Сучасні підходи до організації діяльності малого (середнього) підприємства

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективності використання людських ресурсів підприємства

1.1 Поняття та сутність людських ресурсів підприємства

1.2 Державне регулювання ефективності використання людських ресурсів підприємства

1.3 Показники ефективного використання людських ресурсів на підприємстві                                                         Висновки до розділу 1

Розділ 2. Дослідження ефективності використання людських ресурсів 

ТОВ «Компаньйон Фінанс» 

2.1 Аналіз основних соціально-економічних показників діяльності ТОВ «Компаньйон Фінанс»

2.2 Дослідження кадрової політики підприємства

2.3 Аналіз ефективності використання людських ресурсів на ТОВ  «Компаньйон Фінанс»

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності використання людських ресурсів ТОВ «Компаньйон Фінанс»

3.1 Закордонний досвід підвищення ефективного використання людських ресурсів підприємства 

3.2 Пропозиції щодо покращення ефективності використання людських підприємства

3.3 Шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві 

Висновки до розділу 3

Розділ 4. Охорона праці та навколишнього середовища

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

Людські ресурси є головним ресурсом будь-якого підприємства. Від  кваліфікації та продуктивності праці людських ресурсів залежать результати господарської діяльності підприємства, а також досягнення поставлених цілей, здатність підприємства вигравати в конкурентній боротьбі. 

Людські ресурси надають руху матеріально-речовим елементам виробництва, створюють продукт, вартість і додану вартість у формі прибутку. 

Людські ресурси – найбільш складний об'єкт управління в організації, оскільки, на відміну від речових факторів виробництва, є живим, має можливість самостійно приймати рішення, діяти, критично оцінювати пред'явлені до нього вимоги, має суб'єктивні інтереси тощо. 

Відмінність людських ресурсів від інших видів ресурсів фірми полягає в тому, що кожен найманий робітник може відмовитися від запропонованих йому умов і вимагати зміни умов праці і модифікації неприйнятних, з його точки зору, робіт, перенавчання іншим професіям і спеціальностям, може, нарешті, звільнитися з підприємства за власним бажанням. Витрати на персонал, які включають витрати на оплату і праці, житло, соціальний захист працівників, професійне навчання, культурно-побутове обслуговування і податки, пов'язані з використанням робочої сили, займають друге місце в структурі витрат підприємства після матеріальних витрат виробничого підприємства.

Уточнюючи сутність економічної категорії «людські ресурси» відзначимо, що у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях під людськими ресурсами розуміються ресурси праці, які в ринковій економіці є найважливішим чинником виробництва. 

Трудові послуги, які пропонуються людьми на ринку, розглядаються як людські ресурси тоді, коли йдеться про їх взаємодію та взаємозамінності з іншими видами ресурсів (природними, матеріальними, фінансовими), а також їх використання на конкурентному ринку факторів виробництва.

Людські ресурси – це категорія, яка характеризує з якісної змістовної сторони весь персонал організації, робочу силу, або людські ресурси галузі, регіону, території, країни в цілому.

Людські ресурси є «мотором» будь-якої організації. Часто керівники основну увагу приділяють фінансовим, виробничим питанням, проблемам матеріально-технічного забезпечення чи збуту готової продукції, не приділяючи при цьому достатньої уваги людям, які забезпечують роботу організації в усіх напрямах. Ці помилки занадто дорого обходяться. Без потрібних людей жодна організація не зможе досягти своєї мети і вижити [14, с. 152]. 

Термін «людські ресурси» на мікрорівні характеризує кадровий склад або весь персонал підприємства з якісної, змістовної сторони. Якщо зміст термінів «трудові ресурси», «робоча сила» підкреслює функціональний, технократичний підхід до людини (як робітника), то термін «людські ресурси» є відображенням ціннісного підходу до людини-працівника [23, с. 141]. 

Поява поняття «людські ресурси» пов'язана із виникненням і розвитком теорії людського капіталу.

Людські ресурси є найбільш складним об'єктом управління, оскільки люди наділені інтелектом. Вони постійно розвивають взаємовідносини, засновані на довготривалій основі. У сучасних умовах цінність людських ресурсів постійно зростає, що призвело до формування системи управління людськими ресурсами.

Людські ресурси підприємства являють собою сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві і вхідних у його обліковий склад. В обліковий склад включаються всі працівники, прийняті на роботу, зв'язану як з основною, так і не основною його діяльністю.

Людські ресурси на підприємстві є об'єктом постійного піклування з боку керівників підприємства.

Специфіка людських ресурсів виражається в тому, що, по-перше, люди наділені інтелектом, їх реакція на управління є емоційною, продуманою, а не механічною, а це означає, що процес взаємовідносин є двостороннім; по-друге, люди постійно вдосконалюються і розвиваються; по-третє, відносини ґрунтуються на довготерміновій основі; по-четверте, люди приходять в організацію усвідомлено, з певними цілями і мотивами [14, с. 154]. 

Вкладення в людські ресурси стають довгостроковим фактором конкурентоспроможності і виживання фірми. У зв'язку з цим витрати, пов'язані з персоналом, розглядають не як прикрі втрати, а як інвестиції в людський капітал, основне джерело прибутку. Отже, управління персоналом – це система взаємозалежних організаційно-економічних і соціальних заходів з метою створення умов для нормального функціонування, розвитку й ефективного використання потенціалу робочої сили на рівні організації. Обов'язковою умовою має бути органічне поєднання управління персоналом із концепцією розвитку організації.

Структура людських ресурсів включає такі