Стійкі народні порівняння як об’єкт фразеології (семантичний і структурний аспекти)

замінний компонент синонімічний замінюваному, але має інше конотативне значення: вишкірив зуби як циган до макухи; вищирив зуби як печену редьку; вищирив зуби як циганські діти до місяця; вищирив зуби як свячене порося.

Отже, у процесі функціонування компаративних фразеологізмів їх компоненти активно варіюються в мові. Можливість парадигматичних змін компонентів стійкого народного порівняння пов'язана з тим, що синтаксичні зв'язки у стійких народних порівняннях не зникають, а послаблюються різною мірою, залежно від їх структурно-семантичних особливостей. Будь-який фразеологізм дещо обмежений у морфологічному відношенні порівняно з його компонентами, взятими як окремо змінювані слова.

У четвертому розділі Образні стійкі народні порівняння антропоморфічного характеру як спосіб вираження індивідуально-узагальнених ознак характеру людини розглядається роль образних стійких народних порівнянь у створенні стереотипних образів-характеристик. До осмислення образності фразеологічних одиниць звертаються мовознавці О. О. Потебня, В. М. Білоноженко, М. П. Коломієць, М. Д. Бабич, Б. О. Ларін, В. М. Телія, І. І. Чернишова, М. М. Шанський, В. М. Мокієнко, Г. М. Доброльожа. У дисертації образність розглядається як здатність фразеологічних одиниць мати в семантичній структурі мотивуючий її значення образ, наочно-почуттєві уявлення про предмети й явища об'єктивної дійсності. Образність відносять до засобів художнього відображення побутових та етнографічних реалій, уявлень та асоціацій, пов'язаних з національними особливостями.

Зазначається, що лінгвістичні фактори у фразеотворенні найчастіше переплітаються з етнокультурними. Вищий вияв національної самобутності образних стійких народних порівнянь української мови закріпився в образних конкретизаторах: нужний як свині архірей; потрібне як старій бабі вінок на голову; дівчина як ясочка (голубочка, маківка, картинка) ; парубок як сокіл (місяць молодий). У дисертації приділено достатньо уваги розкриттю закономірностей образного мислення українців і його кореляції з духовною та матеріальною культурою: по правді жить як по воді без сліду плить; поміч у свій час як дощ у засуху; материне серце як літнє сонце; літа пливуть як вода; раді люди літу як бджоли цвіту; своя хата як покришка. У цій частині роботи визначається місце етнокультурного ґрунту у формуванні стійких народних порівнянь. Наголошується, що добір конкретних засобів, які утворюють образний компаративний фразеологізм, не може бути передбаченим, але цілком підлягає моделюванню.

Образна природа стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру може розглядатися як сигнально-інформаційна, оскільки їх вплив на формування поглядів людей, суспільної думки важко переоцінити: зимове сонце як удовине серце; любить як мати дитину; плаче наче батька й матір поховав. Також високо цінується здатність стійких народних порівнянь виражати емоційно-суб'єктивну оцінку самою суттю компаративної структури як способу вираження індивідуально-узагальненої ознаки: делікатний як панський хорт; гострий як бритва; міцний як граніт. У цьому контексті підтверджується думка мовознавців, що національна самобутність стійких народних порівнянь є однією з найважливіших їх властивостей.

Підрозділ Стереотипні образи-характеристики індивідуально-узагальнених властивостей людини в стійких народних порівняннях антропоморфічного характеру присвячений осмисленню засобів формування цілісного значення індивідуально-узагальнених властивостей людини.

Відбір предметів і явищ – образів, які вживаються як образні конкретизатори на позначення певних явищ, рис характеру, допомагає розкрити сторінки історії розвитку народу, його світовідчуття. Конкретні прояви часто сягають корінням далекого минулого, відображаючи універсальність деяких психічних механізмів створення образності.

Образно-стереотипні уявлення про особистість спрямовані на пізнання невидимого, прихованого внутрішнього світу людини через світ зовнішній: манеру говорити, зовнішність, манеру одягатися, стосунки між людьми. Головну роль у створенні стійких народних порівнянь як стереотипів відіграє частота вживання певних об'єктів, явищ, рис характеру чи зовнішності людини, що й приводить до стереотипізації. Відзначається, що фразеологічний образ зберігає свою актуальність до того часу, поки мовцями відчувається його двоплановість у межах певного історичного проміжку часу.

У розділі окремо приділяється увага віко-статевим, соціальним, інонаціональним мотивам у процесі функціонування образних компаративних фразеологізмів.

Дослідження показують, що стійкі народні порівняння антропоморфічного характеру, прислів'я, приказки здатні формувати суспільну думку нації.

У підрозділі, присвяченому детальному текстологічному аналізу образних стійких народних порівнянь, прислів'їв та приказок на позначення стереотипних образів-характеристик людей, проаналізовано:

еталонні риси чоловіка: козак наче орел; сильний як віл; здоровий як бик; розумний як змія; готов як козак до війни; як на коня зсадив; міцний як алмаз; як різцем урізав;

еталонні риси жінки: красива як царівна; жіночка як картиночка; молода і хороша як ягідка; ладна як з воску виллята; працьовита як бджілка; господиня три угли в хаті держить, а господар один;

сімейні, родинні стосунки: любляться як голуби; найменша спілка- чоловік і жінка; без жінки як без води; любить як рідну матір; любить як мати дитину; хто не послухає тата, той послухає ката; хто візьме дитину за руку, той взяв маму за серце; засумував наче батька поховав; зла як мачуха; у тещі зятьок – любимий синок;

стереотипи соціального походження: живе як у Бога за дверима; величається як попадя на весіллі; як Альоша з водокачки; пропав як Головко в базарі;

вікові еталонні відмінності: розплакався як мала дитина; говорить як старий; знає все як старий; в старій печі сам чорт палить;

стереотипні образи мешканців певної географічної місцевості: менджує як афінець крамом;