Удосконалення економічного механізму залучення інвестицій в природоохоронну діяльність

– інвестиції, які спрямовуються на природоохоронну діяльність необхідно використовувати для реалізації природоохоронних заходів, забезпечуючих максимальний економіко-екологічний ефект у даному регіоні;

– при формуванні сукупності природоохоронних заходів необхідно враховувати в якості обмежень або початкових умов ряд факторів, які характеризують стан екологічних і техногенних систем, їх взаємний вплив, а також економічну, юридичну, політичну і соціальну ситуації у даному регіоні та в країні в цілому;

– удосконалення економічного механізму залучення інвестицій у природоохоронну діяльність повинно бути спрямовано на появу зацікавленості інвесторів у збільшенні обсягів зазначених інвестицій;

– до економічного механізму необхідно включити додаткові фактори, які сприяють підвищенню економічної зацікавленості інвесторів у розширенні природоохоронної діяльності;

– при удосконаленні економічного механізму необхідно більш повно враховувати особливості ринкової економіки, можливості малих та середніх підприємницьких структур в інвестуванні природоохоронної діяльності;

– доцільно використовувати в економічному механізмі для більш широкого залучення інвестицій в природоохоронну діяльність нових економіко-екологічних критеріїв та параметрів.

У цьому випадку особливу роль розпочинає відігравати такий показник як економіко-екологічна стійкість економіко-екологічної системи в регіоні. Економіко-екологічна стійкість природних сфер суттєво впливає на інвестиційну привабливість природоохоронної діяльності в регіоні через свій вплив на макро- та мікроекономічні показники господарської діяльності як в цілому у регіоні, так і на конкретному об’єкті. Тому, для одержання найбільшої оцінки інвестиційної привабливості природоохоронної діяльності, доцільно, у першу чергу, обирати об’єкти, що здійснюють природоохоронну діяльність у зв’язку з реконструкцією та реорганізацією технологічних процесів і господарських операцій із застосуванням нових прогресивних, ресурсозберігаючих і маловідходних технологій.

Методи економічного механізму залучення інвестицій у природоохоронну діяльність можна розподілити на такі групи:

– методи, що забезпечують залучення інвестицій безпосередньо для фінансування суто природоохоронних заходів;

– методи, що забезпечують інвестування заходів, які мають непряме відношення до природоохоронної діяльності;

– методи, що забезпечують інвестування заходів щодо соціальних аспектів у даному регіоні.

Залученні зазначеними вище групами методів економічного механізму інвестиції дозволяють забезпечити:

– зниження негативного впливу на природні сфери з боку промислових підприємств і господарських об’єктів;

– підвищення економіко-екологічної стійкості природних систем;

– прискорене і розширене застосування у виробничо-господарській діяльності ресурсозберігаючих, маловідходних технологій та прийомів роботи;

– підвищення екологічної і природоохоронної освіти населення, поліпшення умов праці та життя населення, зниження рівня професійних та загальних захворювань населення в регіоні.

Удосконалення економічного механізму залучення інвестицій у природоохоронну діяльність необхідно здійснювати у напрямку залучення всіх можливих інвесторів для фінансування природоохоронної діяльності з урахуванням економіко-екологічної та соціальної ситуації, яка склалася у даному регіоні.

Проведені в дисертації дослідження показали, що економічний механізм залучення інвестицій у природоохоронну діяльність доцільно удосконалювати у таких напрямках:

– оцінка інвестиційної привабливості з позицій її економіко-екологічної результативності;

– більш докладне визначення можливих економічних результатів за рахунок більш поглибленого аналізу можливостей їх одержання;

– оптимальний розподіл наявних інвестицій в природоохоронну діяльність між секторами економіки, між програмами і окремими природоохоронними заходами.

Втрати стійкості природних сфер призводить до тяжких наслідків як у короткочасній, так і у тривалій перспективі. Тому, при прийнятті рішення про інвестування природоохоронної діяльності в регіоні, необхідно прораховувати усі переваги та недоліки альтернативних варіантів як на короткочасний, так і тривалий період. В цьому випадку особливу роль відіграють методи прогнозування результатів природоохоронної діяльності. Прогнозування результатів природоохоронної діяльності в напрямку збереження і подальшого підвищення стійкості природних сфер до негативної дії на них з боку виробничо-господарських об’єктів у даному регіоні необхідно здійснювати з урахуванням можливих змін економічних показників окремих виробничих систем, секторів економіки як у даному регіоні, так і у державі в цілому. Заміна ресурсомістких підприємств на підприємства з ресурсозберігаючими технологічними процесами і з маловідходними технологіями, а також на підприємства, де передбачається повторне використання відходів, їх переробка, з одержанням додаткового готового продукту, – все це забезпечує поліпшення екологічної ситуації у регіоні, підвищує економічну та фінансову стійкість підприємств і, таким чином поліпшує їх інвестиційну привабливість. Знехтування ж вищезазначених факторів призводить до зниження цієї привабливості як окремих виробничо-господарських об‘єктів, так і регіону в цілому.

Оцінка інвестиційної привабливості природоохоронної діяльності повинна здійснюватись через економічну оцінку негативного впливу виробничо-господарських об’єктів на природні сфери, а також через зміни тенденцій цієї оцінки за певний період часу.

В дисертації розроблено методику оцінки інвестиційної привабливості природоохоронної діяльності на основі аналізу тенденцій зміни негативного впливу на природні сфери, а також на основі аналізу тимчасової зміни цих тенденцій.

Такий детальний аналіз економічної ефективності використання інвестицій у природоохоронних проектах й програмах необхідно розпочинати з визначення економічної ефективності окремих заходів у кожному з напрямків проекту. Це дає можливість створити оптимальну сукупність заходів в кожному з напрямків.

Одержання оцінки економічної ефективності окремих напрямків в проекті або програмі дозволить оптимально перерозподілити обсяги інвестицій між окремими напрямками, що у свою чергу дозволить одержати найбільше значення числової оцінки загальної економічної ефективності всього природоохоронного проекту.

Запропонована в дисертації методика оптимального розподілу інвестицій між природоохоронними заходами та напрямками природоохоронної діяльності дозволяє сформулювати і вирішити це завдання як завдання математичного програмування.

У третьому розділі ”Eкологічна ситуація в