Стан торгівлі, як сфери комерційної діяльності та перспективи її розвитку

- провідник структурної політики розвитку торгівлі через систему органів державної влади.

Державне регулювання розвитку внутрішньої торгівлі здійснюється через:

- нормативно-правову та методичну базу;

- контрольно-наглядову і обмежувально-заборонну систему заходів;

- вибіркову державну підтримку важливих соціально-економічних орієнтирів.

Основою правового регулювання торгівельної діяльності на доповнення до чинного законодавства повинні стати Цивільний кодекс України та Закон України «Про внутрішню торгівлю», які започаткують створення законодавчої бази для забезпечення умов, які сприяли б ефективній підприємницькій діяльності на принципах вільного підприємництва. Це вдосконалить правовий статус організаційних форм торгівельної діяльності, дасть змогу регламентувати права і відповідальність її суб'єктів, більш обгрунтовано визначати заходи державного регулювання і підтримки підприємництва в торгівлі.

На розвиток Закону України «Про внутрішню торгівлю» необхідно розробити або удосконалити нормативно-правову та методичну базу з питань:

- ліцензування і патентування торгівельної діяльності;

- контролю за якістю товарів і послуг;

- створення сприятливого інвестиційного клімату в сфері торгівлі з орієнтацією капітальних вкладень, особливо іноземного капіталу, в розвиток матеріально-технічної бази торгівлі та розбудови її інфраструктури;

- правового регулювання торгівельних угод;

- структуризації мережі підприємств торгівлі та громадського харчування;

- підвищення науково-технічного рівня через галузеві стандарти і нормативи торгівельної діяльності;

- професійно-кадрової відповідності (вимоги до професійної підготовки) ;

- інформаційного забезпечення торгівельної діяльності;

- стандартизації понять, термінів та визначень у сфері торгівлі та організації харчування.

Необхідно, щоб державна підтримка торгівельної діяльності здійснювалася шляхом: надання позик на придбання, створення або розширення підприємств у певних місцевостях, фінансування участі у капіталі великих підприємств;

довгострокових інвестиційних проектів, пов'язаних, наприклад, із створенням або збереженням робочих місць;

технічного оснащення підприємств;

надання гарантій кредитним товариствам, банкам, фінансовим компаніям;

сприяння розвитку послуг у сфері транспортування, перевалки, оброблення та переробки вантажів з метою істотного підвищення рівня транспортно-експедиційного обслуговування вантажів у сфері торгівлі;

сприяння розширенню торгівельної присутності підприємств і організацій України на території інших країн;

стимулювання заходів щодо охорони довкілля;

підвищення кваліфікації кадрів;

субсидування досліджень, що виконуються за державним замовленням, інвестицій у науково-дослідні роботи;

консультаційної допомоги.

Державне регулювання торгівельної діяльності у післяприватизаційному періоді повинно обмежуватись моніторинговою політикою щодо антимонопольних принципів відносин суб'єктів ринку, сприяння розвитку конкуренції, дотримання прав та інтересів споживачів, інших правових норм регламентації підприємництва у сфері торгівлі.

Господарюючий суб'єкт зобов'язаний при продажу продовольчих товарів не порушувати прав споживачів, визначених Законами України «Про захист прав споживачів» (1023-12), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (4004-12), «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (771/97-ВР), Порядком заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08. 02. 95 N 108 (108-95-п), цими Правилами, іншими нормативними документами, що регламентують торговельну діяльність. (Пункт 3 розділу I в редакції Наказу МЗЕЗторгу N 617 (z0634-98) від 23. 09. 98)

Роздрібний продаж продовольчих товарів здійснюється через торговельні підприємства: спеціалізовані, з універсальним асортиментом продовольчих товарів, товари повсякденного попиту, відділи (секції) підприємств непродовольчих товарів, стаціонарну дрібнороздрібну мережу (палатки, кіоски), торговельні автомати, пересувну торговельну мережу (автолавки, автопричепи, візки, лотки, бочки, цистерни тощо), а також шляхом доставки продовольчих товарів на замовлення.

Товарний профіль та спеціалізація роздрібного торговельного підприємства, а також обов'язковий асортиментний перелік товарів, визначаються в установленому порядку.

Господарюючий суб'єкт зобов'язаний забезпечити стан торговельних приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів на рівні, що відповідає санітарно-гігієнічним, технологічним та протипожежним нормам, установленим для приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів.

Торговельно-технологічне обладнання, що використовується при організації роздрібного продажу продовольчих товарів, повинно забезпечувати збереження їх якості і товарного вигляду протягом усього строку їх придатності. Забороняється приймати, зберігати та продавати продовольчі товари, що швидко псуються, без використання холодильного обладнання.

Транспортні засоби для перевезення харчових продуктів повинні мати санітарний паспорт, бути чистими, у справленому стані. Кузов автомашини повинен мати спеціальне покриття, що легко піддається миттю.

Працівники, що здійснюють транспортування, зберігання і продаж продуктів харчування, повинні мати спеціальну освіту (підготовку), вони, підлягають обов'язковому медичному огляду.

Кожен працівник повинен мати особисту медичну книжку. Працівники, які своєчасно не пройшли медичне обстеження, до роботи не допускаються.

Працівники господарюючого суб`єкта повинні бути забезпечені форменим одягом або іншим одягом, що відповідає санітарним вимогам. Господарюючий суб'єкт повинен мати санітарні правила, зареєстрований санітарний журнал і санітарні книжки працівників, а також Книгу відгуків та пропозицій.

 

 

Розвиток роздрібної торгівлі в Україні відбувається нерівномірно.

Найбільші темпи росту зафіксовані в промислових областях, що пояснюється вищим рівнем доходів населення та щільнішою концентрацією споживачів. Існує істотна залежність між рівнем оплати праці та обсягами роздрібного товарообігу. Київ є безумовним лідером за обсягами роздрібного товарообігу, забезпечуючи 17, 1% від загальнодержавного показника, при цьому рівень середньомісячної заробітної плати в місті є майже удвічі вищим, ніж по країні в цілому.

Слід звернути увагу, що Львівська область за результатами 2007