Сучасні підходи до організації діяльності малого (середнього) підприємства

-матеріального і морального стимулювання роботи. 

За масштабами застосування методи управління підрозділяються на: 

-загальні (наприклад, інтерв'ю, аналіз діяльності, тести та ін.); 

-спеціальні (організація службової діяльності і т.д.). 

При виконанні управлінських рішень, програм широко застосовуються методи колективної та індивідуальної матеріальної мотивації. Засобами такої мотивації служать посадовий оклад, заробітна плата, винагорода і т.д. 

 

Рис. 1.1.  Система методів управління людськими ресурсами на підприємстві

 

Для надання стійкості організаційним зв'язкам у системі управління в процесі виконання управлінських задач застосовується метод розпоряджень. Він виявляється у виді наказів, планів, інструкцій, інших документів, що називаються актами управління.

Ефективність використання людських ресурсів підпри¬ємства характеризує продуктивність праці, яка визна¬чається кількістю продукції, виробленої за одиницю часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції.

Продуктивність праці як економічна категорія представляє собою результативність (ефективність) праці, тобто здатність людей виготовляти певну кількість матеріальних благ за одиницю часу [7, с. 195]. 

Продуктивність праці – це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу [11, с. 237]. 

Продуктивність праці відображає ступінь ефективності процесу використання як живої, так і уречевленої праці. У її визначенні вихідною категорією є праця.

Показниками ефективного використання людських ресурсів на підприємстві є наступні:

а) темпи зростання продуктивності праці;

б) частка приростку продукції за рахунок підвищення продуктивності праці;

в) частка приростку продуктивності праці за рахунок підвищення технічного рівня виробництва;

г) питома вага чисельності робітників, зайнятих ручною працею;

д) економія живої праці різних працівників.

Продуктивність праці є найважливішим якісним показником використання людських ресурсів підприємства та головним фактором зростання обсягів виробництва продукції. 

Продуктивність праці вимірюється двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції. 

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Дуже важливо правильно вибрати систему її вимірників, маючи на увазі можливість використання натуральних (у штуках, тоннах, метрах, літрах), трудових (у нормо-годинах) і вартісних вимірників (у грн., тис. грн., млн. грн.).

 Грошовий вимірник, який  бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівнянних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об'єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.

Трудомісткість продукції являє собою витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції і послуг. При значній номенклатурі продукції трудомісткість визначається по виробах представниках, до яких належать вироби, що складають найбільшу питому вагу в сумарному випуску продукції.

При визначенні продуктивності праці використовуються такі показники, як:

1)  Виробіток – це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на її виробництво:

                        (1.1)

 

де В – виробіток;

Q – обсяги виготовленої продукції;

Т – затрати робочого часу [12, с. 130]. 

2) Трудомісткість – це показник, що характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто зворотна величина виробітку):

 

                      (1.2)

де Тр – трудомісткість. 

Чим більшим є виробіток продукції за одиницю часу, або чим меншими є затрати часу на одиницю продукції, тим вищим є рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не є рівнозначним відсотку зниження трудомісткості [12, с. 131]. 

Продуктивність праці у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величин знов створеної вартості – національного доходу – за певний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду. У сфері послуг продуктивність праці визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх надання за певний період до середньооблікової чисель¬ності персоналу сфери послуг за цей період [12, с. 132]. 

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці [11, с. 238]. 

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Отже, рівень екстенсивного використання праці та інтенсивність праці є важливими факторами зростання продуктивності праці, які мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися необмежений час [11, с. 239]. 

Показник трудомісткості має певні переваги над показниками виробітку, такі як: 

-по-перше, він