Теоретичні основи картографування об'єктів історичного середовища

У Білорусії створена та функціонує система моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій як природних так і техногенних. Це один з напрямків діяльності Міністерства з надзвичайних ситуацій РБ. Вона функціонує на республіканському, територіальному та місцевому рівнях.

Для Республіки Білорусь найбільш характерними джерелами небезпеки є:

Біологічна небезпека. У Республіці Білорусь є до 500 природних осередків сибірської виразки, туляремія,  природні вогнища сказу диких тварин; спостерігаються ураження сільськогосподарських культур бурою іржею, фітофторозом, картопляною софкою, колорадським жуком та ін.

Гідродинамічна небезпека. Загальна протяжність дамб і гребель становить понад 850 км. Особлива небезпека прориву дамб і гребель зберігається в Брестській і Гомельській областях.

Небезпека стихійних лих. Серед стихійних лих найбільшу небезпеку республіці представляють урагани, повені, лісові та торф'яні пожежі, зливи, посухи, смерчі.

Екологічна небезпека. Під екологічною небезпекою розуміють можливість погіршення під впливом природних факторів і господарської діяльності людини показників якості природного середовища. На території республіки є тільки середніх і великих підприємств близько 2100, які мають 63 тисячі джерел викидів. Крім того, є близько 600 тис. легкових і близько 50 тис. вантажних машин і автобусів, кожен з яких викидає в повітря більше 40 найменувань шкідливих речовин. Щорічно у водойми викидається понад 1 млрд. м 3 стічних вод. Відбувається забруднення грунту, падає врожайність, змінюється клімат, підвищується небезпека руйнування екологічних систем.

На території досліджуваного об’єкта можуть виникнути такі природні та техногенні небезпеки, як: урагани, повені, затори криги, блискавки.

Оскільки, біля об’єкта дослідження протікають дві повноводні річки Мухавец та Західний Буг, то найбільш імовірним є виникнення повені.

Повінь – це небезпечне природне (фізико-географічне, геофізичне, гідрометеорологічне, гідрогеологічне) явище стихійного характеру, яке виникає у певні як правило, прогнозовані, з недостатньою точністю в часі, періоди на річках, водоймах, днищах балок, суходолів, замкнутих котловин і блюдець. Воно виявляється в утворені великого поверхневого стоку, підйомів рівнів води, виході її з берегів, у тимчасовому затоплені низьких територій із розташованими на них сільськогосподарськими угіддями, населеними пунктами і виробничими об’єктами [30].

На території дослідження повені природного характеру виникають внаслідок випадання значних опадів, інтенсивним таненням снігу або скресання криги, що є наслідком глобального потепління. Весняні води, особливо в поєднанні із сильними вітрами, можуть призвести до затоплення великих територій, масових уражень населення і завдати величезних матеріальних збитків.

Існують різні класифікації повені залежно від висоти та швидкості підйому води, забезпеченості стоку і рівнів води, площі затоплення, розміру завданих збитків, характеру руйнування русла і берегів. Залежно від частоти, розміру площ затоплення та величини збитків повені поділяються на низькі (малі), середні, великі (високі), видатні (історичні) та катастрофічні [30].

Засоби захисту населення та територій при загрозі повені [30]:

Посилення контролю за підйомом води у водосховищах та річках, прогнозування можливої площі затоплення рівнями води, масштабів і ступеня можливих збитків для населення і територій.

Визначення заходів щодо захисту людей та територій на основі проведених прогнозів, постановка завдань перед виконавцями робіт.

Організація виконання підготовчих заходів щодо захисту населення і територій: приведення в готовність сил і засобів для ліквідації наслідків повені; проведення інженерно-технічних заходів щодо додаткового проведення робіт з метою укріплення дамб, берегоукріплень та інших споруд у районах можливої повені; накопичення запасу будівельного матеріалу для засипки проривів, проранів і нарощення дамб; проведення на об’єктах економіки підготовчих заходів щодо зупинки або зміни технологічних процесів, захисту енергетичних та технологічних мереж, а також вивозу матеріальних цінностей.

При виникненні повені [30]:

Оцінка ситуації, що склалася, та прогнозування наслідків повені.

Прийняття рішень щодо заходів захисту населення і територій, евакуація населення, вивіз матеріальних цінностей.

Оповіщення населення про повінь, у якому зазначається очікуваний час початку та швидкість підняття води, можливі райони та очікувані терміни їх затоплення, порядок здійснення евакуації населення та вивозу матеріальних цінностей.

Приведення в готовність сил і засобів для ліквідації наслідків повені.

У наслідок зміни клімату у зимовий період на ріках спостерігається таке явище як затор криги, що являє собою скупчення криги в руслі, що стискує живий перетин річки і викликає підйом рівня води в місці скупчення криги та на ділянці вище від нього [30]. Дане явище спостерігається у весняний період при розкритті річки. Головними ознаками є припинення руху криги та її збір на заторній ділянці.

Затор криги утворюється в період замерзання та розкриття ріки, коли її швидкість становить не менше 0, 6 м/с. Значні обсяги криги формуються при замерзанні річок, розташованих у районах з затяжною осінню.

За механізмом формування розрізняють затори підпірнування та торошення. Затори підпірнування утворюються під час затягування крижин під край крижаного покриву і скупчення їх під льодом. Торочення утворюються під час руйнування крижаного покриву в процесі переміщень, є поширеним на великих річках. У результаті зіткнення відбувається заповзання одних крижин на інші, їх стискання та торочення [30].