Техногенні екологічні катастрофи

В Україні підтоплено майже 11% усіх урбанізованих територій у приблизно 260 містах та 280 селищах міського типу. Особливо схильні до підтоплення північно-східні та південні області, Донецько-Дніпровський промисловий регіон.

Останнім часом причиною виникнення багатьох стихійних лих є глобальні кліматичні зміни, в основі яких також лежить антропогенний фактор. Для об’єднання зусиль на запобігання лих та поліпшення інформованості світового співтовариства при ООН єснує програма обізнаності та готовності до аварійних ситуацій на локальному рівні (APELL). Одним з основних завдань цієї програми є підвищення обізнаності як спеціалістів, так і населення щодо можливих техногенних і природно-техногенних ситуацій.

 

 

Техногенна екологічна катастрофа – це аварія технічного пристрою (атомної електростанції, танкера та ін.), яка приводить до несприятливих змін у навколишньому природному середовищі і, як правило, масової загибелі живих організмів і економічних збитків.

Причинами виникнення техногенних катастроф і аварій є порушення правил експлуатації і техніки безпеки, вплив природних стихійних лих, різні технічні поломки, воєєно-диверсійні акції та ін. Людський фактор відіграє далеко не останню роль у виникненні техногенних катастроф. За оцінками експертів, помилки персоналу обумовлюють 45% екстремальних ситуацій на АЕС, 60% авіакатастроф і 80% катастроф на морі. Найбільш екологічно небезпечними є катастрофи на радіаційних і хімічних об’єктах, нафто- і газопроводах, транспортних системах, греблях водосховищ. Хімічні аварії виникають на об’єктах, які випускають, зберігають або транспортують токсичні хімічні речовини.

Катастрофічна ситуація виникла в 1978 р. у районі каналу Лав (м. Ніагара-Фоллс, США). З 1942 та 1953 рр. філіал відомої нафтохімічної корпорації “Оксідентал Петролеум” проводив поховання небезпечних відходів, що містять діоксин і ще приблизно 200 отруйних речовин. Через 25 років вони просочилися на поверхню, потрапили у водопровідну мережу і створили серйозну загрозу життю і здоров’ю населення. 1 серпня 1978 р. президент США Д. Картер оголосив “національну надзвичайну ситуацію” – населення міста було евакуйоване.

Ступінь небезпеки з кожним роком зростає внаслідок транспортування цих речовин автомобільним і залізничним транспортом, річковими і морськими суднами, трубопровідним транспортом.

Значне забруднення морських акваторій і узбережжя виникає в результаті аварій нафтових танкерів (табл. 1).

 

Таблиця 1

Деякі аварії нафтових танкерів (Преждо и др., 1999) 

 

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу або завдає шкоди довкіллю.

Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються значними жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище зумовив розподіл їх за видами:

аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної та азотної кислот, чадного та сірчаного газів та інших речовин) ;

аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

пожежі та вибухи;

аварії на транспорті та інші.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

Катастрофа – це великомасштабна аварія, яка призводить до тяжких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток ставить під загрозу існування ісієї біосфери.

 

 

Найбільший внесок у забруднення навколишнього природного середовища вносять теплові електростанції, транспорт, металургійні й хімічні заводи. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сульфуру, карбону та нітрогену, споживають велику кількість води: для отримання однієї кВт-години електроенергії теплові електростанції витрачають близько 3 л води (атомні – ще більше, 6-8 л води). Стічні води теплових електростанцій забруднені й мають високу температуру, що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення.

Металургійні підприємства відзначаються високим споживанням ресурсів і великою кількістю відходів, серед яких пил, оксид карбону, сірчаний газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (бенз-α-пірен). Металургійна промисловість споживає багато води, яка забруднюється в процесі виробництва.

Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

Значне забруднення дає целюлозно-паперова промисловість. За об’ємом забруднених стоків вона посідає перше місце (15%). У стічних водах підприємств цієї промисловості налічується більше 500 компонентів, причому ГДК (гранично-допустимі концентрації) визначені лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять сполуки сульфуру та хлору, розчинена органіка.

Значна кількість забруднюючих речовин потрапляє в природне середовище у процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільше збитків завдає застосування пестицидів – щорічно у світі їх використовують 4 млн. т, але лише один відсоток їх впливає на шкідників сільськогосподарських культур. Решта впливає на інші організми, вимивається в грунти та водоймища, розвіюється вітром. Ефективність застосування пестицидів постійно знижується