Стимулювання громадянської активності в українському суспільстві як проблема соціоінженерної діяльності

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

на розв'язання завдань безпосереднього стимулювання громадянської активності. Проте діє вона неефективно, оскільки формувалася стихійно і без належного наукового обґрунтування. Тому, на думку дисертанта, певне наукове значення має узагальнення досвіду десятирічного функціонування Міжнародного Рейтингу ”Золота Фортуна”, котрий сформувався як стабільно діючий новий демократичний інститут стимулювання індивідуальних і колективних форм громадянської активності. Успіх соціального проекту Рейтингу в дисертації пояснено ефективністю технологічних принципів, котрі визначають його практичне функціонування. До таких принципів належать: 1) демократична спрямованість, тобто практичне сприяння процесам демократизації українського суспільства через створення стимулюючих механізмів за допомогою 26 номінацій Рейтингу 2) відкритість і гласність, що формують механізм визнання широкими колами громадськості соціальної значущості реальних результатів індивідуальної і колективної творчості. ; 3) толерантність – сприяння розвитку ненасильницьких комунікацій в українському суспільстві, соціальної єдності та злагоди; 4) патріотизм, сутність якого виявляється в популяризації кращих досягнень і результатів – усього того, чим сьогодні реально багата і може пишатися Україна; 5) технологічність, що виявляється в можливості організації однотипних інститутів в інших регіонах України та інших постсоціалістичних країнах.

Дані принципи досить ефективно і оптимально забезпечують функціонування Рейтингу, реалізацію його мети і завдань на всіх етапах річного циклу: а) генези номінаційного процесу; б) формування соціальних механізмів розвитку номінаційного процесу; 3) кульмінації номінаційного процесу.

Глава 4 “Соціальна політика як технологічний спосіб гуманізації суспільних відносин і стимулювання громадянської активності в Україні (проблема адекватної технологічної моделі) ” присвячена аналізу технологічних моделей соціальної політики як засобу регулювання соціальних нерівностей та гуманізації суспільного життя. У дисертації уточнено зміст поняття “соціальна політика” як соціологічної категорії і запропоновано таке визначення: соціальна політика – це необхідний науково обґрунтований інструмент і технологічний спосіб гармонізації соціальних нерівностей, а також забезпечення соціальної рівноваги між різними верствами суспільства.

Автором звернено увагу на гуманітарні пріоритети в суспільному призначенні соціальної політики, котра повинна формувати умови для реалізації людиною свого потенціалу в усіх сферах суспільного життя. Саме тому суб'єктами соціальної політики є не тільки виключно політичні інститути, але й інститути громадянського суспільства, які розробляють і реалізують соціальні програми, проекти та акції, спрямовані на стимулювання громадянської активності насамперед в аспектах посилення режимів самозабезпечення та самозайнятості громадян, та здійснення благочинних заходів щодо соціального захисту вразливих соціальних груп. У дисертації доведено, що соціальна політика, здійснювана в колишньому СРСР, не створювала стимули продуктивного самозабезпечення і самозайнятості громадян, оскільки це була політика життєзабезпечення широких верств населення на рівні мінімальних споживчих стандартів.

У роботі відзначено, що в світовій практиці найбільш поширеними є три основні технологічні моделі соціальної політики: активна модель (яка є орієнтованою на створення для кожного громадянина правових та економічних можливостей для забезпечення свого власного добробуту) ; реабілітаційна модель (яка ґрунтується на принципі оперативної адресної допомоги людям, котрі з певних причин не можуть розглядатися як повноцінні суб'єкти суспільного життя) ; пасивна (патерналістська) модель (принципи її реалізації пов’язані з запровадженням централізованої системи масових грошових виплат, компенсацій, пільг та субсидій). Автором систематизовані та проаналізовані різні емпіричні дані, котрі загалом характеризують гостроту соціальних нерівностей в Україні. На підставі здійсненого аналізу в дисертації аргументована позиція щодо перспективності розробки інтегрованої активістської моделі соціальної політики, яка б одночасно була орієнтованою на стимулювання економічного росту, гармонізацію соціальних нерівностей і стимулювання громадянської активності населення України.

ВИСНОВКИ

Недостатня ефективність здійснюваних в Україні реформ багато в чому зумовлена низьким рівнем соціоінженерного забезпечення реформаторських дій. Саме тому обґрунтування значущості соціоінженерного підходу у розв'язанні завдань стимулювання громадянської активності в Україні є важливою й перспективною науковою і практичною проблемою. Узагальнення основних результатів дисертаційного дослідження, дозволяє зробити такі висновки:

1. Соціоінженерна діяльність – це: 1) специфічний тип науково-пізнавальної та організаційно-управлінської практики, зміст якої пов'язаний з ідентифікацією, з'ясуванням можливостей перетворення на основі інновацій і практичним перетворенням соціальних об'єктів різного типу; 2) процес постійного отримання інформації про стан соціальних об'єктів з метою створення ефективних механізмів забезпечення їх оптимального функціонування і розвитку; 3) засіб стимулювання, стабілізації та гармонізації соціальних взаємодій шляхом розробки і впровадження соціоінженерних проектів і соціальних технологій за допомогою спеціальних процедур і методів (соціальної діагностики, соціальної експертизи, соціального прогнозування, соціального програмування, проектування, конструювання та ін.).

2. Практична ефективність соціоінженерної діяльності безпосередньо залежить від ступеня адекватності ідентифікації соціального змісту трансформаційного процесу українського суспільства. У дисертації аргументовано, що ключовими чинниками соціального змісту трансформаційного процесу українського суспільства є: а) орієнтаційні динамічні соціальні нерівності, що виражають його прогресивну орієнтаційну та інтеграційну спрямованість і б) структурні соціальні нерівності, що відображують тенденції поляризації соціальної структури. Обґрунтовано, що практичні потреби в гармонізації даних нерівностей обумовлюють зміст спеціалізованих та інтегральних стратегій соціоінженерної діяльності.

3. Пріоритетними і найбільш ефективними спеціалізованими соціоінженерними стратегіями є: а) соціоінженерне забезпечення соціальної політики держави; б) соціоінженерне забезпечення політики формування демократичного громадянського суспільства; в) соціоінженерне забезпечення розвитку місцевого самоврядування; г) соціоінженерне забезпечення діяльності підприємств і промислових корпорацій. Стимулювання індивідуальних і колективних форм цивільної активності є інтегральним напрямком соціоінженерної діяльності в Україні.

4. Громадянська активність є соціальним феноменом, системоутворюючими компонентами якого є: а) комплекс діяльнісних чинників, що зумовлені завданнями дієвої реалізації громадянами законодавчо гарантованих прав і свобод, а також завданнями щодо виконання громадянами своїх обов'язків