Сукупність теоретико-методичних та організаційно-практичних засад обліку і аналізу формування та використання прибутку підприємства.

В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:

а) підвищення загального розміру прибутку в процесі його формування;

б) ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.

Що стосується ДПДГ «Степне», то можна сказати, що його розвиток протікає стабільно. Представлені таблиці і графіки, що аналізують діяльність ДПДГ «Степне», говорять про те, що дане підприємство планомірно нарощує виробництво від року в рік.

Підприємству, для підвищення прибутковості діяльності, слід зосередити увагу на внутрішніх і зовнішніх факторах, зокрема слід зосередити більше уваги на збуті продукції, на зниженні її собівартості і створенні конкурентних цін на товари.

Для зростання показників прибутку аналізованому підприємству необхідно здійснювати цілеспрямовану політику управління формуванням прибутку, впроваджувати сучасні технології у виробничий процес, виявляти і використовувати резерви скорочення витрат. 

Побудова на підприємстві відповідних організаційно-методичних систем забезпечення управління, знання основних механізмів формування прибутку, використання сучасних методів його аналізу і планування може значно скоротити шлях до досягнення основної мети підприємства – до прибутку.

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

 

Сучасний розвиток аграрного виробництва змінює характер і склад праці, потребує рішучих дій для поліпшення її умов, профілактики професійних захворювань працівників зайнятих в сільському господарстві. Агропромисловий комплекс на сьогодні є однією з травмонебезпечних галузей виробництва. Тому охорона праці – це важливий соціально-організаційний мотив поліпшення умов праці [58].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці», охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини  в процесі праці [33].

Основними законодавчими та нормативними актами, які регулюють всі питання пов’язані з охороною праці є:

1)Закон України «Про охорону праці»;

2)Закон України «Про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

3)Кодекс законів про працю;

4)типове положення про службу охорони, ДНОП, наказ № 255 від 15.11.04 р.;

5)типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, ДНОП, наказ № 15 від 26. 01. 2005р. та ін.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці (СУОП) та несе відповідальність за стан охорони праці на підприємстві. Організацію та координацію робіт з охорони праці здійснюється відповідно до Типового положення про службу охорони праці, наказ ДНОП № 255 [58].

Соціально-економічне значення охорони праці в Україні полягає у наступному [25].

- захисті життя і здоров’я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства; 

- забезпеченні повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці та повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;  

- здійснення навчання населення, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці (СУОП). 

На досліджуваному підприємстві ДПДГ «Степне» організована й успішно функціонує служба охорони праці, де за стан охорони праці в першу чергу відповідає керівник товариства та інженер з охорони праці. Що стосується галузі рослинництва, то відповідальність несе головний агроном. Вони забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджують інструкції про обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених функцій.

СУОП – складна, штучна, відкрита, не детермінована комплексна система, яка являє собою регламентовану законодавчими актами, нормативними і організаційними розпорядчими документами, сукупність взаємопов’язаних соціально-економічних, організаційно-технічних та інших ланок, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності в усіх сферах виробничого процесу [58].

Система має складну структуру. До її складу, крім основних підсистем (орган управління, виконавчий орган і об’єкт управління) слід віднести і підсистеми, без яких неможливе функціонування СУОП: система фінансування охорони праці, система навчання працюючих з охорони праці, система контролю і розробки заходів з охорони праці, система розробки нормативних документів з охорони праці на підприємстві. Кожна з зазначених підсистем фактично є нижчою окремою системою по відношенню до СУОП з ознаками.

Як відомо, основним завданням організації охорони праці є створення здорових і безпечних умов праці. Це стає можливим завдяки проведенню навчання усіх працівників в товаристві, перевірки їх знань, розробці і виконанню заходів з охорони праці, аналізу показників і причин виробничих травм і захворювань. На підприємстві повинні бути усунені причини, які б призводили до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконанні профілактичних заходів. 

Для забезпечення охорони праці в товаристві розробляються і затверджуються положення, інструкції, що діють в межах товариства, здійснюється постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами та іншими засобами виробництва.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять за рахунок роботодавця інструктажі, навчання з питань охорони праці та правил надання першої медичної допомоги потерпілим і правил поведінки у разі виникнення аварії. Проведення цих заходів необхідно здійснювати на основі найновіших досягнень науки, передового досвіду та включаючи комп’ютерну техніку,