Ринкова пропозиція: витрати виробництва

Не менш важливо знати, чого коштує кожна одиниця продукції при певному випуску. Тому визначають середні витрати (АС) – це витрати на одиницю випуску. Їх розраховують за формулою:

 ,де q- обсяг випуску.

Але витрати, що впливають на виробничі рішення фірми, це перш за все – граничні витрати (МС), тобто очікувані добавки до затрат постачальників ресурсів.

 Ми вже знаємо, що слово граничний (marginal) означає те саме, що й “розташований на межі” або “той, що з краю”. Граничні витрати показують приріст сукупних витрат, коли обсяги виробництва змінюються на одиницю. Тобто, це ті додаткові витрати, яких вимагає остання додатково випущена одиниця продукції.

Граничні витрати визначаються таким чином:

 .Граничні витрати можуть бути пов’язані зі скороченням чи збільшенням, але завжди характеризують зміну. Вони відіграють центральну роль в економічному аналізі витрат, бо здійснення ефективних рішень передбачає саме граничні порівняння.

Динаміка витрат в короткостроковому періоді

Постійні, змінні та сумарні витрати.

Як ми вже знаємо, під короткостроковим періодом економісти розуміють такий проміжок часу, що є недостатнім для того, щоб фірма змінила всі свої ресурси. Тобто частина з цих ресурсів залишається фіксованою. Тому будуть сталою величиною і ті витрати, що пов’язані з використанням фіксованих ресурсів. Такі витрати називають постійними (TFC). Їх величина не змінюється, незалежно від того чи випускає фірма продукцію і який обсяг випуску.

Ці витрати пов’язані з самим існуванням фірми, необхідністю мати обладнання, обслуговуючі структури, приміщення і т. і. Як правило, до постійних витрат належать рентні платежі, виплата процентів за позиками, оплата адміністративного персоналу фірми, амортизаційні відрахування, страхові внески і т. п.

В наведеній далі таблиці ці витрати вказані в 2 колонці. Як бачимо, їх сума є незмінною при різних обсягах випуску.

Поряд з фіксованими ресурсами фірми використовують змінні ресурси. Тому інша частина витрат безпосередньо залежить від зміни в обсягах виробництва. Такі витрати називають змінними (TVC). Якщо випуск не здійснюється, ці витрати відсутні. До змінних витрат відносять витрати на сировину, паливо, енергію, послуги транспорту, на оплату більшості найманих працівників, зарплата яких залежить від продуктивності та часу роботи.

Зі збільшенням обсягів випуску рівень змінних витрат зростає. Але зверніть увагу, що загальною закономірністю в поведінці змінних витрат є те, що розміри приросту змінюються. Це пояснюється тісною взаємозалежністю між динамікою змінних витрат та дією закону спадної віддачі в короткостроковому періоді.

До тих пір, поки співвідношення постійних та змінних ресурсів покращується, а ефективність виробництва зростає, приріст випуску супроводжується відносно меншим збільшенням витрат. Якщо ж сполучення постійних і змінних ресурсів стає неоптимальним, реакція витрат буде протилежною. Тобто для виготовлення додаткової одиниці продукції потрібно буде все більше коштів. На графіку динаміки витрат це відображається в тому, що лінія витрат спочатку стаж пологішою, а потім зростає все стрімкіше. Точка перелому кривої витрат буде відповідати точці найвищої ефективності в короткостроковому періоді.

В таблиці поведінка змінних витрат в залежності від випуску показана в колонці 3.

Сумарні витрати (ТС) показують обсяг постійних та змінних витрат при кожному даному випуску. В таблиці вони показані в колонці 4. Якщо випуск є нульовим, то сумарні витрати співпадають з сумою змінних витрат. При додатніх випусках вони включають як суму змінних, так і суму постійних витрат. Тобто, при збільшенні випуску на одиницю зростають на ту ж величину, що і сума змінних витрат. На графіку це виражається в тому, що крива ТС розташована вище за криву TVC на суму постійних витрат TFC.

 

На рівень змінних витрат підприємці можуть впливати безпосередньо, маніпулюючи обсягом задіяних змінних ресурсів та випуску. В той же час в короткостроковому періоді вони мусять змиритися з наявним рівнем постійних витрат, оскільки вплинути на них не можуть. Ці витрати потрібно оплачувати незалежно від обсягів виробництва.

Середні витрати.

Для визначення доцільності, ефективності діяльності поряд з витратами на весь випуск, важливо аналізувати, чого коштує випуск одиниці продукції. Саме порівняння середніх витрат з ціною дозволяє зорієнтуватись відносно прибутковості виробництва.

В короткостроковому періоді виділяють:

Середні постійні витрати (AFC), що показують рівень фіксованих витрат на одиницю випуску.

Вони визначаються шляхом порівняння суми постійних витрат (TFC) та випуску (Q) :

 Оскільки сума постійних витрат є сталою, то рівень AFC зі збільшенням випуску буде неухильно знижуватися.

Розрахунок цих витрат проілюстровано в таблиці в колонці 5. Особливо добре динаміка AFC виражена на графіку.

Середні змінні витрати (AVC) розраховують шляхом ділення суми змінних витрат (TVC) на відповідну кількість виробленої продукції (Q) :

 ;Динаміка цих витрат є дзеркальним відображенням динаміки середнього продукту в короткостроковому періоді. Тобто, коли ефективність виробництва зростає, середні змінні витрати знижуються, і навпаки. Це проілюстровано в таблиці 1 в колонці 6. З графіка видно, що крива AVC є спадною, а потім зростаючою, тобто -U подібною.

Особливо швидко ці витрати будуть зростати тоді, коли все обладнання буде завантажене і яскраво проявиться дія закону спадної віддачі. Застосування змінних ресурсів буде приносити все менший додатковий продукт.

Середні сумарні витрати (АТС) визначаються:

а) шляхом