Тенденції міжнародного поділу праці

та реалізації в кінцевому рахунку їх узгодженої економічної політики в цілому.

На основі узгодженої довгострокової політики можна, зокрема, раціональніше використовувати національні науково-технічні і виробничі потенціали шляхом подальшого розвитку стійкого поділу праці та кооперації у вирішенні завдань по прискореному створенню і впровадженню у виробництво передових технологій, техніки та нових матеріалів; підвищити узгодженість дій зацікавлених країн у галузі зовнішніх науково-технічних зв'язків.

Це буде сприяти запобіганню не тільки чисто комерційних втрат, але і виникненню свого роду «імпортованого паралелізму» – організації в ряді країн однотипних виробництв на базі різнорідної техніки і технології, різних стандартів, що ускладнюють розвиток авангардних напрямів технічного прогресу колективними зусиллями країн співдружності.

Координація патентно-ліцензійної політики – це в кінцевому рахунку одна з передумов вирішення більш загальної проблеми – зміцнення техніко-економічної невразливості співдружності. Такого роду невразливість не має нічого спільного з науково-технічною автаркією, економічної автаркією взагалі. Мова тут йде про такий розвиток виробничого і науково-технічного потенціалу співдружності, який, забезпечуючи потреби країн в новітній техніці, дозволяв би одночасно підвищувати надійність і ефективність їх участі у світовому економічному і технологічному обміні.

Узгоджена економічна політика, як і окремі її компоненти (науково-технічна, структурна політика) повинна спиратися на систему внутрішньогосподарських заходів, що забезпечують єдність економічних і технологічних завдань, нерозривність циклу «наука-техніка-виробництво» (включаючи тиражування нововведень), органічну ув'язку планів розвитку науки і техніки з іншими розділами народногосподарських планів. Зрозуміло, що якщо завчасно не передбачені відповідні кошти, не підготовлені, не узгоджені конкретні заходи з науково-технічного та виробничо-економічного співробітництва, то це позначиться на ефективності практичного використання його кінцевих результатів.

Зміна положення в даній області припускає підвищення дієвості «впроваджувальних» стимулів як в окремих країнах, так і на міжнародному рівні в інтересах зростання ефективності виробництва і технічного вдосконалення продукції, посилення диференціації внутрішніх цін на «рядові» вироби та вироби, що втілюють новітні науково-технічні досягнення. Мова йде в кінцевому рахунку про те, щоб на ділі перетворити довгострокову науково-технічну політику економічної інтеграції, в фактор, що визначає найважливіші структурні і якісні зрушення в економіці співдружності країн РЕВ і в системі поділу праці між ними на перспективу. Реалізація цього принципового положення, передбачено комплексною програмою, стало в умовах переростання науково-технічної в науково-виробничу революцію невідкладної практичної завданням.

Що стосується вплив НТР, то це призвело насамперед, до відносного зниження ролі для промислово розвинених країн сировини і продовольства, що поставлялися з менш розвинених країн. НТР сприяв більш економного витрачання природної сировини, розширенню виробництва синтетичного сировини в самих розвинутих країнах, а також збільшенню в останніх виробництва деяких видів натуральної сировини. НТР у сільському господарстві призвела до зростання самозабезпеченості розвинених країн, особливо в Західній Європі, продовольством і сільськогосподарською сировиною. Все це певною мірою підірвало ту основу, на якій базувалося міжнародний поділ праці з початку XX ст. Воно не могло далі розвиватися по лінії поглиблення спеціалізації країн Азії, Африки та Латинської Америки тільки на виробництві сировини і продовольства.

Разом з тим під впливом НТР інтенсифікувалися процеси міжнародного поділу праці між промислово розвиненими країнами

Характеристика напрямки діяльності України в системі міжнародного поділу праці

МПП в інтернаціоналізації господарського життя залежать від багатьох факторів. Однак основними з них є наступні: рівень і динаміка руху національної економіки, ступінь її відкритості та залучення до МПП, прогресивність і розвиненість ЗЕС, вміння національної економіки адаптуватися до умов міжнародного господарського життя і одночасно впливати на них у бажаному напрямку. Слід зазначити, що Україна як складова частина колишнього Радянського Союзу, а нині як суверенна держава надає недостатнє вплив на МПП і на інтеграційні процеси в міжнародного господарського життя, оскільки залишалася протягом значного періоду часу, по суті, в стороні від головних світогосподарських процесів. У нових умовах, коли Україна входить до ринкової економіки, країна починає знімати багато перешкод, які заважали активній і масштабному її залученню в інтеграційні процеси. Однак хворобливі явища, якими супроводжується економічна і політична перебудова в Україні та інших країнах на території колишнього СРСР (круте падіння виробництва, різке скорочення інвестицій, розрив виробничих зв'язків, наростаюча інфляція та ін.), ведуть до того, що роль України у світовій економіці і в МПП не тільки не зростає, а скорочується.

При всьому тому множині точок зору щодо шляхів включення України в МПП і світогосподарські зв'язки ясно і безсумнівно наступне. Успішне вирішення цієї проблеми буде в кінцевому рахунку залежати, по-перше, від оздоровлення економіки країни на шляхах її структурної перебудови та переходу до ринкових умов господарювання, а по-друге, від створення дієвих законодавчих, організаційних, матеріальних, технічних передумов для цього.

Україна як суверенна держава робить, по суті, лише перші кроки на світовій арені. У цих умовах належить в стислі терміни розробити довготривалі, науково обгрунтовані пріоритети зовнішньої, в першу чергу зовнішньоекономічної політики країни. У цих умовах належить вирішити багато принципової важливості проблеми органічного входження України у світове господарство, використання повною мірою можливостей МПП для вирішення своїх внутрішніх завдань, географічних і структурних проблем ЗЕС. Країні належить не просто проголосити перехід протягом визначеного терміну до економіки відкритого типу, але і прийняти відповідні рішення щодо практичної реалізації цього курсу. У світлі сформованих нових реалій вимагають більш глибокого аналізу, осмислення і відображення у