+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
23
Мова:
Українська
функцію реми. Активування даного підмета підтверджується означеним артиклем los в третьому реченні.
Іншими словами, на відокремлення теми і реми при аналізі речень істотно впливає характер співвіднесеності компонентів актуального членування з компонентами інформаційної структури дискурсу.
Особливу увагу слід приділити таким засобам вираження актуального членування речення, як граматичні засоби емфатизації:
«Lo dramático es el sistema que allí se ha desarrollado e impuesto a todos» (Драматична система, що склалася там і нав'язана всім). Наявність артикля lo підсилює іменну частину присудка і підкреслює її рематичність в іспанському реченні. Для збереження експресивності мови в даному випадку перекладач залишає комунікативну інверсію: рема передує темі.
Тобто, вибір препозитивного, постпозитивного або центрального положення артикля в іменний групі пов'язаний з тема-рематичною або рема-тематичною організацією іменної групи і всього речення [14, с. 213-214].
2.3. Актуалізація в реченні
Серед службових слів артиклі дуже істотні. Вони не виражають відносин між членами речення, не утворюють синтаксичних форм мови, але є найбільш типовими «граматичними супровідник» знаменних слів.
А. А. Реформатський у «Вступі до мовознавства» виділяє наступні функції артиклів:
1. Граматичне позначення свого супроводжуваного, тобто ознака імені. Завдяки цьому, в іспанській мові приєднання артикля до неіменних слів і форм перетворює їх на іменник. Так виникає конверсія, коли дане слово переходить в іншу категорію і потрапляє в іншу парадигму без зміни свого морфологічного складу. (Cantar – співати, el cantar – пісня.)
2. Розрізнення граматичної категорії означеності і неозначеності, коли існують парні артиклі: el – un, la – una. Категорія, що супроводжується означеним артиклем, як правило, виражає граматично те, що вже відомо співрозмовнику, або те, що у співрозмовника під час розмови перед очима, або щось, що особливо індивідуально виділяється.
3. Розрізнення роду в чистому вигляді, тобто при тому ж слові в тій же формі, що зустрічається рідко, частіше при назвах яких-небудь народів, мова яких не знає розрізнень роду. (el rabe – араб, la rabe – арабка.)
4. Розрізнення числа. (el, la – los, las; un, una – unos, unas) [17].
Також в цьому ключі можна згадати неозначений артикль середнього роду uno. При його вживанні в реченні зменшується роль «я», яке приховується для уникнення відповідальності за сказане, за допомогою різних ресурсів чи вербальних тактик, як наприклад: Uno no sabe nunca qué hacer en estos casos [19].
2.4. Опущення артиклів
Часто іменник вживається в мові без артикля. Опущення артикля (деякі граматисти називають це явище нульовим артиклем) має певний сенс. Однак випадки відсутності артиклів практично не піддаються класифікації. Можна перерахувати лише найбільш типові з них. Артикль опускається:
1. Коли перед іменником стоять присвійні, вказівні, заперечні, а також деякі невизначені займенники-прикметники:
2. Перед власними назвами, що відносяться до людини:
3. Перед переважною більшістю назв континентів, країн і міст: Moscú, España, Europa, Madrid, Toledo і т. д.
4. Коли іменник є в мові зверненням або додатком:
5. Перед іменником, який є іменною частиною присудка і називає професію, заняття, національність, звання і т. п. :
6. Перед іменниками (зазвичай з прийменником de), службовими доповненнями до інших іменників, які є складеними або ж позначають кількість, обсяг, розмір, вагу, а також посуд, тару, ємність і т. п.. :
7. Перед іменниками зазвичай з прийменником de, що слугують визначеннями до інших іменників. Такі визначення, як правило, за змістом рівнозначні відносним прикметникам:
8. Перед іменниками з прийменником con, які виступають у функції прислівників способу дії:
9. Перед іменниками при перерахуванні, які в таких випадках часто вживаються у множині. Причому можливі наступні варіанти:
а) артикль опускається перед усіма іменниками:
б) артикль зберігається перед першим іменником, а перед іншими опускається:
10. Якщо є вказівка на те, що іменник у множині називає не конкретні об'єкти думки, а невизначену їх сукупність, один з багатьох можливих об'єктів даного роду:
11. Перед необчислюваними іменниками, коли вказується на те, що використовується частина названої речовини, продукту, матеріалу і т. п. : Compré pan. (Я купив хліба) ; Тото leche. (Я п'ю молоко) ; Juan come carne. (Хуан їсть м'ясо).
12. Перед іменниками, які вживаються після безособової форми hay (había, hubo і т. п.) або її синонімів:
13. Перед назвами вузівських спеціалізацій, коли вони вживаються в якості додатків: estudio filosofía у letras – я вивчаю філософію і філологію; los dos hacemos medicina – ми обидва вивчаємо медицину тощо.
14. Іноді перед іменниками, що входять до порівняльних зворотів з соmо:
15. Часто перед іменниками в заголовках, вивісках, назвах установ і т. п. :
«Habana Libre» – назва готелю в Гавані; «Conjunto», «Сasа de las Américas» – назви кубинських журналів; «Festival gimnástico anual» – «Щорічний гімнастичний фестиваль « (назва статті в газеті).
16. Перед іменниками, що входять до багатьох прислівникових оборотів та інших фразеологічних одиниць: poner en libertad – випускати на волю; dar a luz – народити; hase frío – холодно; dar permiso – дозволяти тощо [2].