Сутність та системні характеристики ризику в логістичних ланцюгах

Підприємства в своїй щоденній діяльності повинні постійно враховувати і відслідковувати процеси, які можуть певним чином впливають на їх діяльність. Одним з найбільш важливих інструментів при цьому є постійно здійснюваний моніторинг.

Зміни, які впливають на діяльність підприємства, можна класифікувати за ступенем впливу на прямі і непрямі:

Прямі зміни – зміни, які проходять у внутрішньому і зовнішньому середовищі, і безпосередньо впливають на діяльність підприємства (зміна закупівельних цін на товари, вартість орендної плати, рівень кваліфікації персоналу тощо).

Непрямі зміни – відображаються на діяльності підприємства опосередковано через інші суб’єкти ринку (зміна ціни на сировину у постачальників, зміна цін на паливо і як наслідок – зміна затрат на транспортування тощо).

Постійне здійснення обміну інформацією між підприємством і зовнішнім середовищем дає можливість звести до мінімуму невизначеність в діяльності підприємства. В свою чергу, на основі аналітичного матеріалу може бути виявлена відповідність між політикою, що проводиться підприємством, і потребами ринку, а також змінами, що відбуваються на ньому. Іншими словами, підприємство може бути готовим до ризиків і приймати їх, або мати можливість відвернути той чи інший ризик. 

На рівень ризику впливають різні фактори, які можна згрупувати у дві групи – внутрішні і зовнішні.

Зовнішні фактори – це ті умови, які не можна змінити, але треба брати до уваги. Їх можна розділити на дві групи: фактори прямого і непрямого впливу.

Факторами прямого впливу є: 

• зміна законодавства, що регулює економічні відносини партнерів;
• непередбачувані дії органів державного управління і самоврядування;
• рекламація та штрафи за браковану продукцію;
• витік конфіденційної інформації;
• необґрунтовані чутки;
• порушення зобов’язань за угодами;
• інфляція;
• зміна податкової політики;
• зміна цін;
• корупція і рекет;
• форс-мажорні обставини (стихійні лиха, аварії, смерть керівника або провідних спеціалістів, раптова поява сильних конкурентів, вороже ставлення уряду і преси); 
• конкуренція.

Особливо увагу варто звернути на конкуренцію. У літературних  джерелах відзначається, що близько чверті банкрутств відбувається внаслідок конкуренції. Вона створює механізм економічного змагання, змушує підприємців переглядати свою стратегію. Особливо слід звернути увагу на несумлінну конкуренцію, а саме:

• поширення помилкових, неточних або перекручених відомостей;
• введення в оману споживачів, щодо виготовлених конкурентами товарів;
• некоректне порівняння товарів;
• використання чужої марки чи інтелектуальної власності;
• розголошення науково-технічної, виробничої, торгової інформації без згоди її власника;
• підкуп співробітників;
• таємна змова на торгах;
• махінації з діловою звітністю;
• фізичне знищення конкурентів.

Окреме місце в конкурентній боротьбі посідає реклама. Недобросовісною є реклама, що дискредитує юридичних і фізичних осіб, які не користуються рекламованими товарами; містить некоректне порівняння рекламованого товару з іншим товаром; допускає висловлювання, що ганьблять достоїнство і ділову репутацію конкурентів; вводить в оману споживачів.

Поняття недобросовісної реклами регламентує Закон України “Про рекламу”, стаття 10. 

Факторами непрямого впливу є :

• політична ситуація;
• міжнародна обстановка ;
• економічна нестійкість країни діяльності; 
• стихійні лиха;
• науково-технічний прогрес.

Внутрішні фактори – це фактори, зумовлені діяльністю підприємства. Їх поділяють на такі групи:

1. стратегію підприємства;
2. принципи діяльності підприємства;
3. ресурси і їх використання;
4. якість і рівень використання маркетингу;
5. якість і рівень використання логістики.

Серед конкретних внутрішніх факторів виділяються: некомпетентність співробітників; несумлінність; недбайливість; витік конфіденційної інформації; якість продукції і послуг; прорахунки в організації виробничого процесу; аварії на підприємстві й поломки устаткування; помилки у визначенні попиту; взаємини з партнерами.

В умовах України є своя специфіка причин економічного ризику. Тут на перший план виступають: 

• необов’язковість і безвідповідальність суб’єктів господарювання усіх видів;
• суперечливість законодавства;
• високий рівень інфляції;
• відсутність реального господарського права;
• недієздатність правоохоронних органів;
• перевага політичних інтересів над економічними;
• нестійке податкове законодавство.

 

Складність класифікації підприємницьких ризиків полягає у їх різноманітності і значній широті прояву. В економічній літературі виділяють такі групи ризиків:

ризики пов’язані з господарською діяльністю;

ризики пов’язані з особистими якостями підприємців;

ризики пов’язані з браком інформації про стан зовнішнього середовища.

Для класифікації ризиків найчастіше використовують такі ознаки:

Щодо масштабів вирішуваних завдань розрізняють:

а) ризик глобальний;

б) ризик локальний.

За сферою виникнення:

а) зовнішній;

б) внутрішній.

За рівнем прийняття рішень:

а) макроекономічний;

б) мікроекономічний.

Щодо аспекту прояву ризики бувають:

а) психологічні;

б) соціальні;

в) медико-біологічні;

г) юридичні.

За типом:

а) раціональні;

б) нераціональні (необґрунтовані);

в) авантюрні.

За кількістю людей, що приймають рішення:

а) індивідуальні;

б) групові;

в) масові.

За ситуацією:

а) стохастичні;

б) невизначені;

в) конкурентні.

За тривалістю дій:

а) короткотермінові;

б) постійні.

За рівнем втрат: 

а) мінімальні;

б) середні;

в) оптимальні;

г) максимальні (припустимі);

д) критичні;

е) катастрофічні.

За ступенем правомірності:

а) правомірні;

б) неправомірні.

За можливістю страхування: 

а) від яких можна страхуватися;

б) від яких не можна страхуватись.

Щодо об’єктивності:

а) з об’єктивною ймовірністю;

б) з суб’єктивною ймовірністю;

в) з суб’єктивно-об’єктивною ймовірністю.

Щодо часу прийняття рішень:

а) своєчасні;

б) випереджувальні;

в) запізнілі.

Щодо можливого фінансового результату:

а) чисті;

б) спекулятивні.

За врахуванням часового фактору:

а) статичні;

б) динамічні.