Світовий досвід розвитку малого підприємництва

Але все ж, незважаючи ні на що, кількість фірм, що знову створюються перевершує число ліквідованих, що говорить про абсолютне збільшення числа підприємств малого і середньогобізнесу в економіці. Причому досить важливе те, що часто мале підприємство збанкрутує не повністю, а лише викупляється більш великої фірмою або саме стає такий.

Звідси можна говорити про три моделі розвитку дрібного підприємництва:

– консервація масштабів діяльності з подальшим збереженням статус-кво;

– повільне розширення ділової активності;

– швидкий розвиток малих підприємств і перетворення їх в середні, а потім і у великі компанії.

За даними опитування власників малих підприємств в Німеччині 55% не планують розширення, 35% розробляють плани повільного стійкого зростання, і тільки 10% – швидкого розвитку за рахунок виробництва нової продукції або вступу на нові ринки, що говорить про прагнення до збереження свого статус-кво, що видимо задовольняє своїх власників. [17, c. 13]

У попередньому главі ми бачимо, що в 80-х роках визначилася тенденція до збільшення числа малих підприємств в Німеччині. Тому правомірно затверджувати, що в ці роки, одночасно із зміцненням позицій верхівки монополістичного капіталу (дане твердження ні у кого не викликає сумнівів) в економіці країн Заходу намітився процес зростання значення дрібних і середніх фірм в ряді областей як матеріальної, так і нематеріальної сфери виробництва. Відносно стану промисловості Німеччини, хотілося б привести наступні цифри. Частка 10 ведучих концернів в загальному промисловому обороті з другої половини 70-х років до середини 80-х не зростала, а по експорту навіть дещо знижувалася. Найбільш же наочної ця тенденція була в США. Згідно з офіційними даними з 1980 по 1989 роки частка фірм малого підприємництва збільшилася з 18% до37%. [17, c. 14]

Загалом, в 70-і – 80-і роки спочатку намітилася, а потім ще очевидніше стала виявлятися тенденція, при якій частка найбільших компаній у випуску продукції, інвестиціях, оборотіі інших показниках багатьох галузей залишалася стабільної або навіть дещо знижувалася. Встановилося збалансоване стан між дрібним і середнім бізнесом. Цей тимчасовий період можна вважати зоряним часом малого бізнесу, оскільки для підприємництва все більш важливої стає швидка, гнучка, інноваційна адаптація внутрішньої середи і зовнішніх взаємозв'язків фірм до зростаючої невизначеності господарського середовища. Підприємці все частіше усвідомлюють необхідність використати не тільки переваги спеціалізації, особливої атмосферу творчості і зацікавленості, що традиційно панує в малих фірмах, але і можливості, які відкриваються при виробночій кооперації: економія на масштабах, спільні науково-дослідні розробки, розділення ризику. [

Великий плюс малих підприємств полягає в тому, що багато хто з них виявився більш пристосованими, ніж великі компанії, до умов розвитку в кризові періоди для економік Заходу. Великі фірми не так чутливо і швидко реагують на які-небудь коливання або зміни в економіці. Не випадково в політиці урядів Німеччини, США і багатьох інших розвинених капіталістичних країн допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності. У умовах погіршення відтворювання великі компанії знаходять «віддушину» у вигляді експорту капіталу. Дрібні фірми, як правило, не мають такої можливості.

Це змушує їх для виживання інтенсивно переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х початку 80-х років зуміли пристосуватися – вижили, інші – просто розорилися. Однак, в свою чергу, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім тією роллю і функціями, які малий бізнес виконує.

По-перше, як вже відмічалося, він забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких немислима його висока ефективність. По-друге, він здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупатися. По-третє, – створювати атмосферу конкуренції. По-четверте (і це, мабуть, саме головне), він створює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива.

З приведеної таблиці абсолютно ясно, що малий бізнес у всіх приватних секторах економіки США домінує по кількості створених ним робочих місць. Відносна ж значущість дрібних фірм, значно розрізнюється між профілями цих підприємств. Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Про те, що малі підприємства здатні у великих масштабах забезпечувати роботою незайняті трудові ресурси говорить те,