Сутність правового режиму майна суб’єктів підприємницької діяльності

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

низкою факторів: починаючи з історичного аспекту і закінчуючи домінуючою формою власності підприємств в певній країні. І хоча у більшості зарубіжних країн складові частини власного капіталу є подібними (насамперед, це стосується практики формування різних резервів та фондів, раціональна реалізація якої спрямована на забезпечення належного рівня платоспроможності та фінансової стійкості підприємства) вітчизняним науковцям з бухгалтерського обліку слід переймати позитивний досвід облікового відображення таких операцій та впроваджувати його у практику.

Висновки

Проаналізувавши зміст поняття майна суб’єктів господарюванняза цивільним та господарським законодавством, дійшли висновку, що згідно з ЦК майно – це річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки, а відповідно до ГК майно – це сукупність речей та інших цінностей.

Отже, визначення термін «майно» у цих кодексах є різними: Цивільний кодекс пояснює його з точки зору права, а Господарський кодекс – економіки.

Правовий режим майна спрямований на встановлення особливого правового порядку формування (набуття), використання (експлуатації), вибуття (відчуження, споживання, знищення) майна та звернення стягнення на майно суб’єктів господарювання, що пов’язано з необхідністю чіткого правового механізму реалізації державою публічних інтересів (оподаткування прибутку, захист конкурентного середовища, інтересів кредиторів, споживачів тощо).

Так, під правовим режимом майна слід розуміти визначений комплексом правових норм та правових засобів порядок регулювання відносин, що складаються з приводуформування майна суб’єктів господарювання, здійснення ними речових прав на належне майно (правомочностей володіння, користування, розпорядження ним).

З’ясовано, що майно може належати суб’єктам господарювання на підставі речових прав:

державним підприємства, установам, організаціям – права оперативного управління майном, переданим установі власником, права розпоряджатися – лише тієї частини майна, що надійшло до них не від власника;

приватним підприємства – права власності – усім належним їм майном.

А тому приватні підприємстваволодіють ширшим колом повноважень, оскільки право власності містить три складових правомочність володіння, користування, розпорядження, які характеризуються таким чином:

1. Правомочність володіння, що являє собою право фактичного, фізичного та господарського панування особи над річчю, поєднане з правом захисту свого володіння від будь-якого порушення, яка здійснюється, незалежно від інших осіб у сукупності з іншими правомочностями-користуванням та розпорядженням.

2. Правомочність користування, яка являє собою право на здобуття з речі її корисних властивостей, привласнення плодів і доходів, що приносяться річчю; вона часто є невіддільною від правомочності володіння, оскільки для користування майном необхідно щонайменше ним володіти.

3. Правомочність розпорядження, що являє собою право (можливість) власника визначити юридичну чи фактичну долю майна – встановити різні конкретні правовідносини з третіми особами щодо речей, які йому належать, припинити чи обмежити своє право власності. Саме ця правомочність є основною, оскільки, на відміну від правомочності володіння і користування, які можуть належати не лише власнику, а й іншим особам, вона належить, як правило, лише власнику.

Слід зазначити, що оперативне управління являє собою речово-правовий інститут управління майном власника, що передбачає самостійне здійснення правомочностей володіння та користування (хоч і обмежене цілями, завданнями власника та призначенням майна) і виключає самостійне розпорядження закріпленим майном (окрім грошових коштів, виділених за кошторисом), сконструйований законодавцем для спеціальних суб’єктів, зокрема державних установи і, як правило, для особливого об’єкту – в нашому випадку державної власності.

Зокрема, формами майнової відокремленості можуть бути різними в залежності від правових титулах здійснюється володіння, користування і розпорядження майном.

Це може бути:

- право власності (господарські товариства, виробничі кооперативи) ;

- право повного господарського відання (зокрема, щодо державних та комунальних комерційних підприємств) ;

- право оперативного управління (щодо міністерств, інших державних установ і організацій, що перебувають на державному бюджеті, зокрема, казенні підприємства) ;

- праві користування (орендні та інші підприємства, утворені на базі орендованого майна).

Кожний суб’єкт господарюванняповинен мати своє майно, відокремлене від майна своїх засновків та учасників, від майна інших товариств та організацій. Майно суб’єктів господарювання створено за рахунок різних джерел, а саме:

1) майно, внесене (виділене) засновником (ами) під час створення та в процесі фінансування діяльності установи;

2) отримання доходів від підприємницької та іншої прибуткової діяльності, придбання майна за їх рахунок;

3) отримання доходів від використання майна засновника;

4) отримання майна від інших осіб на цивільно-правових підставах (договори, заповіти, інші правочини) та на підставі інших юридичних фактів;

5) отримання доходів від використання власного майна, що надійшло до установи не від засновника.

Наявність відокремленого майна суб’єктів господарювання є основою його майнової самостійності, як учасника майнових та особистих не майнових відносин.

Отже, суб’єкт господарювання несе самостійну майнову відповідальність, що і характеризує його як юридичну особу.

Список використаних джерел

Конституція України від 28. 06. 1996 р. №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. -1996. -№30. -Ст. 141.

Господарський Кодекс України від 16. 01. 2003 р. №436-IV // Відомості Верховної Ради України. -2003. -№18-22. -Ст. 144.

Господарсько-процесуальний кодекс України від 06. 11. 1991 р. №1798- XII // Відомості Верховної Ради України. -1992. -№6. -Ст. 56.

Цивільний Кодекс України від 16. 01. 2003 р. №435-IV // Відомості Верховної Ради України. -2003. -№40-44. -Ст. 356.

Про господарські товариства: Закон України від 19. 09. 1991 р. №1576-XII // Відомості Верховної Ради України. -1991. -№49. -Ст. 682.

Про акціонерні товариства: Закон України від 17. 09. 2008 р. №514-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. -2008. -№50-51. -Ст. 384.

Про здійснення державних закупівель: Закон України від 10. 04. 2014 р. № 1197-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 24. -Ст. 883.

Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: / О. А. Беляневич, О. М. Вінник, В. С. Щербина [та ін.. ]; за заг. ред.. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. – 3-те вид., пероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 776с.

Венедиктов А. В. Государственнаясоциалистическаясобственность. – М. – Л. : Издательство АН СССР, 1948. – 388 с.

Цимерман Ю. С. Правовой режим основных и оборотныхсредствгосударственногопромышленногопредприятия. – М., 1967. – 186 с.

Корнеев С. М. Основныепроблемы права государственнойсоциалистическойсобственности в СССР: Автореферат дис. … докт. юрид. наук. – М., 1971. – 38 с.

Корнеев С. М. Правовой режим имущественныхфондовпредприятий. – М., 1975. – 230 с.

Щербина В. С. Суб’єкти господарського права: монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. -264 с.

Вінник О. М. Господарське право [Текст]: навч. посіб. / О. М. Вінник. – К. : Правова єдність, 2009. – 766 с.

Актуальні проблеми господарського права: навч. посіб. / за ред.. В. С. Щербини. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 528 с.

Господарське право: підручник / Д. В. Задихайло, В. М. Пашков, Р. П. Бойчук та ін.. ; за заг. ред. Д. В. Задихайла, В. М. Пашкова. – Х. : Право, 2012. – 696 с.

Актуальні проблеми господарського права [Текст]: навч. посіб. / [О. А. Беляневич та ін. ]; за заг. ред. В. С. Щербини, д-ра юрид. наук, проф., акад. НАПрН України; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 527 с.

Орлова О. С. Майновий стан суб’єкта господарювання: господарсько-правовий аспект / О. С. Орлова // Вісник господарського судочинства. – 2012. – №3. – С. 127-132.

Переверзєва Л. Поняття «дочірне підприємство» / В. Добровольська // Підприємство, господарство і право. – 2012. – №4. – С. 50 – 53.

Кочергіна В. Статут юридичної особи як правовий акт і підстава виникнення цивільних прав: актуальні питання теорії і практики / В. Кочергіна // Юридична України. – 2012. – №1. – С. 47-53.

Пашков В. Проблеми класифікації суб’єктів господарювання / В. Пашков// Підприємство, господарство і право. – 2012. – №5. – С. 60-64.