Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України, бюджетні інвестиції та їх види

Будучи економічною формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, виконуючи специфічне суспільне призначення – по задоволенню потреб суспільства і його державно-територіальних структур, бюджет може розглядатися в якості самостійної економічної категорії. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж рисами, які властиві фінансам у цілому, але одночасно має особливості, що відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До числа особливостей ставляться наступні:

– державний бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов'язаної з відокремленням частини національного доходу в руках держави і її використанням з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань;

– область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі державних фінансів, що обумовлено ключовим положенням бюджету в порівнянні з іншими ланками;

– за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше – національного багатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності;

– пропорції бюджетного перерозподілу вартості в більшій мірі, чим в інших ланок фінансів, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому й завданнями, що коштують перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку.

Бюджет як економічна категорія, не відразу одержав своє визнання. Лише в останні роки державний бюджет з позиціями економічної сутності може розглядатися в якості самостійної економічної категорії, а з позиції законодавчого встановлення фінансової бази держави – як його фінансовий план.

Сутність державного бюджету, як економічної категорії, реалізується через його функції: розподільну і контрольну.

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва.

Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Основним об'єктом бюджетного перерозподілу є національний доход, іноді – частина національного багатства. Національний доход – частина валового суспільного продукту без матеріальних витрат на його виробництво. Виражає весь обсяг чистої продукції країни, тобто це знову створена вартість звичайно за рік. Національне багатство – сукупність створених працею й накопиченими матеріальними благами, який розташовує суспільство.

Основні напрямки розподільної функції: пов'язані з перерозподілом національного доходу, із втручанням у процес суспільного відтворення (державне регулювання й стимулювання економіки), з фінансовим забезпеченням соціальної політики, забезпеченням монопольного прибутку.

У ринковій економіці політична, економічна, соціальна й інша форми діяльності держави нерозривно пов'язані з перерозподілом національного доходу як частини валового внутрішнього продукту.

Найважливіше значення в перерозподілі національного доходу, що відбуває в інтересах монополій, належить державному бюджету. Це його основна функція. Розвиток цієї функції визначається еволюцією капіталізму, підвищенням ролі буржуазної держави. У цей час державні бюджети перерозподіляють до 40%, а в окремих країнах і більше, знову створеної вартості (на передодні першої світової війни – 7 – 15%). Ще вище ця частка, якщо взяти бюджетну систему держави в цілому.

Перерозподіл національного доходу, що безпосередньо зачіпає інтереси суспільних класів, має важливе соціально-політичне значення й виражає ступінь додаткової експлуатації широких народних мас. Використовуючи бюджетну систему, держава вносить глибокі зміни в пропорції, що складаються на стадіях виробництва й первинний розподіл національного доходу. Частка національного доходу, одержувана працюючими, усе більше падає. Одночасно швидкими темпами ростуть прибутку монополій, підсилюється концентрація багатства. Перерозподіл національного доходу за допомогою бюджету – яскравий прояв його класового характеру.

За даними статистичного бюро США, в 1988 р. п'ята частина американців, найбільш багата, привласнила 44% національного доходу, у той час як така ж кількість малозабезпечених жителів США – лише 4, 6%.

Перерозподіл національного доходу поряд із соціальним має також економічне значення. Бюджет служить важливим інструментом централізації в руках держави сукупного суспільного капіталу, мобілізації через податки й позики коштів трудящих і доходів інших верстов суспільства й використання їх з метою втручання в господарське життя країни.

У формі бюджету капіталістичні держави концентрують величезні фінансові кошти. Уряд США щорічно акумулює через бюджет більше 1, 1 трлн. дол., Великобританії – понад 150 млрд. ф. ст., Франції – більше 1 трлн. франків, ФРН – майже 300 млрд. марок, Японії – більше 54 трлн. ієн.

Великі фінансові ресурси, що зосереджують у держави, є матеріальною основою його економічної діяльності й створюють широкі можливості активного втручання в суспільне відтворення.

У країнах ринкової економіки бюджет широко використається державою для впливу на різні сторони життя: на підвищення норми нагромадження, прискорення темпів економічного росту, стимулювання науково-технічного прогресу, розвиток окремих найбільш перспективних галузей господарства, регулювання темпів відновлення й розширення основного капіталу, на вирівнювання в умовах стихійного розвитку капіталістичного виробництва галузевих пропорцій.

Втручання в економіку перетворилося в одну з основних функцій державного бюджету. Форми такого втручання різні. В умовах політики “економіки пропозиції” поряд із прямими методами втручання широкий розвиток одержували непрямі. Серед них: державні капіталовкладення, розвиток виробничої й соціальної інфраструктури, стимулювання темпів прискорення науково-технічного прогресу, розширення державного споживання, ріст нагромадження капіталу шляхом прямого фінансування великого монополістичного виробництва. Це здійснюється у формі субсидій,