Сучасна українська літературна мова

граматичних. Кількість лексичних значень навіть неможливо встановити, 

адже жоден словник не фіксує вичерпної кількості слів. Кількість  граматичних значень і засобів вираження їх визначена. У наявності  невеликої кількості граматичних значень і засобів вираження їх, властивих значній кількості слів, виявляється абстрагуючий, узагальнюючий  характер граматичної системи мови, здатність її підводити численні і  різноманітні відношення під спільний тип і виражати його формальним  засобом. 

Таким чином, граматичне значення — це значення, що відображає 

відношення між фактами дійсності, які подаються в мові як зв'язки між словами і виражаються в слові формальними засобами. 

Граматична форма. Граматичне значення і засіб вираження тісно 

зв'язані між собою. Граматичне значення не існує відокремлено від  засобу вираження і без нього не може бути виявлене, а засіб вираження засвідчує наявність граматичного значення. Зв'язок граматичного  значення Із засобом вираження становить граматичну форму слова, яка  визначає слово як функціональну одиницю. Граматична форма зберігає формальну і змістову єдність слова та забезпечує виконання словом комунікативних завдань і тоді, коли один граматичний засіб (у тому ж звуковому складі) виражає різні граматичні значення, і тоді, коли одне граматичне значення виражається різними граматичними засобами (З різним звуковим складом). Наприклад, у реченні Я люблю працю, що світ звеселяє (М. Р.) слова люблю та працю з однаковою флексією -у (орфографічне -ю) є словами в різній формі, оскільки флексії  виражають різні граматичні значення: у слові люблю — граматичне значення 1-ї особи однини теперішнього часу дійсного способу недоконаного 

виду, а в слові працю — граматичне значення знахідного відмінка  однини жіночого роду.

 

 

Граматична катерорія (грец. судження, визначення) — це одна з мовних категорій найвищого ступеня абстракції, що трактується як система взаємопротиставлених рядів граматичних форм слова, об'єднаних однорідними значеннями.

Граматична категорія є поняттям родовим щодо однорідних граматичних значень: вона узагальнює однорідні граматичні значення конкретних граматичних форм на основі опозиційних відношень. Наприклад, за значенням граматичної категорії числа іменники утворюють ряди взаємопротиставлених форм однини і множини (день — дні, горобець — горобці, село — села, юнак — юнаки). Граматична категорія особи дієслова

відображає протиставлення: 1-ша особа — мовець, 2-га — адресат і 3-тя — та, що не бере участі у мовленнєвому акті чи є предметом мовлення, повідомлення).

Якщо граматична категорія знаходить вияв у протиставлених одна одній морфологічних формах, вона належить до морфологічних категорій. У сучасній українській мові наявна система таких морфологічних категорій: роду, числа, відмінка, ступенів порівняння ознак в іменних частинах мови; виду, способу, часу, стану, особи, валентності у дієслові.

І. І. Мєщанінов, розглядаючи проблему взаємовідношення категорій мови і мислення, висунув ідею про тісний зв'язок граматичних категорій із поняттєвими (аспектуальності, темпоральності, квантитативності, компаративності, персональності, статі, посесивності та ін.). Услід за ним теоретична граматика трактує поняттєву категорію як замкнену систему значень певної універсальної семантичної ознаки або окреме значення цієї

ознаки безвідносно до ступеня їх граматикалізації та способу вираження («прихованого» чи «наявного») (за Лингвистический энциклопедический словарь. — М., 1990. — С. 216).

Поняттєві (мисленнєві, семантичні, філософські) категорії характеризуються «польовою» структурою, у центрі якої перебуває морфологічна категорія, а периферія може обслуговуватися різними засобами інших рівнів мови. За концепцією О. В. Бондарка, смислові компоненти поняттєвих категорій можуть реалізуватися як у мовному змісті морфологічних категорій, так і в структурі функціонально-семантичного поля (Бондарко А. В. Теория морфологических категорий. — Л., 1976. — С. 204—223).

Морфологічні категорії ґрунтуються на номінативних або на синтаксичних елементах значення. Одні з них пов'язані з відображенням відношень реальної дійсності, виконуючи класифікаційну функцію (наприклад, категорія роду іменників), а інші відображають синтаксичні відношення в реченні. Перші позначаються терміном к в а л і ф і к а ц і й н і (іноді — л е к с и к о - г р а м а т и ч н і ) категорії (роду, виду, стану), другі

мають назву с л о в о з м і н н и х (відмінка, особи), хоча в деяких категоріях ці дві функції поєднуються (наприклад, у категорії числа іменників, часу дієслів).

Словозмінні морфологічні категорії представлені рядами словоформ однієї лексеми, що різняться тільки конкретним значенням цієї категорії. Цей компонент граматичної категорії позначають терміном г р а м е м а — як поняття видове щодо значення родового (за М.Я.Плющ, 2005). У категоріях, що поєднують словозмінну функцію з класифікаційною, крім  протиставлених форм за значенням, наявні форми, що відображають класифікаційні ознаки номінованих сутностей. Наприклад, категорія числа у більшості іменників представлена формами однини і множини (один більш як один), але наявні також форми однини, формально не протиставленої множині (singularia tantum), та множини, не протиставленої однині (pluralia tantum).

У системі дієслів наявні форми парного виду і форми однонидових дієслів.

Кваліфікація синтаксичних категорій викликає дискусії, зокрема з приводу того, чи треба до синтаксичних зараховувати граматичні смисли синтаксичного часу, способу, особи тощо, чи насамперед категорії речення — предикативність, модальність, особовість/безособовість, активність/пасивність.

Не всі граматичні категорії можна поставити в один ряд: