Статеве виховання школярів

Більш широко визначає зміст статевого виховання В. Каган, вважаючи, що процес статевого виховання складає все те, що виховує здорову і цілісну осо – обистість чоловіка та жінки, здатних адекватно усвідомлювати і переживати свої фізіологічні та психологічні особливості у відповідності з існуючими в суспільстві соціальними та моральними нормами, і завдяки цьому встановлювати оптимальні відносини з людьми своєї та протилежної статі в усіх сферах життя [9, 38].

В. Кравцем були сформульовані основні завдання статевого виховання: здійснення гетерогенної соціалізації, метою якої є формування відповідних (чоловічих чи жіночих) рис поведінки та правильне ставлення до протилежної статі; формування таких якостей, що лежать в основі гетеросексуальних стосунків (честь, вірність, гідність) ; культивування дружби і любові у стосунках хлопців та дівчат; прищеплення навичок особистої гігієни, формування здорового способу життя; організація статевого самовиховання школярів; вироблення вміння оцінювати свій стан та сексуальні прояви [13, 76].

Виходячи із загальних завдань статевого виховання, В. Каган виділяє основні його напрями:

1) статеворольове виховання, що сприяє формуванню мужності та жіночності;

2) сексуальне виховання, яке спрямоване на оптимізацію формування сексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості із урахуванням моральних вимог;

3) підготовка до шлюбу;

4) підготовка до відповідального батьківства;

5) формування здорового способу життя.

Автор наголошує, що вище розглянуті напрями є взаємозв’язаними, взаємообумовленими складовими цілісного виховного процесу, який повинен починатися з перших років життя дитини [8, 91].

На думку Д. Колесова та Н. Сельверової [11, 5], статеве виховання має ґрунтуватися на наступних положеннях.

1) статева належність є найважливішим стрижнем формування особистості, а отже, формування в дітях еталонів справжнього чоловіка та істинної жінки, як і потреби дотримуватися цих еталонів, необхідне не лише з метою правильного сексуального розвитку, але і для нормальної та ефективної соціалізації особистості;

2) статевий потяг повинен не придушуватися, а навпаки, заохочуватися, але саме шляхом прищеплення педагогічно прийнятних способів його задоволення в міжособистісному спілкуванні з особами протилежної статі.

Сутність статевого виховання не в тому, щоб іти за статевим розвитком школяра, йти позаду нього, а щоб випереджати процес статевого дозрівання, формувати той морально-психологічний і емоційно-естетичний базис, без якого статеві переживання і стосунки ускладнюють життя людини. Принципи статевого виховання випливають із загальних принципів виховної роботи. О. Кузнецова до них відносить:

1) врахування вікових та індивідуальних особливостей статі;

2) врахування інтелектуального рівня, наявних знань про статі;

3) зрозумілість;

4) диференційований характер, адресність;

5) індивідуальний підхід;

6) поетапність і послідовність;

7) правдивість;

8) єдність моральних знань, установок і реальної поведінки, відношення між статями [14, 70].

До вищевказаних принципів додаємо ще й такі: природність поведінки дорослих, спрямованість інформації на формування позитивного ставлення до проблем людської сексуальності, національний компонент змісту виховної роботи через народну творчість, надбання народної педагогіки у вихованні сім’янина.

Відповідно до визначених принципів І. Мезеря виділяє такі завдання статевого виховання:

виховання почуття соціальної відповідальності у взаєминах між статями;

виховання прагнення мати міцну щасливу сім’ю, засновану на коханні, повазі й рівності;

виховання відповідального ставлення до батьківства;

виховання здатності розуміння інших людей, здатності враховувати специфічні статеві їх особливості в процесі спільної діяльності;

виховання здатності й прагнення оцінювати свої вчинки стосовно інших людей з урахуванням їх статевої приналежності;

виховання відповідального ставлення до свого здоров’я й здоров’я інших людей [16, 6].

Аналіз психолого-педагогічної літератури дає можливість визначити завдання статевого виховання: формування в учнів знань про гігієну статі; вироблення високоморальних уявлень про честь і гідність в інтимних стосунках; надання науково обґрунтованого для розуміння молоді поняття сексуальної проблеми, акцентуючи увагу на попередженні наслідків та шкідливості для здоров’я і майбутнього сімейного життя ранніх статевих зв’язків.

Таким чином, висвітливши проблему статевого виховання школярів, проаналізувавши сутність понять “статеве виховання” у науковій психологічно – педагогічній літературі, постає необхідність вивчення стану статевого виховання у молодших школярів.

 

 

Зміст статевого виховання становить все те, що виховує здорову й цілісну особистість жінки й чоловіка, здатних адекватно усвідомлювати й переживати свої фізіологічні й психологічні особливості відповідно до існуючих в суспільстві соціальних і моральних норм й завдяки цьому встановлення оптимальних стосунків з людьми своєї й протилежної статі у всіх сферах життя. Багато сторін цього процесу розглядаються по ходу викладу загальних проблем і статево-вікових особливостей психосексуальної диференціації. М. Козакевич описує три моделі статевого виховання [1, 14].

 

МоделіОбсяг інформаціїЗміст інформаціїЗагальний тон

Рестриктивна (репресивна) Чим менше, тим кращеНе можна робити те-то й те-то, тому що...

Це єдиний гарний шляхНі! 

Пермісивна (ліберальна) Вся інформаціяМожуть бути наступні шляхи…Всі шляхи хороші. Так! 

“Золота середина” (демократична) Необхідна інформаціяРоби так, а не інакше, тому що…є багато шляхів – вибирай кращийТак, але…