Ринкова пропозиція: витрати виробництва

б) сумуванням середніх постійних та середніх змінних витрат:

ATC = AFC +AVC.

Це можна перевірити по таблиці (дивись колонки 4, 5, 6, 7) та побачити на графіку. Зображення кривої АТС показує, що вона лежить вище кривих AFC та AVC, а її форма визначається поведінкою одночасно як середніх постійних, так і середніх змінних витрат. Тобто крива ATC теж є дугоподібною, але по мірі руху зліва направо стає більш пологою і поступово наближається до лінії AVC. Це відбувається тому, що відстань між лініями АТС та AVC показує рівень AFC при кожному випуску. А середні постійні витрати неперервно знижуються.

Граничні витрати.

Динаміка граничних витрат в короткостроковому періоді є дзеркальним відображенням динаміки граничного продукту. Розрахунок граничних витрат (МС) проілюстровано в таблиці в колонці 8. Ми бачимо, що для підрахунку граничних витрат потрібно подивитися, як змінилася сума загальних (або змінних) витрат при збільшенні випуску на одиницю. З графіка видно, що форма кривої граничних витрат теж є дугоподібною. Поки зростає гранична продуктивність, граничні витрати падають.

Коли додаткові обсяги змінного ресурсу приносять спадний додатковий продукт, то граничні витрати починають зростати.

Необхідно звернути увагу на зв’язок динаміки граничних витрат з динамікою середніх змінних та середніх сумарних витрат. особливо на той момент, коли крива граничних витрат перетинає лінії середніх витрат в точках мінімуму середніх. Тобто граничні витрати дорівнюють середнім витратам тоді, коли середні витрати є найменшими. Це пояснюється як з математичної (через взаємозв’язок середніх та граничних величин), так і з економічної точки зору. До тих пір, поки виробництво додаткової одиниці продукції вимагає менше додаткових витрат, ніж середні витрати при минулих випусках, то середні витрати будуть знижуватися. І навпаки.

 

 

За своєю природою граничні витрати – це витрати змінні, тому сума середніх витрат на весь випуск завжди дорівнює сумі граничних витрат. Але їх розміри на одиницю випуску неоднакові. На практиці підприємствам, навіть великим, що добре знають свій ринок, далеко не завжди вдається визначити розміри граничних витрат при різних випусках. Тому їх значення підміняються даними про середні змінні втирати, що може спотворювати реальну динаміки витрат. Разом з тим, теорія граничних витрат дозволяє зрозуміти логіку поведінки підприємців при виборі обсягів виробництва для максимізації витрат. Вони можуть діяти у відповідності з теорією, навіть не знаючи її, часто інтуїтивно, переслідуючи мету максимізації загального прибутку від випуску.

 

 

На відміну від обліковців, економісти враховують не тільки грошові витрати підприємства, але і втрати підприємства, але і втрати потенційних доходів, викликані використанням ресурсів не найкращим з можливих способів.

В короткостроковому періоді, коли хоч один з ресурсів є фіксованим, витрати виробництва поділяються на постійні і змінні. Розрізняють витрати-на весь випуск, середні витрати-на одиницю випуску та граничні витрати, що характеризують приріст змінних витрат при випуску додаткової одиниці продукції.

Динаміка змінних витрат в короткостроковому періоді визначається законом спадної віддачі і є дзеркальним відображенням динаміки граничного та середнього продукту, та середніх змінних витрат мають U – подібну форму. Крива граничних витрат з певної точки є зростаючою і перетинає криві середніх витрат в точках, де ці витрати є найнижчими.

 

 

1. Долан Э., Линдсей Д. Микроэкономика. -СПб: АО «Санкт-Петербург оркестр». -1994. -С. 129-158.
2. Долан Э., Линдсей Д. Ринок: микроэкономическая модель.. -СПб, 1992. -С. 132-162.
3. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Мікроекономіка. -Львів, Просвіта. – 1999. -С. 197-223.
4. Піндайк Р. С. Рубінфельд Д. Я. Мікроекономіка. Київ-Основи. – 1996. -С. 187-223.
5. Семюельсон П., Нордгауз В. Мікроекономіка. -К: Основи. -1998. -С. 178-205.

 

 

1. Гальперин В. М. и др. Микроэкономика. В 2-х т. -СПб. : Экономическая школа, 1996. -С. 312-338.
2. Емцов Р. Г., Лукин М. Ю. Микроэкономика: Учебник. -М. : МГУ; ДИС, 1997. -С. 177-185.
3. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навчальний посібник. -К. : Т-во “Знання”, -2000. -С. 74-88.
4. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник. -К., Знання, 1998. -С. 187-228.

Явні (грошові) витрати – альтернативні витрати, що мають форму грошових виплат постачальникам ресурсів та проміжних виробів.

Неявні (внутрішні, імпліцитні, інкриміновані) витрати – альтернативні витрати використання ресурсів, які належать власникам фірми (або знаходяться у власності фірми як юридичної особи), що недоотримані як потенційні грошові доходи.

Бухгалтерський прибуток – сукупний дохід за мінусом грошових витрат.

Чистий (економічний) прибуток – сукупний дохід за мінусом явних і неявних витрат.

Постійні витрати – явні грошові та імпліцитні альтернативні витрати, що пов’язані з забезпеченням постійних затрат і не залежать від обсягу випуску продукції.

Змінні витрати – явні грошові і неявні витрати, що пов’язані з забезпеченням змінних затрат і змінюються зі зміною обсягу випуску при заданих потужностях.

Незворотні витрати – явні та неявні витрати, що здійснюються фірмою одноразово, і не повертаються при будь-яких обставинах.

Граничні витрати – додаткові витрати, необхідні для приросту певного товару чи послуги на одиницю.

Правило граничних та середніх –