Сучасні підходи до організації діяльності малого (середнього) підприємства

Ключовими елементами закордонного досвіду форму¬вання та застосування багатоаспектної системи матеріального заохочення персоналу є:

-використання та¬рифної системи;

-застосування прогресивних форм оплати праці;

-поширення оригінальних систем преміювання та стимулювання нововведень;

-вища оплата розумової праці;

-істотна індивідуалізація заробітної плати.

Повсюдно використовується тарифна система в різноманітних її модифікаціях як інструмент диференціації оплати праці залежно від складності, умов і важливості роботи. У країнах з розвинутою ринковою економікою переважно застосовуються єдині тарифні сітки для робітників, спеціалістів і службовців.

У всіх країнах з розвинутою ринковою економікою спостері¬гається стала тенденція до індивідуалізації заробітної плати на підставі оцінки конкретних заслуг працівника. Механізм індивіду¬алізації заробітної плати включає як диференціацію умов найман¬ня, так і регулярну оцінку заслуг персоналу безпосередньо в про¬цесі трудової діяльності. Наприклад, в США оцінюють особисті заслуги керівників і спеціалістів 80% компаній, а робітників – приблизно 50%. У Франції індивідуалізована заробітна плата стано¬вить 3/4 її приросту в керівників і спеціалістів, 2/3 – у майстрів і майже 1/2 – у робітників.

В аме¬риканських фірмах застосовуються чотири форми за¬лучення персоналу до управління: 

1. Участь працівників в уп¬равлінні працею та якістю продукції на рівні виробничого цеху чи іншого такого ж підрозділу. 

2. Створення робітничих рад або спільних комітетів робітників і менеджерів. 

3. Запровадження сис¬теми участі персоналу в одержаному прибутку.

4. Участь представ¬ників найманої праці в роботі рад директорів корпорацій. Зокрема, майже 25% американських фірм з кількістю працівників понад 500 осіб мають в організаційній структурі управління ради робітників чи спільні комітети робітників та адміністрації. 

Своєрідною є система участі трудящих в управлінні виробницт¬вом, яка склалася в Німеччині. Вона включає: спільну участь у на¬глядових радах фірм представників капіталу й найманої праці; існування «робітника-директора»; виробничі ради на підприємствах, які складаються з робітників. Останні створюються на підприємствах, що мають не менше 5 постійних найманих працівників з правом го¬лосу (вік – понад 18 років, стаж роботи – не менше 6 місяців). При цьому роботодавці зобов'язані надавати найманим працівникам і раді підприємства відповідну інформацію, приймати від них запити та пропозиції, вивчати та ураховувати думку ради підприємства з питань соціально-економічного розвитку останнього. 

Характерною особливістю сучасного виробництва за кордоном є перехід до різноманітних колективних (групових) форм організації праці, включаючи спільне виконання окремих зав¬дань (контроль якості, обслуговування виробництва, навчання). З-поміж різних форм групової роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва та вдосконалення трудових відносин,  варто назвати так звані гуртки якості, які, по суті, є не¬формальною організацією управління виробництвом. 

Спільними позитивними ознаками систем управління персоналом в різних країнах світу зараз є: 

1. Горизонтальне управління і турбота про всі ресурси, акцент на формуванні команди.

2. Децентралізована кадрова функція реалізується на лінійному рівні управління. 

3. Спеціалісти з персоналу надають підтримку лінійному менеджменту. 

4. Планування людських ресурсів повністю інтегровано в корпоративне планування 

5. Ціль – суміщення наявних людських ресурсів, кваліфікації і потенціалів із стратегією і цілями компанії. 

6. Цільна корпоративна культура і балансування поточних потреб інтегрованої організації з зовнішнім середовищем. 

Узагальнюючи досвід зарубіжних підприємств можна сформувати головну ціль системи управління персоналом: забезпечення кадрами, їх ефективне використання, професійний і соціальний розвиток. 

Закордонний досвід слід впроваджувати й на ТОВ «Компаньйон Фінанс». 

Для підвищення продуктивності праці  на підприємстві  ТОВ «Компаньйон Фінанс» потребують удосконалення організаційно-економічні фактори, такі як:

-удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організаційних підрозділів і допоміжних служб на підприємстві;

-удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, застосування передових методів і прийомів праці; 

-поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; 

-поліпшення умов праці; 

-удосконалення матеріального стимулювання праці.

Економічний підхід до управління дав початок концепції використання людських ресурсів. В рамках цього підходу провідне місце займає технічна (у загальному випадку інструментальна, тобто спрямована на оволодіння трудовими прийомами), а не управлінська підготовка людей на підприємстві. Організація тут означає упорядкованість відносин між ясно обкресленими частинами цілого, що мають визначений порядок. В сутності організація – це набір механічних відносин, і діяти вона повинна подібно механізму: алгоритмізоване, ефективно, надійно і передбачуване. 

Серед основних принципів концепції використання людських ресурсів можна виділити наступні:

-забезпечення єдності керівництва – підлеглі одержують накази тільки від одного начальника;

-дотримання строгої управлінської вертикалі – ланцюг управління від начальника до підлеглого спускається зверху вниз по всій організації і використовується як канал для комунікації й ухвалення рішення;

-фіксування необхідного і достатнього обсягу контролю – число людей, підлеглих одному начальнику, повинне бути таким, щоб це не створювало проблеми для комунікації і координації;

-дотримання чіткого поділу штабної і лінійної структур організації - штабний персонал, відповідаючи за зміст діяльності, ні при яких обставинах не може здійснювати владних повноважень, якими наділені лінійні керівники;

-досягнення балансу між владою і відповідальністю - безглуздо робити кого-небудь відповідальним за яку-небудь роботу, якщо йому не дані відповідні повноваження;

-забезпечення дисципліни – підпорядкування, ретельність, енергія і прояв зовнішніх знаків поваги повинні здійснюватися