Стилістичні ресурси власне пареміологічних одиниць

Іноді вихідна пареміологічна одиниця і її модифікований варіант можуть співіснувати в межах однієї ситуації, що, безумовно, сприяє ідентифікації трансформи: – Та не впився я, бо душа міру знає... – Ага, ваша душа міру знає – надудлиться донесхочу, а потім лежить і барложиться [3, с. 162]. Душа міру знає говорять здебільшого тоді, коли п’ють горілку не з чарки, а прямо нахилки, тобто названу паремію використовують у ситуації, коли хочуть підкреслити, що хтось, уживаючи алкогольні напої, не втрачає здорового глузду, уміє себе контролювати. Трансформований варіант загалом репрезентує абсолютно протилежне значення. До того ж поєднання й чергування експресивно видозмінених і стандартних елементів у межах коротких відрізків тексту, зіставлення канонічних та трансформованих паремій, переплетення лінгвістичного й екстралінгвістичного (узвичаєно традиційного та видозміненого автором) – усе це вияв міцного зв’язку паремійної одиниці зі змістом художнього тексту.

Посилення зображально-виражальних можливостей відбувається і внаслідок скорочення компонентного складу, або редукції. Наприклад: – Оце ота хитра, мов щука, та все ж таки не з’їсть йорша з хвоста? – Вона, Хомонько! Спить, а кури бачить [3, с. 18] (пор. : Лисиця спить, а курей бачить) ; Не треба ховатись, як зозулька по кропиві, а треба знаєш як? Хоч і з телячим хвостом, а у вовки сунься! [3, с. 53] (пор. : З телячим хвостом у вовки не сунься).

Скорочення одиничного компонента зумовлене не лише прагненням до економії мовних засобів, але й прагненням пристосувати ту чи ту паремію до конкретної ситуації: : Саме ось тут до слова мовиться й про інші придибенції! Люлі, люлі, дитя, спать: мати одна – батьків п’ять. А чому? Та з дуже простісінької причини: раз кахикнула – трьох прикликнула, вдруге кахикнула – п’ятьох прикликнула! [3, с. 21] (пор. : Раз кахикнула, трьох Ляшків прикликнула; вдруге кахикнула, п’ятьох прикликнула), де відбулася редукція компонента ляшків < ляхів, що перейшов до розряду пасивної лексики; А й справді, як поглянеш, то моя Мартоха – кругом мудра, з такою краще загубити, ніж знайти, але ж немарно, мабуть, говорять, що й на мудрому дідько на Лису гору їздить! [3, с. 31] (пор. : Краще з розумним згубити, як з дурнем знайти). Такі трансформації забезпечують романові гумористичний ефект, додатково лаконізують художнє мовлення, увиразнюють оцінний характер паремій.

Подекуди художні особливості паремійного матеріалу увиразнюються заміною компонентів: І хай у тебе чорних брів нема, і хай з лиця твого воду не пити, і хай ростом ти не вдався, мов кедр ліванський, та ти знаєш, що людину мозолі годують, що печені голуби не летять до губи [3, с. 39] (пор. : Праця людину годує <а лінь марнує>), де спостерігається метонімічна заміна (праця → мозолі), називання дії за результатом (наслідком). Така модифікація увиразнює та поглиблює художній контекст, основний образ паремії маніфестує не просту, а надзвичайно важку працю. Основною стильовою функцією відповідної одиниці є передача внутрішніх якостей персонажа. Вона є яскраво вираженою, оскільки поряд у контексті автор подає синонімічний ряд усталених одиниць, які характеризують зовнішність головного героя роману. На протиставленні зовнішньої та внутрішньої характеристики увиразнюється значення останньої.

У деяких ситуаціях через заміну компонентів паремії письменник намагається наблизити образну систему усталеної одиниці до повсякденних реалій життя, з якими сільська людина, а такими є персонажі твору, має справу щодня: – Хіба, Хомонько, чужу душу вгадаєш? Чужа душа – мов темний погріб [3, с. 26] (пор. : Чужа душа – темний ліс).

У будь-якому разі, відштовхуючись від загальнолюдського уявлення про добро та зло, від загальнолюдської моралі, Євген Гуцало уміло послуговується паремійним матеріалом, використовує його для ілюстрації позитивних / негативних характеристик своїх героїв. Возвеличуючи чесність, щирість, справедливість сільських мешканців, він однозначно засуджує їхню хвальковитість, гріховність, упертість, дурість і т. ін. : А як розтолкували Михайлові Григоровичу Диму, що родичається з дідько, який уже давно грає в свою погану дудку, що зять його завтрашній такий ласий, як попівна заміж, що пускає в хату приблудну псяку, від якої не гоже сподіватись на дяку [3, с. 161] (пор. : Не сподівайся дяки від приблудної псяки) ; І хоч я вже немолодий собака, а в мене теж дриґають жили, та й не дарма кажуть, що в старій печі дідько теж топить [3, с. 19] (пор. : І старому собаці дриґають жили) ; – Та не забувай, що зустрічають, на одежу дивлячись. – А проводжають, думаєш, розум цінуючи? Е-е, проводжають, тільки кишеню помацавши [3, с. 58] (пор. : Зустрічають по одежі, проводжають по розуму) ; Хіба мало отих котів, що масло люблять? І досі в Яблунівці розказують про покійного шевця Кирила Тизуня, котрий так любив молодиць та удовиць, що за бабою не побоявся б полізти й до чорта на роги [3, с. 21] (пор. : Старий кіт, а масло любить). На жаль, обмежений обсяг статті не дає змоги більш детально зупинитися на всіх художніх особливостях пареміологічних одиницях. Їхнє більш ґрунтовне дослідження, зокрема й особливостей індивідуально-авторських модифікацій, – це тема окремої наукової розвідки.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Попри те, що власне паремії кваліфікують як одиниці, здатні узагальнювати, увиразнювати, оцінювати, виховувати, повчати, акумулювати і т. ін., не викликає жодних заперечень твердження: у художньому мовленні вони є прагматично орієнтованими, використовуються передовсім задля впливу на читача, актуалізації його уваги та моделювання його поведінки, виступають не лише репрезентантами типових ситуацій, але й сигналізують про експресивну атмосферу комунікативних ситуацій, максималізують їхній стилістичний ефект, задають спрямованість прагматично значущої інформації, актуалізують найбільш важливі для адресата смислові ланки.

