Статистика робочої сили України

Групування працівників за рівнем освіти характеризує їх якісний склад. Досить сказати, що на 1000 чоловік зайнятого в Україні населення у 1992 р. припадало 974 особи з вищою і середньою освітою проти 813 чоловік у 1979р. і 928 чоловік у 1989р.

Групування робітників і службовців за стажем роботи необхідне для вивчення стабільності кадрів, їх плинності, продуктивності праці, визначення розміру пенсії. Стаж роботи – це час трудової діяльності робітника. Розрізняють загальний трудовий стаж, безперервний і стаж роботи на даному підприємстві. В загальний трудовий стаж зараховується будь-яка робота працівника чи службовця, включаючи і час служби в армії, навчання в училищах, на курсах підготовки і підвищення кваліфікації кадрів. При визначенні права на пенсію за загальним стажем роботи виділяють такі групи працівників: до 5 років, 5-Ю, 10-15, 15-20, 20-25, більше 25 років. За стажем безперервної роботи розрізняють такі групи робітників: менше одного року, 1-2, 2-3, 3-4, 4-5, 5-8, 8-Ю, 10-12, 12-15, 20-25, 25-30, 30-35, 35-40, більше 40 років. Залежно від тривалості безперервного трудового стажу визначається розмір оплати за тимчасовою непрацездатністю працівника.

Групування робітників за рівнем механізації і автоматизації праці проводиться лише за категоріями робітників. Воно дозволяє визначити чисельність робітників, зайнятих механізованою і немеханізованою, тобто ручною працею. Це групування проводиться за матеріалами спеціальних обстежень, на основі яких робітників відповідних професій поділяють на такі групи:

робітники, які виконують роботу на автоматах, автоматизованих лініях і установках;

робітники, які виконують роботу за допомогою машин і механізмів;

робітники, які виконують роботу вручну при машинах і механізмах;

робітники, які виконують роботу вручну без машин;

робітники, які виконують роботу вручну при налагодженні і ремонті машин та механізмів.

Органами державної статистики періодично, здебільшого раз у три роки, проводиться облік чисельності робітників промисловості, будівництва, сільського господарства і транспорту в розрізі професій і систем оплати праці. На основі матеріалів розраховуються такі показники, як рівень механізації праці робітників, співвідношення між чисельністю основних і допоміжних робітників і ряд інших.

Чисельність і склад робочої сили формуються згідно з виробничою програмою підприємства.

Відповідно до завдання чисельність працівників може визначатися на певний момент або за певний проміжок часу, і отже, характеризуватися відповідними моментними чи інтервальними показниками. Вони можуть розраховуватися для різних категорій працівників залежно від мети дослідження. Розрізняють такі категорії працівників на виробництві: спискова, явочна і чисельність працівників, фактично працюючих. Всі три показники розраховують для категорій робітників, за всіма останніми категоріями працівників основної діяльності (ІТП, службовці і т. ін.) визначаюь лише спискову чисельність.

Для обліку чисельності робітників на підприємствах ведуться списки, в які заносяться з дня зарахування всі постійні, сезонні і тимчасові працівники, що прийняті на роботу, пов'язану з основною і неосновною діяльністю на день і більше. На таких працівників заводять трудові книжки.

Постійними вважаються працівники, які прийняті на роботу без обумов-лення строку її закінчення. До тимчасових відносять працівників, які прийняті на роботу на строк до 2 місяців, а у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника – до 4 місяців. Сезонними вважаються працівники, які прийняті на роботу, яка в силу сезонних чи кліматичних умов виконується протягом сезону, проте не більше 6 місяців (цукрове виробництво, переробка інших сільськогосподарських продуктів і т. ін.).

Чисельність всіх працівників, які є у списках підприємства, називають списковою чисельністю або списковим складом працівників підприємства. До нього включаються не тільки ті, хто фактично працював у той день, а й відсутні на роботі з різних причин (працівники, які перебувають у чергових відпустках, у відрядженнях, тимчасово залучені до виконання державних обов'язків, у зв'язку з хворобою, прогулами тощо). Не включають в списко-вий склад осіб, зарахованих на штатні посади для виконання робіт за сумісництвом; працівників, залучених для виконання разових робіт (дрібний ремонт, натирання підлоги і т. ін.), які одержують плату з неспискового фонду заробітної плати; робітники, які відряджені на інші підприємства чи організації і одержують там заробітну плату; учні навчальних закладів, які проходять виробничу практику на підприємстві і т. ін.

Явочний склад – це чисельність осіб, які з'явились на роботу незалежно від того, приступили вони до роботи чи ні, а фактична чисельність працюючих – це особи, які з'явились і приступили до роботи незалежно від її тривалості.

Чисельність працівників на певну дату (момент) має важливе значення, проте внаслідок прийому і звільнення вона постійно змінюється, а значить, не дає вичерпного уявлення про робочу силу підприємства. Тому розраховують середньоспискову чисельність як таку, що характеризує чисельність працюючих за певний проміжок часу (інтервал), що рахується в списках підприємства. Цей показник потрібний ще і тому, що в економіко-статис-тичному аналізі виробництва чисельність працівників зіставляється з такими інтервальними показниками, як обсяг продукції, фонд оплати праці, інші показники. Такі зіставлення не можуть проводитися на основі спискової чисельності і вимагають обчислення середньоспискової чисельності. При цьому слід зауважити, що деякі працівники, які рахуються в списках, не враховуються при обчисленні середньоспискової чисельності. Серед них жінки, що отримали додаткову відпустку без оплати по догляду за дитиною; інваліди війни, що працюють неповний робочий день; працівники, які навчаються у вищих навчальних закладах заочно і