По цій схемі їхав Олександр Лобов, він проїхав дистанцію за 3:26:00. При тому що результат Майстра Спорту 3:38:00.

З цього ми можемо зробити висновок, що спортсмен був добре фізично підготовленийі правильно вибравши схему