Розвиток мовлення у дітей віком від одного до трьох років

розвиток мови в ранньому віці свідчить про те, що мову, на думку Д. Б. Ельконіна, слід розглядати не як функцію, а як особливий предмет, який дитина опановує точно так, як опановує інші знаряддя (ложку, олівець). Розвиток мови – це «гілочка» в розвитку самостійності предметної діяльності.

Вік від одного до трьох років – це стадія особливої чутливості дитини до мовних впливів (Л. С. Виготський). У першій її фазі, коли відбувається оволодіння ходою і предметними діями, темп розвитку мовлення дитини дещо повільніший, у другій фазі (після двох років і далі) він прискорюється.

Називати речі своїми словами дитина починає приблизно в рік. До цього часу діти зазвичай мають чималий досвід пізнання навколишньої дійсності за допомогою органів чуття. В них склалося більш чи менш відповідне уявлення про своїх батьків, про їжу, про іграшки.

Діти спочатку засвоюють далеко не все, а лише окремі якості, характерні для того предмета, про який йдеться у розмові. У подальшому, у міру накопичення досвіду, діти засвоюють більш глибший зміст поняття.

У 1, 5-2, 5 роки діти навчаються комбінувати слова, об’єднаючи їх в невеличкі двох – трьохслівні фрази.

У півтора роки дитина починає проявляти власну активність у спілкуванні і сама запитує назви предметів, які її оточують. Спочатку вона користується мімікою, жестами і пантомімікою для того, щоб поставити питання, часто також просто вказує дорослому рукою чи пальцем, на те, що її цікавить, і, чекає від дорослого назву відповідного предмета чи явища. Потім дитина ставить питання словом.

У цьому віці дитина засвоює, приблизно від 30-40 до 100 слів і використовує їх вкрай рідко. Після 1, 5 року відбувається різкий стрибок в розвитку мови.

Перше півріччя другого року характеризується, головним чином, розширенням розуміння дитиною звернутого до неї мовлення дорослих, у другому ж півріччі, разом з розумінням особливо швидко розвивається й активне її мовлення. Розуміння дитиною запитань, нескладних доручень, пов’язаних з ходою та предметними діями, дає можливість дорослим збагачувати дитячий пасивний словник.

Важливим досягненням дитини є оволодіння нею слухання мовлення, зокрема інструкцій, спрямованих на керування її діями, та розповідей. Слухання оповідань збагачує перед дошкільників пізнавальною інформацією, знайомить їх з моральними ситуаціями й оцінками, що сприяють початковому моральному вихованню.

Наприкінці другого року життя удосконалюється граматична структура мовлення дитини: з’являються складніші речення, морфологічні елементи множини, теперішній і минулий час дієслів, родовий, давальний, знахідний відмінники.

Існує і досить довгий етап мовного розвитку, коли в мові дитини з’являються багатозначні слова. Їх кількість незначна, від 3 до 7% словникового запасу дитини, яким дитина користується між першим і третім роком життя.

На третьому році життя в мовленні дитини з’являються категорії предметності, дії, якості, означення. Дитина практично оволодіває основними синтаксичними конструкціями, граматичними формами, системою звуків рідної мови. Мова дитини в основному складається з простих речень. Починаючи з цього віку з’являються перші ознаки егоцентричної мови. Дитина вже може розповісти про побачене, переказати почути, вимагати пояснення.

Проте мова не завжди у дитини, розвивається так, як хочеться, тобто правильно, послідовно, без будь-яких перешкод. Дуже багато дітей мають дефекти мови. У переважній більшості, діти не вимовляють сиплячи, шиплячі звуки Р та Л. У цьому випадку з дітьми працюють логопеди у дитячих садках, чи у спеціальних закладах, де існують такі групи. Вони застосовують різноманітні прийоми, засоби роботи. Також, вчені виявили, що рука надзвичайно сильно впливає на розвиток мови у дітей. Було запропоновано комплекс вправ як для руки, так і окремо для пальчиків. Наприклад, «Ігри-потішки», «Пальчикові театри», «Пальчикові ігри». Такі вправи стимулюють у дитини хапальний рефлекс, рухову активність, мовленнєвий апарат. Не менш важливе значення приділяється такій проблемі, як заїкання. Такий процес виникає тоді, коли думки починають випереджати можливості нервово-м’язового мовного апарату, і, дитина хоче розмовляти швидше, ніж може. В таких випадках, з дітьми також працюють логопеди у спеціальних групах. Така робота повинна продовжуватись і вдома.

