Типологія стилів лідерства

Зіштовхуючись із проблемою етичного вибору, менеджери, як правило, ґрунтуються на нормативній точці зору, тобто визначених нормах і цінностях, відповідно до яких і приймаються рішення. У нормативній етиці виділяють кілька підходів до опису систем цінностей і відповідно прийняття етично складних рішень, що можуть бути застосовані в практиці менеджменту: утилітаристський підхід, індивідуалістичний підхід, морально-правовий підхід, концепція справедливості.

Стосовно бізнесу етика визначає такі моральні критерії і параметри відносин між виробниками і споживачами, службовцями і керуючими компанії, самими компаніями і державою, які утворюють систему взаємних обов'язків індивідуумів.

Без дотримання етичних норм вся інфраструктура бізнесу, яка в багатьох випадках будується на основі неформальних угод, неформальних контрактів, довіри партнерів один до одного, буде порушеною. Тому ступінь довіри партнерів один до одного відіграє суттєву роль в бізнесі. Опитування менеджерів, проведені у Франції, Німеччині, США, показали, що більшість з них поділяє точку зору, що здорова етика є запорукою успішного бізнесу.

Існує чимало етичних критеріїв цивілізованого підприємництва, але особливу цінність в ділових відносинах набуває чесність і порядність партнерів. Американський підприємець К. Редолл писав, що в бізнесі необхідно покладатися на сумлінність індивідуума: це той бік свободи, яка називається відповідальністю.

 

 

Головна задача вивчення менеджменту, як наукової дисципліни складається в одержані комплексу знань відносно вибору нових форм та методів управління при утворенні комплексу знань відносно цілісної, ефективної та гнучкої системи управління організації в умовах ринкової економіки, яка тільки розвивається.

Знання теоретичних основ управління дають можливість оволодіти культурою та мистецтвом керівництва колективу, включаючи вміння ставити загальні та конкретні цілі, задачі діяльності організації; розробляти стратегію управління при умові громадських, колективних, особистих інтересів, контролювати процес її реалізації.

В процесі управління відбувається делегування прав та обов’язків для організації взаємодії різних органів управління та розподіл задач, які виконуються різними працівниками.

Керівники повинні передавати своїм працівникам свої права та обов’язки, інакше робота, яка вимагається не буде виконана.

Тому організація робіт – це функція, яку повинні здійснювати всі керівники незалежно від їх рангів. Хоча зміст цієї концепції складається в делегуванні прав та обов’язків для розподілу праці по горизонталі та вертикалі, однак рішення про вибір структури організації завжди приймається керівництвом вищого рангу. Керівники нижчого та середнього рангу лише допомагають йому, надаючи необхідну інформацію.

В цілому задача менеджерів – це вірний вибір тієї структури, яка краще всього відповідає цілям та задачам організації, а також впливає на неї внутрішнім та зовнішнім фактором. «Найкраща» структура – це та, котра кращим способом дозволяє організації ефективно взаємодіяти з зовнішнім оточенням, продуктивно та доцільно розподіляти і направляти зусилля своїх співробітників і, таким чином вдовольняти потреби клієнтів та досягати своїх цілей з високою ефективністю.

 

 

Персонифікуючі групи стилів управління

Автори Стиль

Левін, Ліппіт Автократичний

Уай Демократичний, попустительський

Журавльов Директивний, колегіальний, ліберальний

Лікерт, Кац, Мак-Коул Орієнтований на завдання

Морзе, Жупльєв Орієнтований на людей

Хелпін, Уінтер Ініціюючий та погоджувальний

Блейк та Моутон Піклування про виробництво, про людину

Хаус Інструментальний, стимулюючий, підтримаючий участь

Херсі та Бланшар Вказання завдання, підтримання участі, делегування

Врум та Йєтон Автократичний, консультативний, повна участь

Кузьмін, Волков, Емельянов Контактний, цілепозитивний, делегуючий, проблемоорганізований

 

 

Характеристика стилів керівництва

Параметри взаємодії

керівника -підлеглого Авторитарний Демократичний Ліберальний

Прийняття рішення Односібно

вирішує питання Радиться з підлеглими

перед прийняттям

рішення Чекає вказівок від

керівництва чи рішення

ради

Спосіб доведення

рішення до виконавця Наказує,

розпоряджається,

командує Пропонує, прохає Прохає, вмоляє

Розподіл

відповідальності Бере на себе чи

перекладає на

підлеглих Розпоряджається в межах повноважень Знімає з себе будь-яку відповідальність

Відношення

до ініциативи Пригнічує повністю Збагачує, використовує

в інтересах справи Віддає ініциативу в

руки підлеглих

Відношення до підбора кадрів Лякається

кваліфікованих

робітників, прагне від

них позбутися Підбирає ділових,

грамотних робітників Підбором кадрів не

займається

Відношення до

недоліків власних знань Все знає – все вміє Постійно збагачує свою кваліфікацію, враховує

Критику Поповнює власні знання

та підтримує цю рису у

підлеглих

Стиль спілкування Тримає дистанцію, нетовариський Дружньо спрямований,

любить спілкування Лякається спілкування, спілкується з підлеглими

лише за їх ініциативою

Характер відносин з підлеглими Керується настроєм Рівна манера спілкування.

Постійний самоконтроль М’який, підкорений

Відношення

до дисципліни Прибічник формальної жорсткої дисципліни Прибічник розумної

дисципліни, здісйнює диференційний підхід

до людей Вимагає формальну

дисципліну

Відношення до

морального впливу на підлеглих Вважає покарання

основним методом стимулювання, надає

перевагу обраним

лише в свята Використовує різні види

стимулів постійно Діє таким же чином

  

 

Управлінські ролі

Міжособистісні Інформаційні Вирішальні

Номінальний глава Аналітик Підприємець

Лідер Глашатай Охоронець порядку

Зв’язковий Представник Розподільник ресурсів

Посередник

 

 

1. Обозов Н. Н. “Психология работы с людьми”. К., 1990.

2. Старобинский Э. Е. Как управлять персоналом? М., 1997.

3. Терещенко В. Наука керувати. Бесіди економіста. К., 1998.

4. Управление – это наука и искусство. М., Республика, 1992.

5. Шегда А. В. “Основи менеджменту”. К., Знання, 1998.

6. Хміль Ф. І. “Менеджмент”. Київ “Вища школа”, 1995р.

7. М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. “Основы менеджмента”. Москва – Издательство “Дело”, 1997г.

8. Щекин Г. В. “Практическая психология менеджмента”. К. : “Україна”. – 1994г.

9. В. В. Гончаров «В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала» т. : 1, 2. К., 2002.