Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
28
Мова:
Українська
Курсова робота на тему:
"Соціально-історичний досвід управління професійно-технічним навчальним закладом"
ЗМІСТ
Вступ
1. Становлення і розвиток професійно-технічної системи освіти
2. Ретроспективний аналіз системи управління
3. Особливості управління професійно-технічними навчальними закладами
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми курсової роботи обумовлена проблемами питання управління професійно-технічним навчальним закладом.
Управління (на латині мові -regere, у «англійському – control, management, французькій -administration, німецькій -Regierung) в буквальному значенні поняття починається тоді, як у будь-яких взаємозв'язках, відносинах, явищах, процесах присутні свідоме початок, інтерес і, цілі й воля, енергія і дії людини.
Управління у суспільстві існує у рамках взаємодії людей у межах суб'єктивного чинника. З допомогою управління, насамперед і переважно люди зв'язуються між собою, спільні зусилля формують «тканину» колективної безпеки й життя. Предметами, щодо яких виникає управління для людей, може бути матеріальні речі, технічні засоби, технологічні процеси, соціальні цінності, продукти духовної творчості тощо., але сторонами управлінням можуть бути лише люди.
Трансформуючись, професійно-технічна освіта адаптується до сучасних ринкових умов та потребує перебудови управлінської стратегії, адже тільки сучасні освітянські менеджери здатні впровадити механізми управління професійно-технічним навчальним закладом в умовах сьогодення.
Тому й нові соціальні явища (конкуренція, скорочення робочих місць, безробіття, зміна форм власності підприємств) потребують нового мислення у прийнятті управлінських рішень.
Зміни відбуваються й у змісті професійно-технічної освіти – вона оновлюється за рахунок диференціації, варіативності, інтеграції, розширення переліку професій, спектру послуг з урахуванням соціального партнерства.
Зважаючи на розробку правової бази взаємовідносин ПТНЗ та замовників кадрів (соціальних партнерів) оновлення потребує й управлінський аспект.
Зауважимо, що профтехосвіта зорієнтована на задоволення освітніх потреб і соціального захисту учнів із малозабезпечених сімей, дітей – сиріт, осіб з обмеженими фізичними можливостями, адже вони повинні мати можливість реалізувати свої потреби в оволодінні професією, від якої досить часто залежить їхня подальша доля.
Отже, вивчивши соціально-історичний досвід управління навчальними закладами, зможемо простежити динаміку розвитку педагогічного менеджменту, виявити її особливості і значення у сучасній науці управління ПТНЗ.
Об'єктом курсової виступає історія системи управління навчальним закладом.
Предметом роботи є ретроспективний аналіз управління.
Мета роботи – теоретично обгрунтувати соціально-історичний досвід управління професійно-технічним навчальним закладом.
Досягнення поставленої мети ми визначаємо такі:
Вивчити становлення і розвиток професійно-технічної системи освіти;
Зробити ретроспективний аналіз системи управління;
Розглянути особливості управління професійно-технічними навчальними закладами.
1. Становлення і розвиток професійно-технічної системи освіти
Історичні дослідження довели, що підвалини професійної освіти як організованої системи підготовки кваліфікованих спеціалістів було закладено ще в часи Київської Русі, коли Ярославом Мудрим при Софії Київській (ХІ ст.) була заснована школа перекладачів і переписувачів. Традиції професійної підготовки молоді продовжилися у діяльності ремісничих цехів українського середньовіччя, коли досить розвинутою була система індивідуального учнівства (ХІІ-ХІІІ ст. ст), у козацькому суспільстві та на Слобожанщині у другій половині Х-ХІІІ ст.
Розвиток системи професійно-технічної освіти в Україні можна розкласти на шість етапів:
1-й етап – з 1888 р. до 1920 р. У цей час закладалась нормативна база для функціонування системи підготовки робітничих кадрів. В Україні формувалися кілька систем нижчої професійної освіти: промислово-технічна освіта, підготовка спеціалістів для водного та залізничного транспорту, сільськогосподарська освіта, жіноча професійна освіта, мережа курсів на виробництві. Між цими системами не було стійких горизонтальних і вертикальних зв’язків. Масово поширювалися нижчі ремісничі школи, в яких здійснювалася підготовка робітничих кадрів для кустарного та промислового виробництва;
2-й етап – 1920-1929 рр. Була вже створена українська освітня система, однією із її складових була нижча професійна освіта. Цей період завершився уніфікацією освітніх систем Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) з Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою, а саме, 11 вересня 1929 р. в Україні було оголошено постанову ЦВК і РНК СРСР „ Про встановлення єдиної системи індустріально-технічної освіти ”, на підставі якої визначалося три єдині форми підготовки і перепідготовки кваліфікованих робітників у системі індустріально-технічної освіти: шкільне навчання, додаткова (курсова) освіта для зайнятих на виробництві, заочне навчання; два типи освітніх закладів – школи фабрично-заводського учеництва (ФЗУ) та нижчі професійно-технічні школи;
3-й етап – 1929-1940 рр. Постановою РНК СРСР від 30 березня 1929 р. всі школи ФЗУ, розташовані на території України, були передані у підпорядкування ВРНГ УРСР (господарським наркоматам). За органами НКО залишилося загальне керівництво та контроль за навчальною роботою. При президії ВРНГ УРСР було створено раду робітничої освіти, при секторі кадрів – методичну раду, при НКО – науково-методичну раду, в професійних школах – предметні комісії, методичні кабінети, між окремими школами – методичні комбінати. З кожним роком зростала кількість ФЗУ.
4-ий етап – 1940-1959 рр. Підготовка робітничих кадрів, підпорядкована різним господарським наркоматам, не допускала перенаправлення робітників, підготовлених для своєї галузі, що гальмувало зростаючі потреби військово-промислового комплексу Радянського Союзу. Указом Президії ВР СРСР від 2 жовтня 1940 р. № 37 була створена державна система трудових резервів, якій були передані у підпорядкування всі ФЗУ. Перед Україною постало завдання організованої підготовки робітників із числа міської та сільської молоді. У той самий час вийшов Указ Президії