Сучасна українська літературна мова

Предмет:

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

виступає морфологічним показником частиномовного переходу. Зокрема, в українській літературній мові іменник у формі називного чи знахідного відмінків не функціонує як залежний від іншого іменника компонент і трансформується у родовий відмінок як типову присубстантивну форму, що також, як і називний і знахідний відмінки, входить до морфологічної відмінкової системи іменника. Це типовий приклад неповного морфологізованого синтаксичного переходу іменника в синтаксичний прикметник, напр.: Дівчина співає —> спів дівчини; Письменник написав роман —> Роман написаний письменником —> написання роману письменником. За неповної морфологізованої синтаксичної ад'єктивації зберігаються морфологічні показники попередньої частини мови, у вказаному вище випадку самостійні (незалежні від опорного іменника) показники роду і числа. Ці трансформації в морфологічних межах вихідної частини мови можна вважати передступенем морфологічного ступеня переходу частин мови.

Система форм слова, розташованих у певній (досить, умовній)

послідовності, становить .парадигму (від гр. ігссдабєі/уїла— приклад,

взірець) слова. Окрема одиниця цгєТпарадигми є словоформою1.

Наприклад, слова завод, відважний, виконувати мають такі парадигми:

завод

заводу

завод

заводом

заводи

заводів

заводам

заводи

заводами

відважний

відважного

відважному

відважний

відважним

відважна

відважної

відважній

вгдважну

відважною

відважне

відважного

відважному

відважне

відважним

1 Словоформа — те саме, що й форма слова, лише в іншому

аспекті цього поняття. Форма слова — граматичне поняття, співвідносне з

(на) завод! (при) заводах (у) бідваж- (на) відваж- (по)

відважному ній ному

виконую виконував виконував би виконуй

виконуєш виконувала виконувала б хай виконує

виконує виконувало виконувало б виконуймо

виконуємо виконували виконували б виконуйте

виконуєте хай виконують

Парадигма кожного слова являє собою замкнену, побудовану за

суворими законами граматики систему корелятивних словоформ, де кожна

словоформа співвідноситься і протиставляється іншим, а всі разом

належать одному слову.

Одні з словоформ у парадигмі умовно сприймаються як початкові,

від яких ведеться «відрахунок» іншим. Початковою є форма, що має

найменшу кількість значень і незалежна від інших слів. Такою

формою для іменників є називний відмінок однини, для прикметників —

називний відмінок однини чоловічого, жіночого й середнього родів, для

дієслів такою формою прийнято вважати інфінітив.

— Словоформи не утворюються одна з одної, а співіснують у мовній

системі і у нашій мовній свідомості. У процесі висловлювання одна

словоформа викликає іншу і заступається нею, тобто слово виступає в

конкретній словоформі.

Словоформи шикуються у ряди: у вертикальний ряд системного

співіснування одиниць, де одна словоформа передбачає іншу, а всі

разом у взаємозалежності представляють слово (завод, заводу, заводом,..

і т. ін.), тобто парадигматичний ряд; у горизонтальний, лінійний, ряд

залежності однієї словоформи від іншої, де одна словоформа виключає

іншу, а слово у певній позиції подається однією словоформою, тобто

синтагматичний ряд: Іду в бібліотеку за книгою.

За ознакою наявності / відсутності у слові парадигми всі слова

діляться на два структурних типи — багатоформенні (змінні) та одно-

форменні (незмінні).'Багатоформенні слова характеризуються набором

словоформ, одноформенні слова представлені однією словоформою:

кредо, Беранже, двічі, зверху, уздовж.

Лекція № 3

Іменник як частина мови. Семантико-граматичні ознаки його виділення, лексико-граматичні розряди та граматичні категорії іменника. Категорія роду іменника

План

Іменник як центральна частина мови.
Лексико-граматичні розряди іменника.
Граматичні категорії іменника.
Категорія роду.

Література

Сучасна українська літературна мова: Підручник /М.Я.Плющ, С.П.Бевзенко, Н.Я.Грипас та ін.; За ред..М.Я.Плющ. – К.:Вища шк., 2005. – С. 201-209.
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібник. – К.:Літера,2000. – 688 с.
Сучасна українська мова: Підручник /О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін., За ред. О.Д.Понамаріва. – К.:Либідь, 2005. – С. 115-134.
Сучасна українська літературна мова: навч.посіб. / С.О.Караман, О.В.Караман, М.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – К. : Літера ЛТД, 2011. – С. 179-189.

Іменник як центральна частина мови

Частини мови за зовнішніми зв'язками становлять вищу щодо морфем семантико-граматичну одиницю (оскільки вони членуються на морфеми, тобто морфеми як нижчі одиниці входять до складу слова) і нижчу щодо речення семантико-граматичну одиницю (оскільки речення членується на слова, тобто слова як нижчі одиниці входять до складу речення). Впадає у вічі виразна відмежованість іменника і дієслова від прикметника, числівника і прислівника. Спочатку можна хоча б указати на групування прикметників і числівників навколо іменників, а прислівників — навколо дієслів, що є одним із виявів центральності іменника і дієслова. Поділ на іменники й дієслова є найуніверсальнішим протиставленням у системі частин мови. Вважають, що нема надійного прикладу такої мови, де б протиставлення іменників і дієслів було не структурованим, на противагу, наприклад, прикметникам і прислівникам як досить часто вирізнюваним, але не універсальним [Плунгян 2000: 238]. Таке протиставлення реалізоване і в категорійних, і у грамемних виявах. Зокрема, грамеми категорій у мовах світу бувають переважно іменникові і переважно дієслівні (або "номінанти" і "вербанти" за термінологією Клода Ажеже).

Розглянемо детальніше семантичні, синтаксичні й морфологічні