Теоретичні засади інвестиційного розвитку регіону

 

Інвестиції – це вкладення капіталу суб'єкта у, що-небудь для збільшення згодом своїх доходів.

Інвестиції розглядаються як процес, що відображає рух вартості, і як економічна категорія – економічні відносини, пов'язані з рухом вартості, вкладеної в основні фонди. Необхідною ланкою процесу є заміна зношених основних засобів новими. Разом з тим розширення виробництва може здійснюватися тільки за рахунок нових вкладень, спрямованих не тільки на створення нових виробничих потужностей, але й на вдосконалення старої техніки або технологій. Саме це і становить економічний сенс інвестицій.

Сукупність витрат – це довгострокове вкладення капіталу в різні галузі економіки, реалізується у формі цілеспрямованого вкладення капіталу на певний термін в різні галузі і сфери економіки, а також в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності для отримання доходу. Саме поняття «інвестиції» означає вкладення капіталу в галузі економіки не тільки на підприємстві, а й усередині країни і за кордоном.

Інвестиції – це відкладання грошей на завтрашній день, щоб мати можливість більше отримати в майбутньому. Одна з частин інвестицій – споживчі блага, вони відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів) [1. с. 114].

Інвестиції поділяються на:

• інтелектуальні – спрямовані на підготовку та перепідготовку фахівців на курсах, передачу досвіду, ліцензій і нововведень, спільні наукові розробки;
• прямі – інвестиції, зроблені юридичними та фізичними особами, які мають право на участь в управлінні підприємством і повністю володіють підприємством або контролюючими не менше 10% акцій або акціонерного капіталу підприємства;
• портфельні – не дають право вкладникам впливати на роботу фірм і компаній, що вкладаються в довгострокові цінні папери, купівлю акцій;
• реальні – довгострокові вкладення коштів у галузі матеріального виробництва;
• фінансові – боргові зобов'язання держави;
• тезавраційних – так називаються інвестиції, здійснювані з метою накопичення скарбів.

Прибуток від таких інвестицій може бути отримана інвестором тільки за рахунок зростання вартості самих об'єктів інвестування, тобто за рахунок різниці між ціною купівлі та продажу. Довгий час у нашій країні тезавраційний вид інвестицій представляв практично єдину можливу форму інвестування, і до цих пір для багатьох інвесторів залишається основним способом збереження і накопичення капіталів.

Ознаками інвестицій є:

• здійснення вкладень інвесторами, які мають власні цілі;
• здатність інвестицій приносити дохід;
• цілеспрямований характер вкладення капіталу в об'єкти і інструменти інвестування;
• певний термін вкладення коштів;
• використання різних інвестиційних ресурсів, що характеризуються в процесі здійснення попитом, пропозицією та ціною.

а) фінансові інвестиції – вкладення у фінансові інститути, тобто вкладення в акції, облігації й інші цінні папери, випущені приватними компаніями або державою, придбання корпоративних прав і інших фінансових інструментів; вони в свою чергу, підрозділяються на:

прямі – внесення засобів у статутний фонд юридичної особи в обмін на його корпоративні права;

портфельні – придбання цінних паперів і інших фінансових активів на фондовому ринку;

б) реальні/капітальні інвестиції – вкладення засобів у реальні активи, – придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації (Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») ; реальні інвестиції перебувають із двох різних компонентів:

інвестиції в основний капітал, тобто придбання знову зроблених капітальних благ, таких як виробниче устаткування, комп'ютери і будинки виробничого призначення;

інвестиції в товарно-матеріальні запаси, що являють собою нагромадження запасів сировини, підмета використанню у виробничому процесі, або нереалізованих готових товарів; комерційні товарно-матеріальні запаси вважаються складовою частиною загального розміру запасів капіталу в економічній системі; вони настільки ж необхідних, як і капітал у формі устаткування, будинків виробничого призначення;

в) інтелектуальні інвестиції – вкладення в підготовку кадрів, передача досвіду, ліцензій і ноу-хау, спільні наукові розробки.

а) прямі інвестиції – безпосереднє засобів інвестором в об'єкти інвестування (даний вид інвестування здійснюють, в основному, підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування) ;

б) непрямі інвестиції – інвестування, опосередковане іншими обличчями (інвестиційними або фінансовими посередниками). Ці інвестиції здійснюють інвестори, що не мають достатню кваліфікацію для вибору об'єктів інвестування і подальшого керування ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і інвестиційних компаній), а останні, зібрані в такий спосіб інвестиційні засоби розміщають за своїм розсудом – вибирають найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть участь у керуванні ними, а отримані прибутки розподіляють потім серед своїх клієнтів.

а) короткострокові інвестиції – вкладення капіталу на період, не більш одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, покупка короткострокових ощадних сертифікатів і т. п.) ;

б) довгострокові інвестиції – вкладення капіталу на період більш одного року.

В практику великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються в такий спосіб:

•до 2 років;

•від 2 до 3 років;

•від 3 до 5 років;

•більше 5 років.

а) внутрішні інвестиції – вкладення засобів в об'єкти інвестування, розташовані в границях даної країни;

б) інвестиції за границею – вкладення засобів в об'єкти інвестування, розташовані