Участь сторони захисту у формуванні речових доказів

Стосовно інших процесуальних дій, окрім слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових), ініціювання проведення яких може здійснюватися стороною захисту шляхом заявлення клопотань слідчому, прокурору, то вони на сьогодні нормами КПК України не закріплені.

Здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Закріплюючи наведений спосіб участі сторони захисту у формуванні речових доказів, законодавець надає їй можливість отримати будь-які речі, що мають значення для кримінального провадження, за винятком речей, вилучених законом з обігу. При цьому норми кримінального процесуального закону обґрунтовано не окреслюють кола таких дій, передбачаючи можливість отримання стороною захисту речей, що мають значення для кримінального провадження, за допомогою будь-яких незаборонених законом способів за умови формування шляхом застосування цих дій доказів, які володіють властивостями належності й допустимості. Аналізуючи цей спосіб участі сторони захисту у формуванні доказів, учені визначають примірний перелік дій захисника щодо їх отримання. Зокрема, В. О. Попелюшко вказує, що речі, які мають значення речового доказу, захиснику можуть як надаватися підзахисними, їх близькими, родичами та іншими особами, так і бути знайденими ним особисто, наприклад, під час обстеження місця події, ознайомлення з об’єктами, що зберегли на собі сліди події, при виявленні ознак документа, що водночас містить ознаки речових доказів, тощо [8, с. 393]. З урахуванням норми ч. 1 ст. 86 КПК України отримані стороною захисту докази підлягають визнанню допустимими лише за умови їх отримання в порядку, установленому КПК України, що обмежує можливості сторони захисту щодо виявлення й вилучення речей, які можуть бути визнані речовими доказами, виключно передбаченими нормами кримінального процесуального закону способами участі в їх формуванні.

У юридичній літературі висловлюються різноманітні пропозиції стосовно розширення прав сторони захисту щодо участі у формуванні доказів. Зокрема, у частині її участі у формуванні речових доказів ученими пропонується надати захиснику право проводити огляд місця події [9, с. 103; 10, с. 15-16; 11, с. 102], огляд житла чи іншого володіння особи за її згодою, огляд приміщення й території юридичних осіб за згодою їх керівних органів та огляд документів, що знаходяться у фізичних і юридичних осіб за їх згодою [8, с. 349-350], огляд предметів і документів у місці їх знаходження [12, с. 281], залучення детективів з метою розшуку речей і документів [9, с. 103--104; 13, с. 211-212; 14, с. 71-72; 15, с. 35; 16, с. 13]. З огляду на нормативне закріплення змагальності сторін як однієї із загальних засад кримінального провадження (п. 15 ст. 7 і ст. 22 КПК України) і надання стороні захисту права брати участь у формуванні доказів шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч. 3 ст. 93 КПК України), указані пропозиції заслуговують на увагу. Водночас у практичній діяльності пропоновані вченими процесуальні дії, спрямовані на формування захисником доказів, можуть бути застосовані лише за умови їх закріплення у кримінальному процесуальному законі.

Дослідження судової практики дає змогу стверджувати про дієвість цього способу участі сторони захисту у формуванні речових доказів. Так, Апеляційний суд Хмельницького області ухвалою від 14. 01. 2013 р. у справі № 2218/26505/2012 (кримінальне провадження № 11-сс/792/5/13) ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 27. 12. 2012 р. про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотань у частині відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 про визнання речовим доказом договору позики від 20. 07. 2000 р. скасував, а матеріали справи повернув для розгляду

в суд першої інстанції зі стадії прийняття скарги в цій частині. Хоча в мотивувальній частині вказаної ухвали й відзначається, що клопотання скаржника про визнання речовим доказом оригіналу договору позики від 20. 07. 2000 р. з розписками на звороті про передачу коштів належить, відповідно до положень КПК України, до слідчих (розшукових) дій [17], що не повною мірою відповідає нормам кримінального процесуального закону в частині визначення системи слідчих (розшукових) дій, проте суд із посиланням на норму ч. 3 ст. 93 КПК України вказав на право сторони захисту ініціювати проведення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів, у тому числі й шляхом заявлення клопотань про визнання речей і документів речовими доказами.

Тимчасового доступу до речей і документів. Крім наведених у ч. 3 ст. 93 КПК України способів участі сторони захисту у формуванні речових доказів, норми глави 15 КПК України надають їй право на підставі ухвали слідчого судді, суду ознайомитися з речами й документами, які знаходяться у володінні певної особи, та в разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом вилучити їх (здійснити їх виїмку). Хоча тимчасовий доступ до речей і документів нормами кримінального процесуального закону зарахований до заходів забезпечення кримінального провадження (п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України), проте в юридичній літературі він обґрунтовано розглядається як захід, спрямований на встановлення обставин кримінального правопорушення та збирання і збереження доказів [18, с. 258], захід, спрямований на збирання та перевірку доказів [19, с. 294]. Поділяючи позицію про доцільність зарахування тимчасового доступу до речей і документів до процесуальних дій, спрямованих на формування доказів, як самостійного способу участі сторони захисту