Сучасна українська літературна мова

Аналітичний спосіб вираження граматичних значень виступає тоді, коли формальним показником є службове слово, наприклад: співав би, співала б, співало б, співали б; вдалий — більш вдалий, найбільш вдалий.

Граматична форма, в якій граматичне значення знаходить своє вираження поза основним словом у формалізованому службовому слові, називається аналітичною .

Аналітичні форми майбутнього часу (буду читати, будеш читати ...) так само, як і наказового способу (хай пише, хай пишуть), виступають поряд із синтетичними в єдиній, послідовно витриманій системі дієслівних форм. Хоча формальні показники винесені поза основне слово, граматичне значення в аналітичній формі сприймається невід'ємно від лексичного, як і

в синтетичній формі слова (пор.: завзятіший і більш завзятий; найуважніший і найбільш уважний).

Службове слово в аналітичній формі настільки формалізується, що прирівнюється за своїм призначенням до стандартизованого (формалізованого) афікса (пор.: частки хай, нехай та інші службові слова в аналітичних формах з формотворчими суфіксами -їй-, -іш- у формах ступенів порівняння прикметників і прислівників).

Граматичні значення можуть також виражатися а н а л і т и ч н о - с и н т е т и ч н и м способом. Наприклад, у сучасній українській літературній мові значення місцевого відмінка виражається флексією і прийменником. Без прийменника форма місцевого відмінка не вживається, а формальний показник його збігається з показником давального відмінка (у класі, при дорозі, по полю).

 

 

Засоби вираження  граматичних значень — це матеріальні ресурси граматичної системи мови, за допомогою яких виражаються граматичні значення, а отже, і  оформляються слова, витворюються формальні різновиди слова. 

Флексія — найбільш типовий і активний засіб вираження  граматичних значень в українській мові, як і в інших слов'янських та бага- 

тьох неслов'янських мовах: вод-а, вод-и, вод-1, вод-ою..., біл-ий, біл-ого, 

біл-ому..., сім, сем-и, сім-ох..., раді-ю, раді-єиі, раді-є... . За допомогою флексій виражаються граматичні значення роду,  числа та відмінка Іменників, прикметників, дієприкметників, багатьох  числівників та займенників, граматичні значення особи, числа,  теперішнього та майбутнього часів, дійсного та наказового способів дієслів,  граматичні значення роду та числа у формах минулого часу дієслів. Часом флексія виражає граматичні значення у поєднанні з іншими  граматичними засобами (наголосом, службовими словами, чергуванням, словопорядком). 

Формотворчі суфікси, префікси, постфікс. Суфікс виражає  граматичне значення вищого ступеня прикметників: зелений — зеленіший 

(-ІШ-), деяких відмінків: курча —курчати (-аг-), подекуди множини: небо — небеса (-ес-), недоконаного виду: перечитати — перечитувати •ува-); префікс виражає значення доконаного виду: писати — написати -на-); постфікс-ся є виразником зворотного значення (скерування дії на суб'єкт): взувати — взуватися. 

Наголос як самостійний засіб вираження граматичних значень 

використовується в окремих словах: руки — руки, сестри — сестри,  

висипав — висипав, виносив — виносив. Ширше він виконує свою функцію 

в поєднанні з флексією: поле — поля, земля — землі. 

Службові слова уточнюють значення флексії: підійшов до  будинку — вийшов з будинку; пішов додому — пішов би додому. 

Чергування голосних у коренях слів діє рідко, як правило, для 

вираження значень доконаного і недоконаного видів: витерти —  витирати, допомогти — допомагати, вибрати — вибирати, винести — виносити. 

Чергування приголосних є засобом, додатковим до флексії: рука — руці — ручний, вага — вазі — важкий, ходити — ходжу,  мастити — мащу, любити — люблю. 

Суплетивізм як засіб вираження граматичних значень виступає в 

окремих граматичних формах: ловити — піймати, поганий — гірший, дитина — діти. 

Словопорядок є допоміжним засобом для вираження  граматичних значень слів при омонімії флексій (зокрема, називного і знахідноговідмінків). Наприклад: Інтерес викликає необхідність — Необхідність викликає інтерес; у першому випадку слово інтерес виконує функцію підмета (займає перше місце в реченні), через те вжите в називному відмінкуг у другому — функцію додатка (стоїть після підмета), тому виступає у знахідному відмінку. 

Редуплікація виражає значення посилення: День ясний-ясний; Літак піднявся високо-високо. 

Інтонація несе інформацію про різний зміст повідомлення при 

однаковому оформленні слів (на письмі функцію інтонації виконують розділові знаки): Зустрів брата художника — Зустрів брата —  художника. 

Синтаксичний зв'язок—засіб вираження граматичних значень 

невідмінюваних слів за допомогою формальних ознак інших слів,  наприклад: Холодне солов'їне соло, І розсипались по панелі мої рондо, # б, 

напевно, помер, якби не було кіно. (І. Др.). Граматичні значення роду, числа та відмінка невідмінюваних слів «соло», «рондо», «кіно»  виражають узгоджені з ними прикметники та дієслова. 

Значення, які не одержали граматичного вираження, не набувають і ознак окремого граматичного поняття, а є лише частковими у межах певних граматичних значень. Наприклад, частковими є значення  родового відмінка: присвійності — хустка матері; кількості — пляшка  молока: об'єкта — набери води; часу — події воєнних часів та ін. 

Граматичні значення