Сучасна мовна ситуація в Україні

Адже хвороба зайшла так далеко, що відбувається її поглиблене самовідтворення. На ній спекулює наш так званий «ринок»: книговидавці, видавці газет, шоу-мени тощо в гонитві за негайним прибутком орієнтуються тільки на російськомовну продукцію. До того ж, в Україну могутнім потоком ідуть книги і газети з Росії. В результаті навіть у Києві, не кажучи про інші міста й периферію, російське друковане слово (як і ефірне) майже повністю заглушило українське. Естрадні зірки з Росії, часто сумнівної величини, заполонили сцени наших міст. Усе це не стихійний процес, а здійснення продуманої політики культурної експансії, і цього в Росії вже ніхто не приховує.

За цих умов абсолютно необхідною стає рішуча і широка державна підтримка української культури та українського слова (книга, газета, радіо, телебачення), української освіти – за допомогою ринкових і законодавчих механізмів. Зрештою, таку систему заходів розроблено й запропоновано, але державі не вистачає волі прийняти її і здійснювати. Роками не ухвалюються законопроекти, які покликані створити умови для відновлення і розвитку українського книгодрукування, зняти податковий зашморг з української книги; навести лад у ліцензуванні й оподаткуванні іноземної естрадної навали, яка сьогодні спустошує і фінансові джерела української культури; заблоковано системні заходи, які пропонує Рада з мовної політики при Президентові України.

Однією з причин стагнації, а навіть регресу є те, що кожен, навіть найобережніший крок у бік розширення сфери функціонування української мови викликає протести з боку відомих внутрішніх і зовнішніх політичних сил, звинувачення у придушенні російської мови і культури, у порушенні прав людини, – причому до прав людини відноситься все, крім права українця на українську книжку, українську газету, освіту рідною мовою, зрештою – права на майбутнє своєї мови, своєї культури, своєї держави.

 

 

Зразком якого стилю є дібраний текст? Відповідь обгрунтуйте.

З тексту випишіть три терміни і схарактеризуйте їх за планом: 1) дефі-ніція (що означає термін) ; 2) ступінь спеціалізації (загальнонауковий, міжгалузевий, спеціальний) ; 3) походження (власний, запозичений) ; 4) спосіб творення (для власномовних термінів).

Становлення підприємництва як особливого виду діяльності пов'язане з ринковими відносинами. Сутніcною характеристикою підприємця як персоніфікатора підприємницької діяльності є те, що він самостійно використовує наявні ресурси, капітал. Успіх економічного розвитку підприємства, формою якого є збільшення капіталу, залежить від впровадження у виробництво нововведень. А це, у свою чергу, пов'язане зі знаннями людини, яка володіє капіталом, та її вмінням поєднувати ці знання зі своїми організаторськими і комерційними здібностями, тому підприємець передусім є новатором.

Підприємницька діяльність регулюється багатьма нормативно-технічними та законодавчими актами. Найважливішим серед них є Закон «Про підприємництво», який регламентує правові та економічні основи підприємництва, порядок реєстрації та припинення діяльності, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, заходи щодо державної підтримки та захисту підприємництва.

Підприємницька діяльність може здійснюватись у вигляді індивідуальної трудової діяльності, а також через створення підприємств різноманітних організаційно-правових форм. Останні залежать від форм власності та напрямків господарської діяльності.

Підприємства, метою яких є максимізація доходів, називають комерційними. Підприємства, мета існування яких відрізняється від мети максимізації прибутку, є некомерційними. До такого типу підприємств можуть належати підприємства, створені з метою забезпечення зайнятості, виконання певних суспільних робіт, надання соціальних послуг населенню тощо, а також підприємства, які створюються громадськими організаціями, різними фондами.

Стиль тексту – науковий письмовий.

Науковий стиль існує у двох формах:

письмовій (підручники, дослідження, дисертації, наукові праці) ;

усній (повідомлення, наукова доповідь та ін.).

Для наукового стилю характерні:

вживання слів у прямому значенні;

стрункість викладу думки;

логічна побудованість;

наявність специфічних термінів;

широке використання складних речень, зокрема складнопідрядних з чітким логічним зв'язком між компонентами.

Зразком наукового стилю є формулювання різноманітних теорем, економічних та інших законів, визначення термінів, довідкові тексти тощо.

Зважаючи на те, що наведений відривок тексту відповідає всім вказаним характеристикам, його слід віднести до наукового.

Підприємництво

дефініція: підприємництво – це самостійна, ініціативна діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку або особистого доходу, яку вони здійснюють від свого імені і під майнову відповідальність юридичної особи;

ступінь спеціалізації – загальнонауковий (право, економіка, політологія) ;

походження – власний.

Капітал

дефініція: капітал – це специфічна категорія, яка несе різне навантаження залежно від етапів життєвого циклу підприємства, джерела формування, характеру обороту та ліквідності і методів визначення, основу капіталу підприємства складає власний капітал;

ступінь спеціалізації – загальнонауковий (право, економіка, політологія) ;

походження – запозичений.

Власність

дефініція: власність – економічна категорія, яка є одним з проявів суспільних відносин з приводу привласнення матеріальних благ;

ступінь спеціалізації – загальнонауковий (право, економіка, політологія) ;

походження – власний.

 

 

З’ясуйте, який цей документ за:

1) найменуванням;

2) призначенням;

3) походженням;

4) стадіями створення;

5) ступенем стандартизації тексту.

 

Документ, метою складання якого є заміщення вакантної посади – це резюме.

Приклад оформлення резюме.

 

 

Я, Бойко Олег Анатолійович, народився 11 березня 1982 р. у с. Деражне Костопільського району Рівненської області. У 1999 році закінчив Деражненську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 2000 по 2003 р. проходив строкову службу у Збройних Силах України

З серпня 2003 р. працював охоронцем у гуртівні “ПАККО”.

У 2007 році вступив на заочне відділення Рівненського національного університету водного господарства та природокористування на факультет “Економіки та підприємництва”, де зараз і навчаюся.

Мені притаманні комунікабельність і активність характеру, відзначаюся акуратністю і дисциплінованістю. Вважаю, що запорукою успіху у роботі є дисципліна і дотримання моральних принципів. Маю бажання працювати, а також навчатись, і досягти певного рівня у житті.

На сьогодні проживаю у м. Рівне.

Контактний телефон: 8 (097) 222-22-22.

1) найменування – резюме; 2) призначення – з кадрово-контрактових питань; 3) походження – зовнішній; 4) стадія створення – оригінальний; 5) ступінь стандартизації тексту – з високим рівнем стандартизації.

ІV. З’ясуйте різницю між словами: положення – становище – стан, здібний – здатний. Складіть з ними речення, які можуть використовуватися в усному або писемному професійному мовленні.

Положення – становище – стан.

Положення – це іменник, лексичне значення якого визначає місцезнаходження кого-, чого-небудь у просторі; місце розташування якого-небудь пункту чи ділянки земної поверхні; розміщення тіла або його частин; поза.

Наприклад:

Гідравлічний клапан знаходиться у положенні

Становище – це іменник, лексичне значення якого визначає ті чи інші обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває; умови існування кого-небудь; сукупність обставин, які створюють ту чи іншу ситуацію.

Наприклад:

Рятувати становище – знаходити або допомагати знайти вихід із складної ситуації.

Стан – це іменник, лексичне значення якого визначає обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває, існує; ситуація, зумовлена певними обставинами, умовами; сукупність ознак, рис, що характеризують предмет, явище в даний момент відповідно до певних вимог щодо якості, ступеня готовності і т. ін.

Наприклад:

Критичний стан речовини – стан речовини, за якого немає різниці між його рідинною і газоподібною фазами.

Непрацездатний стан – стан обєкта, за якого він нездатний виконувати хоча б одну з потрібних функцій.

 

 

Створити, скинути, приміський, склеїти, стишений, прикласти, зірвати, претихий, прибічник, зцілити, прірва, скопаний, з’єднати, присвячений, здобрити, прегіркий, прізвищний, премалий, зменшити, прекрасний, згірклий, прикрасити, предобрий, скопати, зіграти, спалити, сфотографувати, превалювати, пріоритет.

 

 

Спільна і найбільш характерна властивість всіх документів полягає в тому, що вони є джерелами або носіями інформації. Як носії інформації вони сприяють покращенню внутрішньої організації будь-якого підприємства або установи, служать основою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи.

Документи володіють і низкою інших важливих властивостей, які мають цінність для управління. Вони є засобом засвідчення, доказу певних фактів і, відповідно, мають велике правове значення. Крім того, документи у все більшому ступені служать матеріалом для обробки і витягу необхідної інформації.

Завдяки названим властивостям документи широко використовуються при машинній обробці цифрових даних планово-облікового характеру.

 

Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 року № 318/97-ВР.

Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-III.

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року № 2782-XII.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII.

Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р. № 2494-XII.

Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 року № 3759-XII.

Закон Української РСР «Про мови в Україні» від 28 жовтня 1989 р. № 8312-11.

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Постанова Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: «Про функціонування української мови в Україні» від 6 лютого 2003 р. № 480-IV.

Берг В. А.. Основы гидротехники. – Л. : Гидрометеоиздат, 1973. – 473 с.

Великий тлумачний словник слів української мови / голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова: Підручник. – 2-ге вид., доп. – Харків: Торсінг, 2002. – 448 с.

Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. – К. : Література ЛТД, 2003. – 480 с.