Соціокультурні основи функціонування економіки

Подолання негативних проявів в сучасному суспільстві, породжених суто утилітаристським, техніко-економічним мисленням, пов´язується з надією на новий ціннісний поворот, в якому особливу роль має відіграти моральний чинник; імперативним є відтворення нової єдностігосподарства та етики. Саме мораль здатна виконати роль основного стримуючого фактору, що може перешкодити здійсненню усіх тих антигуманних можливостей, що відкриваються автономному техніко-економічному розуму в сфері господарювання.

Це обумовлює значне підвищення інтересу до господарської етики. Слід зазначити, що вихідною умовою існування ринкової економіки є прагнення вільних суб´єктів господарювання до вигоди, прибутку. Тому в царині ділових стосунків особливо напружено й специфічно проявляється конфлікт між вигодою і належним, між піднесеним ідеалом і практичним розрахунком. Це означає, що господарська етика функціонує у сфері підвищеного морального ризику: суперечність між моральною свідомістю підприємця та внутрішньою логікою підприємницької активності.

Етика господарювання виходить з того, що індивідуалістичні мотиви і спонуки є позитивним моментом. Але вона не допускає зведення їх до голого егоїзму і своєкорисливості, критикуючи позицію, коли раціональний підхід обмежується лише доводами максимізації прибутку. У мотивації діяльності підприємця належне місце повинні займати почуття обов´язку, солідарності, справедливості та співчуття. Але, з іншого боку, безоглядне захоплення моральними заповідями може призвести до поразки в конкурентній боротьбі, тобто в умовах «нечесної економіки» «чесному» підприємцю майже не залишається шансів на виживання, оскільки він мусить «платити» за свою моральність збільшенням витрат. Тому господарська етика не повинна носити характер моралізаторства, а оцінка конкретної практичної діяльності з позиції абсолютних моральних ідеалів не повинна перетворюватись на моральну агресію проти заповзятої, творчої людини. Важливо не обмежувати господарську етику лише моральними вимогами до підприємців, необхідно також створення справедливих інституційних рамок їх діяльності. Тільки в цьому випадку можлива моральна економіка.

Моральність є технічно необхідною для правильного функціонування самого капіталізму. Тому в останні десятиліття в Європі та США спостерігається різке підвищення інтересу до господарської етики. У багатьох учбових закладах відкриваються курси підприємницької етики, поширюються фонди моральних інвестицій, що вкладають гроші лише у ті підприємства, що є бездоганними у моральному відношенні; приймаються закони по боротьбі з фінансовими зловживаннями; розгортається рух проти біржових спекуляцій.

У реальній ринковій економіці важливе значення мають такі якості суб´єктів господарювання як взаємна довіра і надійність, лояльність і чесність, що приводить до зниження витрат господарського обміну, не зменшуючи господарських вигод партнерів. Як зазначає Ф. Фукуяма у праці «Довіра», дія етичних установок відкриває можливість істотно скоротити інтеракційні витрати в економіці, підвищити координацію діяльностей учасників ринку, скоротити небажані побічні ефекти господарських рішень. Найбільш продуктивні економіки сформувалися саме в тих суспільствах, де склалися міцні моральні підвалини, в суспільствах з високою довірою, яку слід розглядати як важливий соціальний капітал, як культурно-етичну основу суспільного буття. Саме культурно-етичними чинниками пояснюється причина «японського економічного дива». В японській культурі панують конфуціанські цінності з їх орієнтацією на колектив. Відомий японський діяч Кіїті Міядзава так пояснював секрет «японського чуда», особливу працездатність і ретельність японців, завдяки яким Японія піднялася з післявоєнної розрухи і перетворилася на одну з найбагатших країн сучасного світу. В основі цього – почуття сорому: японець завжди відчуває присутність себе у колективі, і найболючіша точка його совісті – працювати ні в якому разі не менше, ніж інші, а отримувати за це – ні в якому разі не більше, ніж інші.

Арістотель ділив науку про багатство на економіку і хрематистику. Економіка – наука про задоволення потреб людей (виробництво для задоволення насущних потреб, дрібна торгівля), де гроші використовуються тільки в своєму основному на думку Арістотеля сенсі – в якості засобу обміну, а хрематистика – діяльність (наприклад, лихварство, велика торгівля), де накопичення, одержання грошей, є самоціллю, і гроші виступають як багатство, втрачаючи свою якість засобу обміну. До хрематистики Арістотель ставився негативно.

Раціональність в соціокультурних основах функціонування економіки є найважливішою передумовою неокласичного синтезу і зазвичай асоціюється з егоїстичною поведінкою, максимізацією. У повсякденній свідомості раціональність – синонім розумності і розсудливості. Економічна поведінка в цілому є раціональною, але це не означає, що вона повністю усвідомлена, виважена, направлена на оптимізацію, а лише вказує на практичну прийнятість такої поведінки і її відповідність досяжному в даних умовах рівнем задоволення потреб.

Економічні дії не завжди пов'язані з егоїстичним поведінкою. Як показав Герберт Саймон, в еволюційної перспективі прийняття передумови альтруїстичної поведінки індивідами і групами призводить до переваги в порівнянні з передумовою егоїстичної максимізації. Альтруїзм є не що інше, як адаптивна реакція індивідів, які асоціюють свої інтереси з інтересами групи або іншого колективу.

 

 

Економічна етика – розділ науки, що визначає методи і форми досягнення етично виправданих економічних цілей, які ведуть до росту продуктивності праці і на цій підставі сприяють підвищенню добробуту населення.

В наш час для з'ясування етично-відповідальних, гуманних та, одночасно, економічно ефективних шляхів розвитку сучасного господарства з'явилася потреба посередництва економічної та етичної теорії. Створити системну концепцію економічної етики, яка