Сучасні проблеми сімейного виховання

Мета і мотив виховання дитини – це щасливе, повноцінне, творче, корисне людям життя цієї дитини. На створення такого життя і повинне бути направлене сімейне виховання.

Деякі дослідники намагалися простежити, як пов'язані риси характеру батьків з рисами характеру дитини. Вони вважали, що особливості характеру чи поведінки батьків прямо проектуються на поведінку дитини, тобто, стверджувалося, що якщо мати виявляє схильність до суму, пригніченості, то і у її дітей будуть помітні такі ж здібності. При більш грунтовному вивченні цього питання усе виявилося значно складніше. Зв'язок особистості батьків і вихованих особливостей поведінки дитини не настільки безпосередній, багато чого залежить від типу нервової системи дитини, від умов життя сім’ї. Сьогодні психологам зрозуміло, що одна й та ж сама домінуюча риса особистості або веління батька здатна, залежно від різних умов, викликати і різні форми реагування, а надалі і стійкої поведінки дитини. Наприклад, різка, запальна, деспотична мати може викликати у своїй дитині як аналогічні риси – брутальність, нестриманість, так і прямо протилежні, а саме пригніченість, боязкість.

Зв'язок виховання з іншими видами діяльності, його підпорядкування тим чи іншим мотивам, а також місце виховання у цілісній особистості людини – все це і надає принципам виховання кожного з батьків особливого і неповторного, індивідуального характеру. Саме тому майбутнім батькам, які хотіли б виховувати свою дитину не стихійно, а свідомо, необхідно почати аналіз виховання своєї дитини з аналізу самих себе, з аналізу особливостей своєї власної особистості.

Отже, серед основних сучасних проблем сімейного виховання слід виділити:

конфлікт поколінь;

неадекватність методів, якими користуються батьки;

установка на те, що все своє життя батьки повинні підкорити вихованню дітей;

міра покарання дітей за провину.

У зв’язку з тим, що людство розвивається нерівномірно: у періоди затишшя, відносної стабільності громадського життя підлітки не настільки різко вибиваються з йогг колії і без особливої напруги включаютьсяся в неї, однак зовсім інакше поводяться підлітки в періоди бурхливого розвитку суспільства, ламання звичного способу життя.

Темп перетворення життя надзвичайно прискорився, перехід від полювання і скотарства до землеробства відбувався протягом тисяч років, а від аграрного суспільства до індустріального протягом сотень. Сьогодні ж стрімко набирає темпи науково-технічна революція, яка за своїми наслідками значно перевершить промислову. Протягом максимум кількох десятків років відбудуться радикальні зміни продуктивних сил, що не зможе не зробити впливу на соціальні проблеми. Впровадження комп'ютерів не тільки у виробництво, але й у побут змінює спосіб життя, звичаї, впливає на культуру. Корінні зміни у технології виробництва є стрімкими і неминучими, а тому чим швидше розвивається суспільство, тим помітніші розходження між поколіннями, тим складнішими стають форми наступності. Нове покоління неминуче потрапляє у інші умови життя, ніж їх батьки. Молодь неминуче більшою мірою втягується у процес перетворення, однак це зовсім не означає, що молодим легше жити. Молодь охоче сприймає, наприклад, свободу вибору професії, супутника життя, але це вимагає від них більшої відповідальності, самостійності. Для правильного вибору однієї свободи мало, необхідний і життєвий досвід, якого ще недостатньо, однак досвід батьків народився в інших умовах і не завжди застосовний у нових. Необхідно розуміти, що з минулого має потребу в дбайливому збереженні, а що необхідно перебороти.

Тиск старших неминуче народжує протест. Чим сильніший тиск, тим гостріший конфлікт. Багато особливостей нинішньої ситуації загострюють проблему «батьків і дітей», раптова свобода різко дезорієнтує дитину, багато чого з того, що раніше не дозволялося – тепер можна. Соціально незрілі підлітки виступають свідками катастрофи старих норм, до якої важко звикнути зрілій людині зі сформованим світоглядом.

