Схема судової системи України із зазначенням повноважень кожного суду

Закон РФ «Про статус суддів у Російській Федерації» містить додаткові вимоги до кандидата на посаду судді. Так, кандидатом на посаду судді може бути особа, яка не вчинила вчинків, які ганьблять її, здала кваліфікаційний іспит і одержала рекомендацію кваліфікаційної колегії суддів.

Мінімальні і загальні вимоги до кандидатів у судді є достатніми для низової ланки федеральної судової системи (включаючи не лише загальні суди, але й арбітражні, а також військові і мирські суди). Але ці вимоги недостатні або не цілком достатні для кандидатів у судді вищестоящих судів. Судді цих, як і низових, судів повинні бути громадянами Росії, мати вищу юридичну освіту. У цій частині до суддів різних ланок загальних (включаючи військові) і арбітражних судів пред'являються однакові вимоги.

У той же час деякі інші вимоги до кандидатів у судді різних ланок – неоднакові. Стаж роботи з юридичної професії (перелік посад, робота на які вимагає юридичної освіти, викладений у ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону) для кандидатів у судді вищестоящих судів (включаючи арбітражні й військові суди) повинен становити не менше 10 років, середньої ланки – не менше семи років, основної ланки і мирських суддів – не менше п'яти років, а для кандидатів у судді Конституційного Суду РФ – не менше 15 років.

Відрізняються від мінімальних загальних вимог встановлені федеральними законами стандарти в частині віку для кандидатів у судді вищестоящих судів: для судів середньої ланки (включаючи арбітражні й військові суди) він повинен бути не менше 30 років, для Верховного Суду РФ і Вищого Арбітражного Суду РФ – 35 років, а судді Конституційного Суду РФ до дня призначення повинні мати вік не менше 40 років.

Федеральним законом від 15 грудня 2001 р. «Про внесення змін і доповнень у Закон Російської Федерації «Про статус суддів у Російській Федерації» встановлено, що для підтвердження відсутності в претендента на посаду судді захворювань, що перешкоджають призначенню на посаду судді, проводиться його попередній медичний огляд..

Повноваження судді не обмежені певним строком. Однак із цього загального правила є кілька виключень:

Граничний вік перебування в посаді судді – 65 років, для суддів Конституційного Суду РФ – 70 років; районні судді й військові судді судів основної ланки, призначені вперше, можуть залишатися в посаді не більше трьох років, а потім, якщо вони зарекомендували себе належним чином, у тому же порядку їх призначають безстроково, до досягнення ними граничного віку перебування в посаді судді.

Однак судді військових судів всіх рівнів можуть займати свої посади доти, поки вони перебувають на дійсній військовій службі, що для них може тривати залежно від стану здоров'я й привласненого військового звання, максимум до досягнення ними віку 65 років (ч. 3 ст. Федерального конституційного закону «Про військові суди Російської Федерації») ; мирські судді призначаються на посаду на строк, установлений суб'єктом РФ, але не більше, як на п'ять років; при повторному і наступному призначеннях строк повноважень не може бути менш п'яти років (ст. 7 Федерального закону «Про мирські суди у Російській Федерації») ; у зв'язку з поступовим введенням у дію ст. 6 Федерального закону від 15 грудня 2001 р. «Про внесення змін і доповнень у Закон РФ «Про статус суддів у Російській Федерації» передбачається обмеження строку повноважень голів федеральних судів та їх заступників шістьма роками. Повторне їхнє призначення, можливо буде лише один раз підряд.

Завершальним етапом наділення кандидата повноваженнями судді є приношення присяги. Суддя вважається таким, що вступив на посаду з моменту приношення присяги, а при вступі на посаду судді особи, яка раніше приносило присягу, – від дня її призначення (обрання) на посаду судді.

Суддя, уперше призначений на посаду, приносить в урочистій обстановці присягу наступного змісту: «Урочисто клянуся чесно й сумлінно виконувати свої обов'язки, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути безстороннім і справедливим, як велять мені обов’язок судді й моя совість».

Незалежність суддів – найважливіший принцип правосуддя. Не випадково він одержав відбиття в законах про суди (ст. 5 Закону про судову систему; ст. 12 Закону про судоустрій; ст. 6 Закону про арбітражні суди; ст. 5, 13 Закону про Конституційний Суд, у процесуальних кодексах; Законі про статус суддів (ст. 1, 9, 10). Особливо необхідно відзначити ст. 120 Конституції РФ, у якій виражена суть принципу незалежності суддів: «Судді незалежні і підкоряються тільки Конституції Російської Федерації й федеральному закону».

Значення даного принципу правосуддя полягає у створенні для суддів таких умов здійснення їх діяльності, при яких вони могли б розглядати справи й приймати по них рішення на основі Конституції й інших законів, керуючись винятково своїм внутрішнім переконанням. Незалежність суддів є обов’язковою умовою здійснення правосуддя. Незалежність – це виключення будь-якого впливу на суддів з боку інших осіб і організацій при розгляді судом конкретних справ.

У числі засобів забезпечення незалежності суддів Закон про статус суддів вказує:

наявність особливої процедури здійснення правосуддя;

встановлення під погрозою відповідальності заборони на