Мною було проведене дослідження, у якому брало участь троє дітей, двоє з яких 2 і 3 роки виконували вправи з шиплячими звуками, та [р] і [л]. Третя дитина, 1, 5 роки, виконувала вправи, пов’язані з руками (пальчиками). У ході дослідження, я помітила, що подібні вправи прийшлися до вподоби дітям, вони з радістю їх виконували, активно брали участь у спілкуванні. Вимова, у всіх трьох дітей була різною, дитина 2 років, навіть, говорила більш зрозуміло, ніж дитина 3 років. Дитина 1, 5 роки спілкувалася, на мою думку, як на свій вік, досить нормально. Після дослідження, я порадила батькам і надалі працювати зі своїми дітьми, за цими вправами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдеева Н. Н., Мещерякова С. Ю. Вы и младенец: у истоков общения. – М. : Педагогика, 1991. – 160 с.
2. Абрамов Г. С. Возрастная психология. – М., 2001, 263 с.
3. Баданина Л. П. Возрастная психология. – СПб., 2001, 193 с.
4. Вікова і педагогічна психологія. О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук. – К., 2001, 305 с.
5. Виготський Л. С. Педагогічна психологія. – М. : Педагогіка, 1991. ст. 391
6. Возрастная и педагогическая психология. Под ред. М. В. Гамезо, Е. А. Петрова, Л. М. Орлова. – М., 2003, 168 с.
7. Гуцало Є. А. Вікова психологія. – Кіровоград, 2004, 280 с.
8. Далетерко Н. В. Дитяча психологія. – Слов’янськ, 2005, 429 с.
9. Жинкин Н. И. Механизмы речи. – М. : АПН РСФСР, 1958. ст 100
10. Заброцький М. М. Вікова психологія. Навчальний посібник. 2-е видання, виправлене і доповнене. – К., 2002, 104 с.
11. Кулаги на И. Ю., Колюцкий В. Н. Возрастная психология. Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших специальных учебных заведений. Творческий центр. Москва, 2004, 463 с.
12. Маклаков А. Г. Общая психология. Учебник для ВУЗов. Серия Учебник Нового Века. – СПб, 2006, 594 с.
13. Обозов Н. Н. Возрастная психология. – СПб, 2000, 208 с.
14. Обухов Л. Ф. Возрастная психология. Издание 4-е. – М., 2001, 423 с.
15. Обухова Л. Ф. Детская (возрастная) психология. Учебник. – М., 1996, 373 с.
16. Піроженко Т. О. Мовленнєве зростання дошкільника. – К. : Грайлик, 1999, c. 33-38
17. Педагогічна та вікова психологія. Серія „Вища освіта в Україні. – К., 2007
18. Поліщук В. М. Вікова і педагогічна психологія. Навчальний посібник. – Суми, 2007
19. Савчин М. В., Василенко Л. П. Вікова психологія. – К., 2005, 344 с.
20. Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). М., 2007, 351 с.
21. Будьмо здорові. Науково-популярний журнал // Серпень, 2008, С. 20
22. Будьмо здорові. Науково-популярний журнал // Листопад, 2007, № 11, С. 23
23. Чубенко Оксана Володимирівна, Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка, м. Полтава, Україна: [Передумови формування усного мовлення в дітей –Режим доступу: www. logoburn. com
24. Леонтьев, А. Основы психолингвистики: навч. посіб. / А. Леонтьев. – М., 1999. ст 46-48