Участь сторони захисту у формуванні речових доказів

Ініціювання проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України, ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокуророві відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України. На відміну від витребування й отримання речей від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб, цей спосіб участі сторони захисту у формуванні доказів є більш дієвим, оскільки нормами кримінального процесуального закону чітко визначений механізм реалізації підозрюваним, обвинуваченим, його захисником і законним представником права ініціювати проведення процесуальних дій та як процесуальна гарантія його реалізації закріплений судовий контроль за законністю й обґрунтованістю постанов слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій (ч. 3 ст. 93 і п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України).

У юридичній літературі обґрунтовано відзначається, що ініціювання проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій не можна розглядати як спосіб збирання доказів стороною захисту, оскільки суб’єктами збирання доказів за клопотанням сторони захисту є слідчий, прокурор, які проведуть відповідну дію [4, с. 244-245]. Більше того, ініціювання проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій може розглядатися як спосіб участі сторони захисту у формуванні доказів виключно за умови проведення відповідної дії слідчим, прокурором.

Аналізуючи норми глав 20 і 21 КПК України в контексті дослідження способів збирання речових доказів стороною обвинувачення, автор статті вказував, що речі, які підлягають визнанню речовими доказами, можуть бути виявлені під час обшуку та огляду як слідчих (розшукових) дій, а також у ході таких негласних слідчих (розшукових) дій: 1) виїмки кореспонденції, на яку накладено арешт (ст. ст. 261 і 262 КПК України) ; 2) контролю за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України) ; 3) виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України) [5]. При цьому огляд проводиться з метою виявлення й фіксації відомостей щодо обставин учинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 237 КПК України), тобто на початковому етапі досудового розслідування, коли сторона захисту ще може бути відсутня. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб (ч. 2 ст. 246 КПК України), тобто їх проведення зумовлюється необхідністю документування факту вчинення злочинного діяння. Як відзначає Є. Д. Скулиш, «негласність проведення слідчих (розшукових) дій виражається в тому, що вони здійснюються приховано не лише від осіб, злочинна діяльність яких документується, але й від усіх інших суб’єктів, що не приймають безпосередньої участі у її провадженні» [6, с. 109]. Більше того, ч. 2 ст. 246 КПК України закріплює вичерпне коло негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, зараховуючи до їх контролю за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України) і виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України). Отже, участь сторони захисту у формуванні речових доказів за допомогою досліджуваного способу, по суті, обмежується ініціюванням проведення обшуку й огляду (у тому числі й додаткового та повторного) як слідчих (розшукових) дій.

Водночас у судовій практиці наявні випадки, за яких стороною захисту й судом неправильно тлумачиться як коло слідчих (розшукових) дій, так і зміст ініціювання їх проведення. Так, Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 09. 09. 2013 р. у справі № 255/10492/13-к скасував ухвалу слідчого судді Ворошиловського районного суду м. Донецька Донецької області від 28. 08. 2013 р., якою скарга ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СВ Ворошиловсько- го РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 02. 04. 2013 р. про відмову в задоволенні клопотання від 12. 03. 2013 р. про ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій – збирання доказів (документів) шляхом витребування, повернута заявнику, і постановив нову ухвалу, якою визнав указану скаргу ОСОБА_1 поданою у строки, передбачені ст. 304 КПК України, а матеріал направив до Ворошиловського районного суду м. Донецька Донецької