Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років

номінативних (означаючій) функції мови. Зі слів Д. Б. Ельконіна, називаючи одним і тим же словом різні предмети і є та операція, яка створює можливість означення. Звільнення слова від предмету в результаті його переносу на інші предмети і зображення, робить його носієм предметного змісту.

Інтенсивний розвиток мови в ранньому віці свідчить про те, що мову, на думку Д. Б. Ельконіна, потрібно розглядати не як функцію, а як особливий предмет, яким дитина володіє так же, як і іншою зброєю (ложкою, олівцем). Розвиток мови – це «гілочка» в розвитку самостійної предметної діяльності [12, с. 265-267]

2.3. Заїкання – різновид мовлення

Є ще один момент, на який батькам потрібно вчасно звернути увагу – це заїкання. Одні діти оволодівають мовою раніше, інші – пізніше, але у кожної дитини, в період від 2, 5 до 3, 5 років, настає такий етап, коли думки починають випереджати можливості нервово-м’язового мовного апарату, і розмовляти вона хоче швидше, ніж може, і тому запинається.

Деяка різниця в швидкості розвитку різних систем організму – нормальне явище. Зазвичай вона швидко вирівнюється сама собою, без сторонньої допомоги. Проте, якщо центри мозку, які контролюють розвиток мови, були послаблені чи травмовані ще в період виношування дитини, в процесі пологів чи внаслідок різних захворювань, період запинок може затягнутися. Іноді запинки вже не тільки не стають рідкісними, але й, навпаки, посилюються. І чим далі, тим більше, оскільки в ранній період розвитку мозок фіксує, закріплює все нове, незалежно від того, правильно це чи ні, корисне чи шкідливе для формування тієї чи іншої функції.

Мова, як говорять спеціалісти, стає заїкливою – з зупинками на початку і в середині слова, і з повторенням одних і тих же складів. Виникають спазми дихальних м’язів, затримка дихання, часті вдихи і видихи. Дитина починає хворіти на заїкання. І лікувати його потрібно починати якомога раніше.

Деякі психотерапевти демонструють одномоментний метод лікування заїкання, коли хворий, без будь-яких логопедичних занять, після одного двогодинного сеансу навіювання на сцені в присутності сотень слухачів починає говорити правильно, чіткою і виразною мовою.

Виникає питання: навіщо потрібно довге лікування, якщо правильна, чітка мова „живе” в кожній людині, яка заїкається.

Навчання необхідне! І його головна задача – допомогти людині повірити в себе, в свої сили і можливості, повірити в те, що себе можна переробити, а в чомусь по-новому створити! Тут можна провести аналогію зі спортом. Як спортсмен, якій вміє бігати і до тренування, розвиває волю і витривалість, щоб досягти рекорду під час бігу, так і людина, що заїкається, за допомогою психотерапевта, а, потім, самостійно повинна продовжити тренування своєї волі, щоб нормально розмовляти. Йому показали, на що вона здібна, але ці здібності ще потрібно впровадити в життя.

Тому метод одномоментного зняття заїкання не досить ефективний, як здається. Головною його проблемою є рецидив – повернення заїкання в різні терміни після лікування (переважно від місяця до року). А повертається воно тому, що далеко не у кожного вистачить волі і терпіння для роботи над собою...

Проте, слід поміркувати: чи справедливо вимагати самовиховання від хворої людини з ослабленою нервовою системою? Оскільки, хворих неврозами (без заїкання) лікують довго і завзято, використовуючи комплекс психотерапевтичних і психофармакологічних методів. Тим паче, неможливо вимагати самовдосконалення від дитини.

Правда, діти легше піддаються навіюванню і їх легше навчати. В їхньому мозку знаходиться більша кількість гнучких зв’язок і, можна доволі легко, створити нову мовну систему. Проте і слабка нервово-психічна сфера у дітей виразніша, вони ще не готові до великого навантаження, такого, як постійне мовне тренування, засвоєння вправна релаксацію (розслаблення) і виконання інших завдань, необхідних для усунення дефекту. Саме тому у дітей логопедичне тренування, яке проводиться без відповідної психотерапії, часто затягується на довгі роки і не витримує жодної конкуренції з поступово зростаючими невротичними проявами.

Дітей перед дошкільного віку все ж таки зручно лікувати в логопедичних групах дитячих садків, звісно, якщо в групі знаходиться не більш 12 чоловік, а ще краще – в логопедичних дитячих садках. Тривалість основного курсу лікування для дорослих 4-5 тижнів, для дітей – 5-8 тижнів, заняття проводяться чотири рази на тиждень. Цього терміну зазвичай досить, щоб колишній хворий почав говорити нормально, іноді трішки швидше, іноді повільніше, добре засвоїв прийоми саморегуляції, міг контролювати мову, в будь-якій обстановці, навчився коригувати можливі зриви.

Додатковий цикл передбачає контрольні заняття для перевірки над удосконаленням мови.

У дітей така робота проводиться у формі гри – перепустимо, у ляльковий театр, інсценування казок.

Звісно, робота, розпочата на заняттях, продовжується і вдома. Навіть дорослій людині, а тим паче дитині необхідна, в період лікування, психологічна підтримка, захист від нервових стресів [17, с. 231 -234]

ВИСНОВКИ

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження розвитку мови у віці від одного до двох років засвідчив, що немовлячий період озброїв дитину вміннями бачити, слухати, управляти рухами.

Наступні два роки принесуть дитині нові значні досягнення. Основним досягненням раннього дитинства, що визначають розвиток її психіки є:

• оволодіння прямою ходою;
• розвиток предметної діяльності;
• оволодіння мовою.

Значним досягненням цього віку є оволодіння мовою. Інтенсивний