Відповідно, бітова швидкість мультиплексованої лінії буде 2016•12=24194 Кб/с. Загальна кількість ліній первинного доступу – 841, з них 441 лінія обслуговує абонентські концентратори, кожний – на 227 абонентів. Решта 400 ліній – це з’єднувальні лінії, по яких відбуваються розмови з абонентами інших станцій телефонної мережі . Всі ці параметри відображені на рисунку 2.3. Для кращого розуміння вхідні мультиплексори та вихідні демультиплексори показано окремо по різні боки комутаційного поля. Тільки не треба забувати, що абонентська лінія 1 з лівого боку комутаційного поля та з правого ведуть до одного й того ж абонента, відповідно й однойменні з’єднувальні лінії йдуть в одному напрямку – тільки одна з них вхідна, інша – вихідна.
Пошук
Системи комутації в електрозв’язку
Предмет:
Тип роботи:
Методичні вказівки
К-сть сторінок:
55
Мова:
Українська
Структура ST-S-ST або ST-ST-ST: центральне комутаційне поле повинно мати 94 входи та виходи, на кожному з них – 378 канальних інтервалів. На кожному вході стоїть мультиплексор, а на виході – демультиплексор з кратністю 9. Решта параметрів такі ж самі, як і для структур S-T-S або T-S-T, рисунок для такого поля не наводиться – він відрізняється тільки деякими цифрами.
Рисунок 2.3 – Підсумкова загальна схема системи комутації
3ПОБУДОВА СХЕМИ ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМУТАЦІЙНОГО ПОЛЯ
ТА РОЗРАХУНОК СТРУКТУРНИХ ПАРАМЕТРІВ
Загальна схема комутаційного поля є стандартною, якщо задано структуру. Але для свого варіанта треба визначити кількість ланок поля, кількість елементів у кожній ланці та кількість входів-виходів для кожного елемента. Це є так звані „структурні параметри” комутаційного поля. Вони залежать від співвідношення кількості потрібних входів ЦКП та кількості входів комутаційних елементів, які є в наявності (тобто, за своїм варіантом завдання). Кількість входів-виходів елемента – це обмеження „згори”; якщо для побудови поля треба меншу кількість входів у будь-якій ланці, то це нормально. Приклад побудови поля та розрахунку структурних параметрів буде наведено для кожного різновиду базової структури, залежно від варіанта завдання.
3.1 Схема ЦКП для базової структури S-T-S
На вході та виході поля встановлено елементи S, які, за завданням, мають розмірність (кількість входів-виходів) 12. Отже, базова структура без розширення дозволяє побудувати комутаційне поле тільки на 12 входів-виходів, але за результатами розрахунків 2 розділу ЦКП повинно мати 71 вхід та вихід. Очевидно, треба будувати поле з розширенням базової структури, наприклад S-S-T-S-S. У такої структурі 12 елементів першої ланки підключаються до одного елемента другої ланки, а у нього також 12 входів; таким чином, максимальна кількість входів такої структури для нашого випадку буде 12*12=144, що цілком достатньо для нашого завдання.
Для того, щоби обслужити 71 вхід, треба взяти таку кількість 12-входових елементів у ланці „А”:
де:g – загальна кількість входів центрального комутаційного поля;
ms – розмірність S-елемента.
Зверніть увагу, що тут округлення завжди повинно відбуватися до більшої цифри, а не за правилами арифметики наближених чисел. Кількість елементів ланки „А” – 6, а кількість елементів ланки „В” – 12, тому що кожний елемент ланки „А” має 12 виходів. Але кожний елемент ланки „В” – 6-входовий, тому що стільки самих елементів ланки „А”; кількість входів не перевищує задану розмірність. Ланка „С” складається з 12 груп по 6 елементів типу „Т” (одно-входових) , ланка „D” є симетричним відображенням ланки „В”, а ланка „Е” – відображенням ланки „А”. Структурна схема комутаційного поля такої структури наведена на рис.3.1, в ній 72 входи та виходи – стільки, скільки треба, ще із запасом. З правого боку структурної схеми зображено абонентські концентратори (АК) – вони не є елементами ЦКП, але беруть важливу участь у процесі з’єднання, всі подальші розрахунки мають враховувати факт проходження телефонного сполучення через АК. Кожна вихідна лінія S-елемента є мультиплексованою, вона містить в собі 12 ліній первинного доступу – саме тому кожний вихід S-елемента зображено, як групу з 12 ліній, підключених до 12 різних АК. Насправді, з 12 ліній тільки 6 підключені до АК, а решта – до з’єднувальних ліній, але з точки зору розрахунку це не суттєво. Будемо вважати, що метою встановлення сполучення є абонент, підключений до будь-якої з ліній первинного доступу. Схема не є остаточною – в результаті розрахунку показника втрат телефонного сполучення кількість входів-виходів, і, відповідно, елементів, може помінятися. Але з цієї схеми буде починатися розрахунок і оптимізація.
Рисунок 3.1 - Структурна схема комутаційного поля S-S-T-S-S
Після того, як побудовано структурну схему, треба побудувати еквівалентну – саме вона використовується для розрахунку втрат. При побудові еквівалентної схеми треба відобразити наявність канальних інтервалів. У нашій системі, як розраховано у розділі 2, використовується 504 канальних інтервали. Що стосується S-елементів, то це означає, що на еквівалентній схемі кожний з них буде відображено, як сукупність з 504 еквівалентних просторових комутаторів 12х12 у ланці „А” або 6х6 у ланці „В”. Для кращого розуміння всі S-елементи, які працюють у 1-у канальному інтервалі, обведено рамкою, так само й ті, що працюють у 504-у. Всі інші елементи, які працюють у інших канальних інтервалах, розташовані між ними та не відображаються. Що стосується Т-елементів, то для них канальні інтервали відображаються, як відповідна кількість входів та виходів. Реальний Т-елемент має 1 вхід та 1