Тема лекції № 1. Загальні положення про державу і право

Правосуб'єктністю юридичних осіб є їх компетенція. Компетенція - сукупність прав, обов'язків та повноважень організацій і держави в цілому, наданих для виконання їх функцій. Компетенція має чітко визначені рамки і встановлюється нормативно-правовими актами.

Суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин складають юридичний зміст правовідносин.

Підставами для виникнення, зміни чи припинення правовідносин є юридичні факти.

Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, передбачені гіпотезою правової норми, які викликають виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Їх поділяються на: правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі; позитивні й негативні; постійно діючі та одноразової дії; юридичні дії і юридичні події.

Юридичні події - це життєві обставини, що виникають, діють й припиняються незалежно від волі суб'єктів правовідносин (народження, смерть людини, хвороба, стихійне лихо).

Юридичні дії - це життєві обставини, виникнення, функціонування й припинення яких залежить від волі суб'єктів правовідносин. Вони поділяються на правомірні й неправомірні.

До правомірних дій належать:

-юридичні акти - правомірне застосування права, що здійснюється з метою викликати юридичні наслідки (постанова слідчого про припинення кримінальної справи, договір, заява, скарга);

-юридичні вчинки - дії, що не мають спеціальної мети спричинити юридичні наслідки (знайдення скарбу, створення художнього твору, наукової праці тощо).

До неправомірних дій належать: правові аномалії - зловживання правом, що не є правопорушенням.

 

Правопорушення - це дія чи бездіяльність, що здійснюється всупереч установленим у суспільстві правовим нормам.

Для правопорушення характерні певні ознаки, а саме:

1)суспільна небезпечність (наносить шкоду інтересам суспільства, держави);

2)протиправність (порушує норми права);

3)винність (залежить від ставлення суб'єкта правопорушення до своєї поведінки);

4)карність (за його вчинення передбачена юридична відповідальність).

Склад правопорушення: об’єкт (порушене матеріальне чи нематеріальне благо, яке захищається правом), об’єктивна сторона (саму протиправну дію, її шкідливі наслідки, причинний зв'язок між дією й результатом), суб’єкт (дієздатна особа, яка здійснила правопорушення) і суб’єктивна сторона (вину, тобто ставлення правопорушника до дії та її результатів у формі умислу чи необережності; розрізняють також і змішану вину: умисел і необережність).

Мотив правопорушення - це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її до вчинення правопорушення.

В залежності від ступеня суспільної небезпечності правопорушення поділяються на злочини й проступки.

Злочин - суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, за яке законом передбачена кримінальна відповідальність.

Проступки розрізняють:

-адміністративні (порушення встановленого державою порядку в громадських місцях, а також порядку управління у різних сферах життєдіяльності суспільства);

-дисциплінарні (порушення дисципліни праці, військової, навчальної, державної та інших видів дисципліни, внутрішнього розпорядку організації, установи);

-цивільно-правові (заподіяння майнової шкоди, порушення інших майнових або особистих інтересів осіб, що захищаються законом).

Факт учинення правопорушення та його склад є підставою для притягнення до юридичної відповідальності.

 

1.Юридична відповідальність: поняття, ознаки й види

Юридична відповідальність - це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ. Вона завжди супроводжується моральним осудом правопорушника.

Юридична відповідальність поділяється на перспективну і ретроспективну (позитивну й негативну).

Позитивна відповідальність - це сумлінне виконання свої обов'язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

Ретроспективна відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння й суб'єкта правопорушення, покладанням останнього обов'язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення. Існують такі види ретроспективної юридичної відповідальності:

Кримінальна відповідальність - різновид ретроспективної юридичної відповідальності, що полягає у вживанні заходів кримінального покарання до фізичних осіб, винних у вчиненні злочину;

Адміністративна відповідальність - різновид ретроспективної юридичної відповідальності, під якою розуміють покладення на порушників загальнообов'язкових правил, що діють в управлінні та в інших сферах, адміністративних стягнень, котрі тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового чи морального характеру;

Дисциплінарна відповідальність - різновид юридичної ретроспективної відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни із застосуванням до нього догани та звільнення. Законодавством, статутами й положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть бути передбачені інші дисциплінарні стягнення;

Цивільно-правова відповідальність - самостійний вид ретроспективної юридичної відповідальності фізичної чи юридичної особи за порушення договірних зобов'язань, за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення особистих немайнових прав;

Матеріальна відповідальність - різновид ретроспективної юридичної відповідальності працівника за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків.

Ретроспективній юридичній відповідальності характерні такі ознаки:

-застосування державно-правового примусу;

-негативна реакція держави на правопорушення й суб'єкта, що винний у його скоєні;

-обов'язок правопорушника зазнати несприятливих наслідків за свою протиправну поведінку.

Принципи юридичної відповідальності: відповідальність винної особи за діяння, а не за виявлення наміру; законність, невідворотність, доцільність і справедливість покладення юридичної відповідальності; гуманність і своєчасність юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність покладається на особу лише за наявності певних обставин, передбачених законом, зокрема, підстави відповідальності. Такою підставою є факт учинення правопорушення та його склад.

При застосуванні до особи заходів державного покарання діє “презумпція невинуватості”, тобто особа вважається невинною, поки не буде доведена її вина. Доводити вину повинні компетентні державні органи, які здійснюють звинувачення.

Притягаючи особу до юридичної відповідальності, держава переслідує такі цілі: охоронну; виховну; відновлюючу; профілактичну (запобіжну).

Висновок

Як офіційний представник суспільства держава повинна робити все від неї залежне для поліпшення життя людей. Функції держави характеризують сутність, соціальне призначення й роль держави в суспільстві. У соціальних демократичних і правових державах вони уособлюють загальнолюдські та гуманістичні форми. Форма держави характеризується відповідною організацією та реалізацією публічної влади, взаємозв’язком держави з особою і громадянським суспільством. Апарат держави посідає головне місце в системі організацій державного механізму, оскільки здійснює державну владу та управління в суспільстві.

Право як соціальний регулятор суспільних відносин забезпечує регулювання найбільш важливих потреб та інтересів між людьми як у межах певної країни, так і на землі  у взаємовідносинах усього світового співтовариства. Внутрішня форма права характеризується відповідною сукупністю правових норм, що об’єднуються в інститути, підгалузі та галузі права.

Правопорушення як один із різновидів протиправних діянь, тягне за собою ретроспективну юридичну відповідальність, що є реакція держави на правопорушника і ті діяння, які він скоїв і за них зобов’язаний понести певну кару чи стягнення з метою виправлення й перевиховання. 

 

1.Конституція України, 1996 р.

2.Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р.

3.Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 р.

4.Закон України „Про правові засади цивільного захисту” від 24.04.2004 р.

5.Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / За ред. М.В. Цвіка,                        В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. - К., 2002.

6.Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / За ред.                                В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

7.Правознавство: навч. Посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та ін.; під ред. В.В.Копейчикова 2-е вид., перероб та доп. – К.: Юрінком Інтер, 1999 р.

8.Подберезський М.К. Основи правознавства України. - Х., “Основа” - 1994.

9.Теорія держави і права: Навч. посібник / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв,                О.Л. Слюсаренко. - К., 2001.

10.Скакун О.Ф., Подберезський М.К. Теорія держави та права. - Х., 1997 р.

11.Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч.посіб. – К.: Каравела, 2003. – 384 с.