Стратегії зовнішнього розвитку машинобудівного підприємства

 

1.1 Стратегії зовнішнього розвитку підприємства

1.2 Порядок формування стратегії зовнішнього розвитку підприємства

1.3 Система стратегічного планування на машинобудівних підприємствах

2.1 Загальні відомості про підприємство ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»

2.2 Аналіз перспективи розвитку підприємства ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»

3.1 Розвиток машинобудування в Україні

3.2 Аналіз потенціалу розвитку машинобудування в Україні

3.3 Шляхи покращення становища машинобудівної галузі виробництва в Україні

 

Актуальність проведення даного дослідження зумовлена важливістю покращення становища машинобудування в Україні.

Галузі загального машинобудування України нараховують більше 1000 підприємств різних форм власності та призначення.

Галузева структура машинобудування дуже різноманітна. Важливі та найбільш розвинуті такі його ланки, як важке, транспортне, сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, приладо-будування, радіотехнічне та електротехнічне виробництво, обладнання для інших галузей промисловості, особливо хімічної та харчової.

Головна мета розвитку машинобудування України – задоволення внутрішнього попиту на машинобудівну продукцію, розширення присутності на зовнішніх ринках.

Мету має бути досягнуто на основі перетворення машинобудування у конкурентоспроможний, ефективний, високотехнологічний і сприйнятливий інновацій комплекс, що динамічно розвивається, інтегрований у систему міжнародного розподілу праці.

Тому ця тема є важливою і потребує подальшого аналізу та проведення детального дослідження.

Вивченням даної теми займались такі вчені:

Лахтіонова Л. А., Балабанова Л. В., Бень Т. Г., Примак Т. О., Садовська Ю. О., Тридід О. М., Саєнко М. Г., та інші

Об’єктом дослідження є стратегії зовнішнього розвитку машинобудівного підприємства.

Предмет дослідження є аналіз потенціалу розвитку машинобудівного підприємства.

Завданням курсової роботи є висвітлення наступних питань:

- розглянути види стратегій розвитку підприємства;

- проаналізувати становище і перспективи розвитку підприємства ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»;

- проаналізувати становище всієї галузі машинобудування в Україні.

Мета дослідження – ознайомитись з особливостями машинобудівної промисловості а також ознайомитись з стратегічним плануванням зовнішнього розвитку на машинобудівних підприємствах.

Курсова робота складається з таких частин: вступ, основна частина, що поділена на три розділи, висновок та список використаних джерел. В першому розділі розповідається про стратегії зовнішнього розвитку машинобудівного підприємства. В другому розділі здійсньюється аналіз і перспективи розвитку підприємства ВАТ «Тернопільський комбайновий завод». У третьому розділі вказуються основні проблеми українського машинобудування та шляхи їх вирішення.

Закінчується курсова робота висновком та списком використаних джерел.

 

 

 

Стратегія підприємства – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи для їх досягнення, таким чином, що підприємство має спільний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія розвитку підприємства – це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування. В свою чергу стратегічне планування – це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства. Розробка стратегій підприємств – це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства [7, с. 258].

Розвиток підприємства може бути:

- внутрішнім – через розширення асортименту продукції, і це є концентрований (інтенсивний) розвиток по продукту;

- зовнішнім – в даній або суміжних галузях у формі горизонтального, вертикального і діагонального розвитку. Наприклад, шляхом придбання іншої фірми або об'єднання фірм. І це є інтеграція або інтегрований розвиток підприємства.

Цілями інтеграції насамперед: зменшення невизначеності у постачанні і збуті; обмеження конкуренції; поліпшення можливості впровадження технологічних інновацій; зниження витрат.

Виділяють такі основні сценарії зовнішнього, тобто інтегрованого розвитку: зворотна і пряма вертикальна, горизонтальна і діагональна інтеграція.

Зворотна вертикальна інтеграція спрямована на розвиток (зростання) фірми за рахунок придбання або встановлення контролю над постачальниками. Технологія тут наступна: фірма може або створювати дочірні структури, або придбати інші фірми, які здійснюють (займаються) постачання комплектуючих, вузлів, напівфабрикатів, сировини тощо. Реалізація стратегії зворотної інтеграції може зменшувати залежність фірми від коливання цін на сировину, матеріали та комплектуючі вироби, зменшувати витрати на постачальницькі операції.

Пряма вертикальна інтеграція знаходить своє втілення у придбанні фірмою суб'єктів господарювання або у встановленні контролю над структурами, які знаходяться між фірмою і кінцевими споживачами її продукції (тобто над підприємствами-споживачами продукції підприємства-виробника, яке зацікавлене в інтеграції з метою гарантування стабільності збуту, або над гуртовими підприємствами і збутовими організаціями). Даний тип інтеграції привабливіший при зростанні ціни на посередницькі послуги, а також у випадку відсутності посередників, які б відповідали (задовольняли) вимогам (и) фірми-виробника.

Методами вертикальної інтеграції виступають консолідація, групування, франчайзинг і цільова пролонгація.

Консолідація передбачає заключення певного підприємства як філії дочірнього підприємства або підрозділу до складу основного. Консолідованим є підприємство, що здійснює більше ніж 50% робіт на виробництві.

Групування передбачає утворення групи підприємств з виділенням основного, з інтегрованих на засадах обміну акціями (взаємної співвласності), взаємних управлінських зв'язків чи