Сім’я є первинною і найбільш чуттєвою до суспільних змін соціальною структурою. Виховання дітей проходить не тільки вдома, але й у дитячих яслах, садках, школах. Навчання дітей цілком взяли на себе навчальні заклади, а розваги і відпочинок все більше проходять поза домашньою атмосферою. Розпад трипоколінної родини ускладнює передачу моральних цінностей, послаблює контроль старших над молодшими. Цьому сприяє і розвиток громадськогог транспорту: діти легко пересуваються за межі досяжності сім’ї. Ясельне виховання, забезпечуючи дитині догляд і харчування, не може компенсувати батьківської любові і ласки, що також стає однією з причин нечутливості дітей.

У минулому сім’я працювала, як єдине ціле, спільна праця батьків і дітей дозволяла природно вирішувати питання трудового виховання. Сьогодні ж основна робота проводиться поза сім’єю, дДіти не бачать праці батьків і мало чують про неї, часто вони навіть не знають, чим займаються їх батьки. Нестабільність родини підтримується економічною незалежністю людей і ускладненням взаємних вимог. На перший план виходять не економічні, а емоційні стимули. Чим освіченіша людина, тим вищий і складніше рівень її вимог. Емоційна напруга торкнулася не тільки дорослих, з ранніх років дітей переслідує конкуренція: конкурси в престижні класи, спеціалізовані школи, спортивні секції, навіть спорт втратив свій чисто ігровий і оздоровчий характер.

Відсутність одного з батьків ускладнює виховання дітей, але й у повних сім’ях діти часто обділені батьківською увагою. Якщо обоє батьків не хочуть поступатися своїми професійними інтересами, то, зайняті на роботі, завантажені домашніми справами, вони менше часу приділяють дітям. Залишки вільного часу “з'їдає” телевізор, а спільний перегляд телепередач – нерівноцінний еквівалент спілкування і навіть не заміняє спільного відвідування кіно або театру.

Зміна соціального середовища завжди виявляла недостатність традиційної системи виховання, що дає привід говорити про проблеми сімейного виховання, про те, що раніше все було легше і простіше, однак там, де форми виховання не відстають від відповідних соціальних умов, труднощів немає або їх кількість значно менша.

Складність в наступності досвіду поколінь полягає в тому, що дітям доводиться опановувати тими знаннями і спеціальностями, які були недоступні їх батькам, тому тут не може йти мова про пряму передачу професійного досвіду. Молодим доводиться діяти в умовах, коли старий досвід не тільки не допомагає, але навіть заважає, а приймати рішення треба самостійно. Це вимагає великої гнучкості, пластичності, рухливості, на перший план виходить не покора, а виховання самостійності, ініціативи. Не випадково ставиться питання про шкільне і студентське самоврядування. Найважливішими якостями розвитку особистості дитини стають почуття гідності і формування соціальної відповідальності.

 

 

Алексеєнко Т. Інтегровані умови сучасного сімейного виховання і коефіцієнт їхньої корисної дії // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 1. – С. 53-61.

Алексеєнко Т. Ціннісні орієнтації сімейного виховання: Концепція реалізації // Рідна школа. – 1997. – № 10. – С. 69-72.

Боришевський М. Сімейне виховання як гарант морального становлення особистості // Початкова школа. – 1995. – № 4. – С. 4-9.

Косарєва О. І. Вплив дитячо-батьківських взаємин на формування самосвідомості дошкільника / Рівненський державний гуманітарний університет. – 2007. – 13 с.

Кравченко Т. Особливості виховання та соціалізації дитини в сучасній сім’ї // Шкільний світ. – 2003. – № 12. – С. 11-16.

Рева Ю. Сімейний фактор виховання учнів // Завуч. – 2001. – № 28. – С. 5-6.

Сім’я і родинне виховання: концепція // Рідна школа. – 1996. – № 11 – 12. – С. 15-20.

Химич Н. Родинне виховання в сучасних умовах // Рідна школа. – 1999. – № 10. – С. 18-20.