Ринкова пропозиція: витрати виробництва

Таким чином, внутрішні витрати – це витрати на власний і самостійно використовуваний ресурс. З точки зору фірми внутрішні (невидимі, негрошові) витрати можна зробити видимими, виразити і порахувати їх в грошах.

Це ті грошові платежі, які могла б мати фірма, якби задіяний в даному виробництві ресурс був використаний найкращим іншим способом. Наприклад кошти, що були затрачені підприємцем на купівлю власного обладнання, можна було покласти на рахунок в банку і отримати через певний час дохід у вигляді проценту.

Ще один приклад. Підприємство має власність на будинок і таким чином не сплачує орендної плати. Обліковці можуть вважати, що ці витрати відсутні (є нульовими). Але економісти мусять врахувати, що здаючи будинок в оренду іншим, фірма могла б сама отримувати доход у вигляді орендної плати. Відповідно, підприємець міг би застосувати свій підприємницький талант, працюючи по найму в іншій фірмі. Той заробіток, який він міг би мати, виступає як його внутрішні витрати (втрачені потенційні доходи).

Потрібно звернути увагу, що фактичні витрати цікавлять як обліковців, так і економістів. Економісти так само, як і бухгалтери, мусять знати, скільки грошей витрачається на амортизацію, сировину, паливо, зарплату робітникам і т. і. Адже ці кошти можна використати і якось інакше. Вартість втрачених можливостей при цьому може бути складовою фактичних витрат. Наприклад, якщо ви переплатили за оренду складу порівняно з ринковими розцінками.

Але, поряд з фактичними, грошовими витратами економісти приймають до уваги і негрошові. Тобто їх погляд ширший і спрямований в майбутнє. Основне завдання економістів визначитись: чи варто продовжувати використання ресурсів у вибраному напрямі, чи не доцільніше їх перепрофілювати?

Неоднаково підходять економісти і обліковці до підрахунку амортизації. Бухгалтери розраховують її на основі діючих нормативних положень, списуючи припустиму норму амортизації, що не завжди відповідно відображає дійсний економічний знос обладнання, А він, як відомо, може бути і фізичним, і моральним. Вартість капіталу може змінюватися під впливом змін в доходах, які здатні приносити капітальні засоби.

Важливою складовою внутрішніх витрат є нормальний прибуток. Це винагорода підприємця за здійснювані ним особливі функції. Як відомо, до таких функцій відносять здійснення інновацій (нововведень), пристосування до динамічних змін ринку, взяття на себе нестрахованого ризику, наукову організацію виробництва. Хоча точно оцінити належну компенсацію такого ресурсу як підприємництво дуже важко, але грошова винагорода у вигляді прибутку має бути достатньою для того, щоб підприємець зосередився саме на даному виді діяльності.

Економічний та бухгалтерський прибуток.

Розмежування облікових та економічних витрат дозволяє уточнити поняття бухгалтерського та економічного прибутку.

Обліковці визначають прибуток як різницю між отриманим виторгом (сукупним доходом) від продажу продукції та грошовими витратами на її виробництво.

Оскільки до складу економічних витрат входять як грошові (зовнішні), так і негрошові (внутрішні) витрати, то поняття економічного прибутку є іншим. Це різниця між виторгом та економічними витратами. Цей прибуток називають чистим прибутком. Його наявність свідчить про економічну доцільність діяльності фірми. Саме економічний прибуток є сигналом і стимулом для залучення в певну сферу діяльності додаткових ресурсів, перш за все капіталу.

Якщо економічний прибуток дорівнює нулю, то це означає, що якби підприємець задіяні у певному виробництві економічні ресурси використав альтернативним оптимальним (найкращим з можливих) способом (кожний ресурс – окремо, а не в існуючій комбінації), то він зміг би отримати ті самі доходи. Нульовий прибуток свідчить про певну рівновагу – ситуацію, коли немає сенсу змінювати напрям і обсяги діяльності, але і немає стимулу для їх розширення.

Сигналом про недоцільність економічної діяльності є ситуація, коли сума економічних витрат перевищує суму виторгу (сукупного доходу). При цьому підприємство буде мати чисті економічні збитки. Але бухгалтерська звітність при цьому може свідчити про наявність грошового прибутку.

Як ми побачимо при розгляді наступних тем, в умовах конкуренції з часом можливості отримання економічного прибутку зменшуються. Більшість фірм стикаються з нульовим економічним прибутком. Наявність при цьому у певних фірм солідних фінансових прибутків свідчить про високий рівень внутрішніх витрат. Наприклад, фірма може мати власність на патент і маючи доступ до передової технології, забезпечувати низький рівень фактичних витрат порівняно з іншими фірмами. Тому її фактичні доходи і прибуток будуть вищими. Але якщо врахувати, що ринкова ціна патенту є дуже високою, то не продаючи його, а використовуючи самостійно, фірма жертвує великим можливим доходом. Тому її економічні витрати значно вищі за бухгалтерські.

Види економічних витрат.

На суму економічних витрат фірми впливає багато факторів. Це і обсяг виробництва, і ціни виробничих ресурсів, і технічні та технологічні зміни, і асортимент продукції та її якість.

Але в першу чергу для дослідження динаміки витрат виробництва спираються в першу чергу на зміни в обсягах виробництва, припускаючи, що всі інші чинники залишаються незмінними.

Цей аналіз здійснюють в межах короткострокового періоду (коли масштаби діяльності та потужності фірми залишаються незмінними) та тривалого (довгострокового) періоду (коли масштаби діяльності та потужності змінюються). І в короткому і в тривалому періоді економістів цікавлять різні види витрат. Звичайно, важливо знати, якої суми потребує забезпечення певного випуску продукції в цілому. Тобто аналізують сукупні витрати (ТС)