Техногенні екологічні катастрофи

Основну небезпеку становить поховання радіоактивних відходів. До 1983 року 11 країн практикували скидання твердих радіоактивних відходів у відкрите море.

Сумарний обсяг твердих радіоактивних поховань, проведених у колишньому СРСР (далекосхідні і північні моря), складає 53376 м3 з активністю 21614 кюрі. Сумарне зливання рідких радіоактивних відходів у північних морях склало 190435 м3 з активністю 12337 кюрі. Російські моря, прилягаючі до Нової Землі (північ) і Приморського краю (схід), являють потенційну небезпеку не тільки для нинішнього, але й для наступних поколінь. Радіоактивне забруднення Світового океану викликають також втрачені ядерні боєприпаси, затоплені атомні підводні човни і радіонукліди, які потрапили в океан у результаті підводних ядерних вибухів. Щороку у Світовий океан потрапляє 50 тис. т пестицидів, 5 тис. т сполук ртуті, близько 10 млн. т нафти та інших забруднюючих речовин.

Щорічне надходження з антропогенних джерел у води океанів і морів солей заліза, марганцю, міді, цинку, свинцю, олова, миш’яку перевищує обсяг цих речовин, занесених у результаті геологічних процесів.

Значну частину в забруднення води вносять детергенти (миючі засоби). Детергенти, потрапляючи у водні об’єкти, викликають спінювання, погіршують органолептичні властивості води, порушують процеси кисневого обміну, токсично впливають на фауну, утруднюють процеси біологічного очищення стічних вод.

До тяжких екологічних наслідків призводить забруднення води сирою нафтою, нафтопродуктами та неочищеними водами нафтопереробних заводів. При розливах нафта утворює тонку поверхневу плівку (0, 1 мм). Хвилі розривають плівку, утворюються краплі, які розсіюються у товщі води. Вони проникають на глибину від 1 до 5 м.

 

 

У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Стихійні явища – це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За оцінками експертів, щорічні збитки внаслідок стихійних лих у світі становлять 30 млрд. доларів. Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці – тропічні циклони (20%), на третьому і четвертому місцях (по 15%) – землетруси та посухи. Найбільше людських смертей спричиняють урагани.

За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на:

літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі) ;

гідросферні (повені, снігові лавини, шторми) ;

атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавки).

 

 

Серед надзвичайних ситуацій природного походження найчастіше трапляються:

геологічні небезпечні явища – такі, як землетруси, вулканізм, схилові процеси (зсуви, обвали та осипи, селі), осідання земної поверхні та ін. ;

метеорологічні небезпечні явища – такі, як зливи, блискавки, урагани, сильні снігопади і заметілі, сильний град, ожеледь, сильна спека, суховії, посухи, ураганні вітри, циклони, шквали, смерчі, торнадо, пилові бурі, тумани, сильні морози;

гідрологічні небезпечні явища – такі, як повені, паводки, підвищення рівня грунтових вод, цунамі та ін. ;

природні пожежі лісових та хлібних масивів;

масові інфекції та хвороби людей (епідемії), тварин (епізоотії) і рослин (епіфітотії).

Землетруси – підземні поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії, що спричиняють коливання земної поверхні, деформацію земної кори та деформування чи руйнування інженерних споруд.

Один з найбільших землетрусів при будівництві водосховища був відмічений на р. Койно в Індії. У 1967 році тут були зареєстровані підземні поштовхи силою до 9 балів. Вони супроводжувалися значними руйнуваннями і людськими жертвами. У період з 1961 по 1963 причиною ряду значних підземних поштовхів було заповнення одного з найбільших підземних водосховищ на р. Замбезі в Африці.

За останні 40 років люди штучно заповнили водойми приблизно 10 трильйонами тонн води.

У результаті переміщення води з океанів на континенти маса Землі навколо екватора зменшилася, а в Північній півкулі, де найбільше водосховищ, збільшилася. Таке зміщення маси, як вважають учені, прискорило обертання Землі, оскільки вода опинилася ближче до осі обертання. Більш швидке обертання скорочує день. Через ефект водосховищ день за останні 40 років скоротився приблизно на 8 мільйонних часток секунди.

Оскільки штучні водосховища розташовані на Земній кулі несиметрично, запаси води в них “зсунули” і земну вісь приблизно на 60 см від Північного полюсу у бік західної частини Канади. Таким чином, створення штучних водойм тягне за собою достатньо великі за масштабами (глобальні) наслідки, і ще не всі з них ми маємо змогу оцінити. Багато хто з учених вбачає в цьому одну з причин виникнення землетрусів. До виникненя землетрусів може привести також щорічне закачування в середньому близько 100 тис. м3 стічних вод у глибокі водоносні горизонти.

Сель – стрімкий потік великої руйнівної сили на басейнах гірських річок, що складається з суміші води та крихких, ламких порід, і виникає внаслідок інтенсивних дощів чи танення снігу, а також прориву завалів і морен.

Причинами виникнення селевих потоків є як природні фактори (сильні зливи, інтенсивне танення снігу й льоду, землетруси та виверження вулканів), так і антропогенні фактори: