Торговельно-посередницька та посередницька діяльність на товарному ринку

Початковою базою для розробки прогнозів оптового товарообігу є аналіз його розвитку в поточному та попередніх роках.

При розробці показників оптового товарообігу найбільш доцільним є використання балансового методу, який дозволяє забезпечити необхідну ув'язку між окремими його розділами, ресурсами та потребами, оптимальні пропорції в розвитку виробництва та торгівлі, раціональні співвідношення між обсягами обороту та іншими показниками оптової торгівлі. Взаємозв'язок між елементами виражається таким чином:

 

де Зп і Зк – запаси товарів в оптовій торгівлі на початок і кінець планованого періоду;

Пз – закупівля (надходження) у промислових підприємств

та інших оптових підприємств;

П1 – надходження товарів за імпортом;

Пін – закупівля товарів в інших країнах ближнього зарубіжжя;

Пд – закупівля товарів за додатковими джерелами;

Ор – оптовий товарообіг з реалізації;

Вв – внутрішньосистемний відпуск;

Мп – міждержавні постачання;

Дв – документована витрата (власні потреби та втрати), В умовах конкуренції, що розвивається, одним з найважливіших завдань стає завдання збільшення частки на ринку, на якому працює те чи інше оптове підприємство. Частка ринку, що належить оптовому підприємству, залежить від рівня цін, витрат на рекламу, доходу споживачів. Завоювання більшої частки ринку можливе лише при проведенні підприємствами правильної стратегії. З цією метою можна використовувати як наступальну стратегію, так і оборонну.

При наступальній стратегії доцільно наступне:

1) погоджувати свої дії з політикою конкурентів і пропонувати найрізноманітніші товари або спеціалізуватися у відмінному від конкурентів асортименті;

2) знижувати ціни на товари додаткового асортименту при одночасній підтримці збуту основних товарів;

3) переключатися на інший ринок, де конкурент не такий сильний, і закріплюватися на ньому, постійно відвойовувати за допомогою стимулів (надання різних знижок з ціни) окремі ділянки ринку, що належать конкуренту.

Оборонна стратегія розглядається як додаткова до наступальної. Доцільно, наприклад, при посиленні конкуренції утримати зайняту позицію, постійно контролювати дію конкурентів; наповнювати ринок товарами за зниженими цінами під час виведення конкурентом на ринок нових товарів; глибше досліджувати ринок, виявляючи можливості розширення

постачань у ті місця, де ці товари мають вищий попит.

Після визначення прогнозного значення товарообігу визначають асортиментну структуру ресурсів кожного виду товарів, необхідних споживачам.

Якість точності прогнозних розрахунків обсягів товарообігу як за обсягом, так і за структурою залежить від міри та точності оцінки ринкових умов. Для їх вимірювання використовується коефіцієнт поточних умов реалізації щодо різних товарів і товарних груп з урахуванням організації руху товару та нормативної потреби в товарних запасах, яка розраховується за формулою:

 

Кт – коефіцієнт поточних умов реалізації товарів;

Р – обсяг пролажу товару в аналізованому періоді;

П – надходження товару протягом аналізованого періоду;

Зн – товарні запаси на початок аналізованого періоду;

Т – індекс періоду.

Коефіцієнт поточних умов знаходиться в межах від 0 до 1. Чим ближче його значення до одиниці, тим простіше збут даного товару в межах наявних ресурсів.

 

 

Цінова політика є не тільки однією з головних складових систем управління доходами торговельного підприємства, але й найважливішим механізмом, що забезпечує багато пріоритетів його економічного розвитку.

Вона істотно ні їли вас на обсяги господарської діяльності торговельного підприємства, формування його іміджу у покупців, рівень фінансовою пану. Крім того, цінова політика торговельного підприємства є дієвим інструментом його конкуренції на споживчому ринку.

Специфіка торгової діяльності, яку необхідно враховувати при формуванні цінової політики підприємства, визначається наступними моментами:

1. Торговельні підприємства не можуть самостійно в повному обсягі формувати рівень цін на товари, здійснюючи свою цінову політику на споживчому ринку. Основи ціпової політики на споживчому ринку формує його виробник, обираючи ту чи іншу маркетингову стратегію. Як правило, виробнича складова в ціні товару у багато разів перевершує його торгову складову. У зв'язку з цим торговельні підприємства вимушені значною мірою орієнтуватися на цінову політику виробника.

2. На відміну від виробника, торговельні підприємства н переважній більшості випадків формують цінову політику не за конкретними різновидами товарів, а за певною асортиментною їх сукупністю. Таким чином, на підприємствах торгівлі цінова політика носить не монотовариий, а політоварний характер,

3. Окрім безпосередньо товарного елементу, на ціпову політику торговельних підприємств накладає істотний відбиток і рівень торгових послуг. Цс пов'язано з тим. що рівень цін, за якими здійснюється реалізація товарів на підприємствах торгівлі, невід'ємна від конкретного рівня обслуговування, пропонованого покупцям на цих підприємствах.

4. Цінова система на підприємствах торгівлі носить, як правило, жорсткіший характер, ніж на виробничих підприємствах. Наприклад, у роздрібній торгівлі навіть не використовується поняття «базисна ціна», яка підлягає «уторгуванню» в процесі продажу. І навіть вживана окремими підприємствами роздрібної торгівлі система цінових знижок носить стандартний характер відносно окремих цінових ситуацій або категорій покупців. Це утрудняє гнучкість здійснення цінової політики на підприємствах торгівлі.

5. Торговельні підприємства не застосовують цінових стратегій виробників, пов'язаних з тривалою несприятливою ситуацією на ринку конкретного споживчого товару. Як правило, умови торгової діяльності дозволяють торговельному підприємству швидко покинути такий товарний ринок, тобто припинити