Стійкі народні порівняння як об’єкт фразеології (семантичний і структурний аспекти)

образна основа порівняння (образний конкретизатор) : прилип як оса (п'явка, муха) ; душить як гад (гадина) ; химерний як біс (чорт) ; добрався як дурень (дурний) до мила.

У процесі варіації взаємозамінюються семантично близькі компоненти фразеологізму, що зумовлює смислову тотожність варіанта й інваріанта стійкого народного порівняння. Як засвідчує аналіз реєстру, варіанти не протиставлені один одному, а, скоріше, узгоджені між собою.

Розглядаються мотиви й фактори появи варіантів стійких народних порівнянь. Наголошується, що головним мотивом виникнення варіантів є історичний розвиток мови, її стилів, жанрів і структурних рівнів. У розділі окреслено чотири основних фактори появи варіантів:

соціолінгвістична основа: підголив як без мила /ошукав, обідрав, оголив/; зітхає як ковальський міх /важко зітхає/; крутиться як колесо в млинку /перебуває в постійних клопотах/;

індивідуально-авторські перетворення базових моделей: блакитно як у небі (О. Гончар) ; нудні та порожні як осінні пляжі (О. Гончар) ; пройшло стороною як літній далекий дощ (О. Гончар) ;

варіант як засіб формування суспільної думки: бігає як весільна мати; зносити як батьківщину; цінить як за рідну маму; любить як мати дитину;

варіант як результат взаємодії літературної української мови з місцевими діалектами: зложив сі (стулив сі) як лис; крутить як фірман батогом; багатий як чорт лабатий; дриготить як зимою хорт; дивит сі як щур з муки.

У дослідженні наголошується, що варіантність є однією із суттєвих рис стійких народних порівнянь, варіанти протиставляються один одному саме як варіанти лише за умови їх вживання в одну й ту ж історичну епоху. Виділяється два основних типи варіювання: формальне та лексичне. Опрацьовані в дисертації фразеологічні матеріали свідчать, що в системі стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру широко розповсюджені обидва типи варіювання.

Формальне варіювання. Специфіка фразеологізму як особливої мовної одиниці (нарізнооформленість) зумовлена формальним варіюванням компонентів стійкого народного порівняння. Здатність стійких народних порівнянь до видозмін компонентів тісно пов'язана з його древністю, з масштабами розповсюдження. Зауважується, що формальне варіювання не порушує монолітності фразеологізму, його смислової тотожності. Одним із активних чинників, що зумовлюють появу численних формальних варіантів, є явища паралелізму, властиві фонетичному, морфологічному та синтаксичному рівням мови.

У розділі детально аналізуються види формальних варіантів: акцентологічні, фонетичні, синтаксичні, словотворчі.

Акцентологічні варіанти – досить характерна для української мови структурно-семантична категорія, бо наголос в українській мові рухомий. Акцентологічні варіанти стійких народних порівнянь можна чітко спостерігати в тих випадках, коли звукові відмінності не ускладнюються відмінностями в морфологічній структурі: так завинив як баран вовкові – так завинив як баран вовкові; надувся як сич на даху – надувся як сич на даху.

Умовою появи фонетичних варіантів є наявність у структурі загальнонародної мови діалектних форм, які залишаються в мові історично, вживаються за традицією в межах певної території. Із змінами територіального розподілу діалектні форми залишаються в мові як наслідок попередньої історії розвитку суспільства. Фонетичні варіанти компонентів стійких народних порівнянь дослідники вважають більш характерними для української мови, ніж акцентологічні: тремтить як миша (миш) у запічку; тягнеться як тихе (тихеє) літо, пропав як собака в ярмарку (ярманку, ярмарок).

Синтаксичні варіанти фразеологічних одиниць лежать в основі видозмін форми. Саме так фразеологія відтворює багату синтаксичну синонімію української мови: розбирається як (мов) баран на (по) зорях; величається як (мов) свиня в болоті.

Велика різноманітність властива словотворчим варіантам стійких народних порівнянь, які виникають при використанні різноманітних словотворчих елементів. З-поміж них виділяються групи непрефіксованих і префіксованих, а також різнопрефіксних утворень: попав (впав) як сліпий на стежку; бубонить (забубонів) як старий дід; печі; набрид (обрид, набриднув обідрав (обдер) як липку; вискочив (скочив) як дурний з) як собаці редька; різносуфіксних утворень: невинний як баран (баранчик) ; меле язиком (язичком) як лисиця хвостом; бадьориться як шкурат (шкурка, шкураток, шкурлат).

Варіанти стійких народних порівнянь – широковживані, при цьому не виявляють тенденції ні до семантичного, ні до стилістичного розмежування. Знаходячи відображення в синхронії, варіанти формуються історично, перебувають у стані постійного розвитку мови та вдосконалення її структури.

Лексичне варіювання. Лексичні заміни в межах структурно-семантичних моделей стійких народних порівнянь мають системний характер, оскільки багатство лексики дозволяє розширювати межі стійких структур. Лексичне варіювання компонентів стійких народних порівнянь реалізується такими способами:

замінний компонент – повний синонім замінюваного: плаває (живе, купається, пливає) як вареник (пиріг, пампух) у маслі; розумний (мудрий, премудрий) як Соломон (Саломон, пророк, равин) ; прилип (вчепився, прив'язався, держит сі, пристав) як <шевська >смола <до сосни, до чобота>. Крім того наголошується, що окремим видом у межах лексичних варіантів вирізняються місцеві лексичні варіанти: твердий (упертий) як русин; дурний як Стецько (Омелько, Альоша< з водокачки>, Скоропадський, Зіна <з магазина>) ;

замінний компонент не є синонімом замінюваного, але належить до тематично однорідної групи лексики: розумний (кмітливий, хитрий) як лисиця (лис) ; літає як сокіл (ластівка, яструб) ; навидить як пси драба (діда) ; розумний (кмітливий, хитрий) як лисиця (лис) ; дурний як довбня (пень, сак, корок) ;

замінний компонент співвідноситься з замінюваним не за змістом, а за співзвучністю компонентів: основи порівняння й образного конкретизатора. Подібні заміни регулюються евфонічним фактором – римою й тому часто здаються невиправданими: