Сутність та системні характеристики ризику в логістичних ланцюгах

Група D означає, що всі транспортні ризики лягають на продавця.

• DАF (Delivered At Frontier)—продавець приймає на себе ризики до державного кордону. Далі ризики переходять на покупця.
• DES (Delivered Ex Ship) — передача ризиків продавцем покупцю відбувається на борту корабля.
• DEQ (Delivered Ex Quay)—передача ризиків продавцем покупцю відбувається в момент прибуття товару в порт завантаження.
• DDU (Delivered Duty Unpaid) — продавець приймає на себе транспортні ризики за псування, втрати, розкрадання, тощо, товару до визначеного угодою місця на території покупця.
• DDP (Delivered Duty Paid) — продавець відповідає за транспортні ризики до місця, визначеного покупцем, але останній оплачує їх.

Ризики можуть перейти від продавця до покупця раніше, якщо покупець з якихось причин не приймає товар чи не може здійснити оплату у визначений термін. Основна помилка, що тягне за собою фінансові збитки суб'єкта підприємництва, це неправильне визначення в контракті моменту переходу ризику від продавця до покупця. Крім того, існують ризики, пов'язані з вибором транспортного засобу. Керування цим типом ризиків здійснюють страхові компанії.

 

Перш ніж перейти до поняття “ризики в логістичному ланцюзі” необхідно дати визначення поняттям “ логістичний ланцюг” та “ланцюг постачання”.

Логістичний ланцюг – це сукупність логістичних ланок через які проходить рух матеріального потоку з виділенням таких головних ланок: закупівля і постачання сировини, матеріалів і напівфабрикатів; зберігання продукції і сировини; виробництво товарів; розподіл, включаючи відправку товарів зі складів готової продукції аж до місця їх споживання. Названі ланки формуються на основі лінійно впорядкованої сукупності фізичних і юридичних осіб (постачальників, виробників, дистрибюторів, транспортно-експедиційних організацій, складів загального користування, тощо), які здійснюють логістичні операції, щоб довести матеріальний потік від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача.

Часто логістичний ланцюг позначають іншим терміном: ланцюг постачання. По своїй суті, ланцюг постачання – це послідовність постачальників і споживачів, оскільки кожен в подальшому стає постачальником для наступних видів діяльності (в більш нижчій ланці) або функцій, і так продовжується до тих пір, поки готовий продукт не поступить до кінцевого споживача. Тому можна говорити про своєрідну “мережеву структуру ланцюгів поставок”, в якій кожне підприємство (організація або окремий структурний підрозділ) постачають один одному матеріально-товарну продукцію або послуги, додаючи певну вартість до товару.

Поняття “ланцюг постачання” в певній мірі умовне, так як будь-яке підприємство промисловості, торгівлі чи сфери послуг для забезпечення своєї діяльності утворює складну мережеву структуру, включаючи крім постачальників і споживачів різного рівня ще й значну кількість партнерів і контрагентів-посередників, яких можна розділити на логістичних, інституціональних і інших. 

До логістичних посередників відносяться підприємства, що надають логістичні послуги на принципах аутсорсингу для центрального підприємства ланцюга постачання, зокрема експедитори, перевізники, склади, термінали, митні брокери, страхові компанії, агенти і т.п.

Інституціональні партнери – це митні органи, органи контролю, нагляду і ліцензування (санітарна і хлібна інспекція, ветеринарна і карантинна служби, транспортна інспекція і т.д.). Інші посередники – це банки, компанії інформаційного сервісу, рекламні компанії і т.п.

Ланки в мережевій структурі ланцюга постачання – це такі форми діяльності, де до товару, що переміщується по ланцюгу постачання, додається вартість, а зв’язками між ланками є транспортні шляхи матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, інформаційні комунікації по різних трансакціях, шляхи просування послуг.

Під ризиком в логістичному ланцюзі розуміють небезпеку виникнення затримки в роботі ланцюга постачання, зрив постачання або порушення в роботі однієї або декількох ланок ланцюга.

Таким чином, можна сказати, що до найбільш розповсюджених відносять логістичні ризики, пов’язані із виконанням відповідних логістичних функцій при виробництві, зберіганні, маркуванні і упакуванні, консолідації і подрібненні, транспортуванні різними видами транспорту, документуванні, розрахунках, розподіленні і т.д.

В логістиці на даний час діяльність по виявленню, ідентифікації і оцінці ризиків не отримала достатнього розвитку оцінки. Рішення про конкретні дії для захисту і зменшення ризику можуть бути деталізовані тільки при глибокому вивченні і аналізі ситуацій ризику, які матимуть місце в тій чи іншій ланці ланцюга. 

З цією метою доцільно ідентифікувати і прокласифікувати всі ризики, які можуть виникнути в логістичному ланцюгу.

Під класифікацією ризиків в логістичному ланцюзі необхідно розуміти їх розподіл на окремі класи за певними ознаками класифікації. Науково обгрунтована класифікація ризиків дозволяє визначити місце кожного ризику в загальній системі і створити можливість для ефективного застосування відповідних методів і засобів управління ризиками, оскільки кожному виду ризику відповідає свій спосіб управління.

Існуюча методологія передбачає застосування трьох ознак для класифікації логістичних ризиків:

• зовнішні і внутрішні ризики;
• ризики основних елементів ланок постачання;
• ризики управління логістикою.

Зовнішні ризики – це ризики, що не залежать від організації ланцюга постачання і від самого підприємства. До зовнішніх ризиків можна віднести:

• стихійні лиха;
• військові дії;
• терористичні атаки;
• кримінальні ризики;
• політичні зміни;
• зміни економічної ситуації.

Традиційно зовнішні ризики ототожнюють з форс-мажорними обставинами, однак в управлінні