Узагальнюючи, зауважимо: паремійний матеріал, репрезентований творчим доробком Євгена Гуцала, не лише забезпечує успішний результат комунікативного акту, а й є невід’ємною частиною національної культури, яка потребує глибокого і детального вивчення. Адже при осмисленні паремійного масиву, збереженого в художньому тексті, розкривається підхід до мови як до загальнонаціональної скарбниці інтелектуальної, філософської, естетичної думки.

 

 

1. Алефиренко Н. Ф. Фразеология и паремиология: [учеб. пособ. для бакалав. ур. фил. образ. ] / Н. Ф. Алефиренко, Н. Н. Семененко. – М. : Флинта: Наука, 2009. – 344 с.
2. Важеніна О. Бурлескно-травестійні традиції І. П. Котляревського в мові химерної прози Є. П. Гуцала [Електронний ресурс] / О. Важеніна. – 2011. – Режим доступу: http: //litmisto. org. ua/? p=9126
3. Гуцало Є. П. Позичений чоловік. Приватне життя феномена [роман-дилогія] / Євген Пилипович Гуцало. – К. : Рад. письменник, 1982. – С. 5-324.
4. Колоїз Ж. В. Українська пареміологія [навч. посіб. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл. ] / Колоїз Ж. В., Малюга Н. М., Шарманова Н. М. ; за ред. Ж. В. Колоїз. – Кривий Ріг: ТО «ЦЕНТР-ПРИНТ», 2012. – 349 с.
5. Пермяков Г. Л. Основы структурной паремиологии / Г. Л. Пермяков. – М. : Наука, 1988. – 224 с.
6. Українські приказки, прислів’я і таке інше / [уклав М. Номис / упоряд., приміт. та вступна ст. М. М. Пазяк]. – К. : Либідь, 1993. – 768 с.

 

Колоиз Ж. В. Стилистические ресурсы собственно паремиологических единиц. В статье идет речь о паремиях как единицах, которые выступают не только в качестве репрезентантов типичных ситуаций, но и сигнализируют об экспрессивной атмосфере представленного художественного пространства, максимализируют его стилистический эффект, способствуют реализации тех или иных авторских интенций, гармонизируют прозаический текст, делают его ритмичным, мелодичным. Собственно паремии рассматриваются как единицы с запрограммированным прагматичным эффектом, которые формируют прагматичный центр высказываний, наиболее полно и абсолютно недвусмысленно отражают суть ситуаций, представляют один из неисчерпаемых источников усиления экспрессивности, логизации повествования, соответственно, приобретают особенную эстетическую значимость, подчеркивают позитивную или негативную оценку создаваемых автором ситуаций. Исследуются стилистические ресурсы, на которых основывается художественность, поэтичность собственно паремий, говорится прежде всего о метафоре, антитезе, гиперболе. Акцентируется и на том, что с целью усиления художественной выразительности писатель прибегает к трансформации формы соответствующих единиц, которая обычно сопровождается и теми или иными семантическими модификациями, что в целом актуализирует значение устойчивого выражения, обновляет экспрессивность, осовременивает образность.

Ключевые слова: паремия, паремиологическая единица, текст, стилистические ресурсы, художественные особенности, трансформация.

 

Koloiz Zh. V. The stylistic resources actually of paremiological unit. The article deals with the paremiological units as units that are not only representatives of typical situation and convey expressive atmosphere of literary text. They increase the stylistic effect and help to realize author’s efforts. Also they harmonize prose text and make it more rhythmical and melodious. Actually paremiaes are examined as units with the programed pragmatic effect. They form the pragmatic center of expressions, most full and absolutely unequivocally reflect essence of situations, present one of inexhaustible sources of strengthening of expressivity, to logic of narration. They acquire the special aesthetic meaningfulness, underline the positive or negative estimation of the situations created by an author. Stylistic resources that there is base on an artistic value are investigated, poetry actually paremiaes. Talked foremost about a metaphor, antithesis, hyperbola. Accented and on that with the purpose of strengthening of artistic expressiveness a writer comes running to transformation of form of corresponding units. Transformation of form is usually accompanied by one or another semantic modifications. It does actual the value of steady expression, renews an expressivity, renews a vividness.

Key words: paremiae, paremiological unit, text, stylistic resources, artistic features, transformation.